Діти перед озброєною загрозою: рекомендації начальника ювенальної поліції після стрілянини в Києві

Подія в Голосіївському районі Києва, де озброєний чоловік відкрив вогонь по людях, захопив заручників у магазині та стріляв у поліцейських під час затримання, сколихнула українське суспільство. Ще більше обурення викликало те, що серед постраждалих опинилася дитина. На тлі війни, яка щодня створює для дітей середовище підвищеної небезпеки, загроза походить не лише від обстрілів ворога, але й агресивної поведінки психічно нестабільних озброєних людей. Після цього випадку ювенальна поліція оприлюднила поради, які стосуються того, як дітям врятуватися, якщо на вулиці пролунали постріли або поруч з’явилася людина зі зброєю.

18 квітня в Голосіївському районі столиці чоловік відкрив вогонь по людях, після чого захопив заручників у магазині й під час затримання стріляв у правоохоронців. На місці загинули п’ятеро людей, 15 осіб дістали поранення, серед них була дитина, а згодом двоє поранених померли в лікарні.

Після цієї стрілянини тема безпеки дітей у публічному просторі набула особливої гостроти, оскільки небезпека постала не в зоні бойових дій і не під час повітряної атаки, а посеред міського життя, де поруч могли опинитися перехожі, відвідувачі магазину, батьки з дітьми та випадкові свідки.

Начальник ювенальної поліції Василь Богдан запропонував алгоритм дій: бігти, ховатися, повідомляти. У ситуації, де вирішальними стають секунди, дитина має знати послідовність дій напам’ять, без довгих роздумів і спроб оцінювати наміри нападника. Про це дитині мають розповісти батьки.

Якщо дитина чує постріли десь попереду або бачить озброєну людину на відстані, їй слід відразу віддалятися у протилежний бік, не зупиняючись, щоб роздивитися подію. Поліція радить бігти зигзагами, використовуючи стіни будівель як укриття, а також кинути речі, які заважають руху, зокрема важкий рюкзак, самокат чи інші громіздкі предмети. Очікування друзів або спроба когось переконати бігти разом у такій ситуації відбирає час, який може коштувати життя.

За обставин, де рух може привернути увагу стрільця, дитині слід миттєво впасти на землю і прикрити голову руками. Якщо поруч є заглиблення, канава або висока бровка, поліція радить перекотитися туди, щоб зменшити ризик ураження.

Такий сценарій потребує від дитини не хоробрості, а навички швидкої реакції, тому батькам важливо проговорювати подібні дії заздалегідь, без залякування і без зайвих подробиць, які можуть лише посилити тривогу.

Якщо нападник перебуває поруч або вихід з вулиці заблокований, дитині слід зайти до найближчої будівлі — магазину, аптеки, кафе, під’їзду чи іншого приміщення, де можна сховатися від прямої видимості. Усередині потрібно обрати місце подалі від вікон, лягти на підлогу за міцний предмет і залишатися там до прибуття поліції.

Окрему увагу начальник ювенальної поліції звертає на телефон: його потрібно перевести в повністю беззвучний режим, вимкнувши навіть вібровиклик, оскільки в тиші він також може видати місце, де ховається дитина.

Зв’язуватися з поліцією або батьками слід тоді, коли дитина вже сховалася або відбігла на безпечну відстань. Під час дзвінка потрібно коротко повідомити, де вона перебуває, що бачила і чи є поруч поранені.

Для такої ситуації важливо, щоб дитина знала номери батьків напам’ять і вміла скористатися екстреним викликом на заблокованому смартфоні, оскільки в умовах стресу доступ до контактів або пошук номера в телефонній книзі може виявитися надто повільним.

У випадку, де дитина побачила людину зі зброєю до початку стрілянини, поліція застерігає від будь-яких спроб знімати фото чи відео. Така реакція, яка для дорослих часто стала майже автоматичною, здатна привернути увагу нападника й створити додаткову небезпеку.

Натомість дитині слід спокійно відійти в інший бік, не роблячи різких рухів і не демонструючи страху, а вже після відходу на безпечну відстань повідомити про побачене поліцію та зв’язатися з батьками або родичами.

Після прибуття правоохоронців дитина має тримати руки на виду, не робити різких рухів і виконувати всі команди без заперечень. У момент затримання озброєної людини поліцейські діють максимально швидко, тому будь-яка непередбачувана дія з боку свідків або потерпілих може ускладнити ситуацію.

Василь Богдан окремо наголошує, що дитині не слід бігти до правоохоронців, торкатися їх, показувати телефон або намагатися щось пояснювати жестами, поки цього не попросять.

Розмова батьків з дітьми про подібні ризики потребує спокійного тону, в якому дитина почує алгоритм безпеки, а не відчує додатковий страх. Поліція радить говорити про ці правила як про життєву навичку, подібну до вміння плавати або обережно поводитися з гарячими предметами.

Для батьків така розмова має ще одну практичну частину: перевірити, чи пам’ятає дитина номер телефону, чи знає, як зателефонувати на 102, чи вміє швидко вимкнути звук на телефоні та чи розуміє, де можна шукати укриття в місті — у магазині, аптеці, під’їзді або будь-якому доступному приміщенні.

Після стрілянини в Києві рекомендації ювенальної поліції прозвучали як відповідь на ситуацію, в якій загроза для дітей виникла раптово, у звичайному міському середовищі й без жодного попередження. В умовах війни українські родини звикли пояснювати дітям, як діяти під час повітряної тривоги чи обстрілу, проте випадки з озброєними нападами в громадських місцях вимагають окремої підготовки, де вирішальними стають уважність, швидкість і чітке виконання простого алгоритму дій.