В Італії відмовляються повертати тимчасово вивезених українських дітей: що сталося після евакуації до Неаполя

Після початку повномасштабного вторгнення евакуація дітей з прифронтових і небезпечних регіонів стала способом урятувати їх від обстрілів, хаосу та постійної загрози. Поїздки за кордон у таких випадках сприймалися як тимчасовий захід, що мав дати дітям безпечне середовище до моменту, коли Україна зможе організувати їхнє повернення. Однак історія групи вихованців дитячого будинку із Сум, яких у 2022 році вивезли до Неаполя, переросла в складний конфлікт між Україною та італійською системою опіки.

Евакуація, яка мала бути тимчасовою

За даними CNN, італійська влада відмовляється співпрацювати з українською стороною щодо повернення десятків дітей, які виїхали з України на початку великої війни. Київ наполягає, що діти були евакуйовані задля безпеки, мали законний супровід і повинні залишатися під захистом української держави. Італійська сторона застосувала до них правила, передбачені для неповнолітніх біженців без супроводу, після чого дітям призначили місцевих опікунів.

Однією з центральних героїнь матеріалу CNN стала працівниця дитячого будинку в Сумах Любов Рудика. Після початку повномасштабного вторгнення з нею зв’язалася благодійна організація, яка раніше займалася дитячими святами, і запропонувала допомогти з виїздом дітей до Італії. Влітку 2022 року Рудика разом з 25 дітьми вирушила до Неаполя.

Жінка пояснила журналістам, що сприймала цю поїздку як тимчасове перебування за кордоном, схоже на літній табір. За її словами, очікування були на те, що діти проведуть певний час у безпечному місці, після чого повернуться в Україну. Проте вже за кілька тижнів після прибуття ситуація почала змінюватися, оскільки італійська система стала призначати дітям власних опікунів.

Для України Любов Рудика залишалася законною опікункою групи, яку вона супроводжувала з Сум. Однак італійська влада цього статусу не визнала, через що українські документи фактично втратили значення в місцевих процедурах. Дітей почали розглядати як неповнолітніх без супроводу, надавати їм статус біженців і передавати під контроль опікунів, визначених в Італії.

Позиція Рима спирається на правила, які Італія посилила після європейської міграційної кризи. Місцеве законодавство передбачає підвищений захист дітей-біженців і забороняє вивезення неповнолітніх без супроводу з країни без відповідних рішень.

У випадку дітей із Сум ця система створила гострий правовий конфлікт. Українська сторона вважає їх тимчасово евакуйованими громадянами, які прибули до Італії разом із законною супровідницею. Італійська влада, за інформацією CNN, застосувала до них інший підхід, за яким діти опинилися під юрисдикцією місцевих судів та опікунських органів.

Через таке трактування повернення дітей в Україну залежить від рішень італійських інституцій. Українські запити, документи й пояснення про тимчасовий характер евакуації не призвели до відновлення контролю української сторони над долею дітей. Це перетворило гуманітарну евакуацію на затяжну правову суперечку, у якій кожен місяць посилює відрив дітей від родинного, мовного й українського середовища.

Обмежені контакти та тиск прийомних родин

Італійська юристка Роза Емануела Ло Фаро розповіла CNN, що українським дітям забороняли спілкуватися з усіма, крім італійських опікунів. За її словами, частина прийомних сімей, які прагнуть усиновлення, тисне на владу, щоб діти залишилися в Італії.

Такі родини, за словами юристки, пояснюють свою позицію тим, що дітям в Італії нібито краще, що вони адаптувалися до місцевого життя, тоді як повернення в Україну пов’язане з війною. Для української сторони така логіка виглядає небезпечною, оскільки тимчасовий прихисток у безпечній країні починає перетворюватися на підставу для фактичного розриву дітей з Україною.

Окрему проблему становить доступ до дітей. Українська влада заявляє, що не може повноцінно перевірити, у яких умовах вони живуть, з ким спілкуються, як ухвалюються рішення щодо їхнього майбутнього і чи враховується позиція їхніх українських родичів або законних представників.

Позиція України та закиди до Італії

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець у коментарі CNN заявив, що Італія відмовляється від належної співпраці з українською стороною. За його словами, Україна продовжує надсилати офіційні запити, однак у відповідь чує пояснення про незалежність італійської судової системи та неможливість впливу на її рішення.

Лубінець наполягає, що італійська влада має втрутитися, оскільки мова про українських дітей, які виїхали за кордон через війну та не повинні втрачати зв’язок зі своєю державою. Він також порівняв ситуацію в Італії з випадками депортації українських дітей до Росії, наголосивши, що українській стороні не дають доступу до дітей, яких вона вважає своїми громадянами під тимчасовим захистом за кордоном.

Такий тон заяви демонструє глибину конфлікту. Для України питання повернення дітей давно вийшло за межі бюрократичної процедури, оскільки будь-яка перешкода в доступі до евакуйованих неповнолітніх сприймається як загроза їхньому правовому статусу, родинним зв’язкам і майбутньому поверненню додому.

Історія Саші, якого усиновили в Італії

Окремий епізод у матеріалі CNN стосується хлопця на ім’я Саша. Коли йому було 10 років, український суд забрав його та двох сестер із родини через складні побутові обставини. Водночас матір і батько не були позбавлені батьківських прав. Після цього діти жили в сумському дитячому будинку, звідки у 2022 році разом із Любов’ю Рудикою поїхали до Італії.

Згодом двом сестрам Саші дозволили повернутися в Україну. Самого хлопця італійські суди у квітні дозволили усиновити родині, яка виховувала його з 2022 року. Його мати Наталія заявила CNN, що хоче повернути сина додому, проте їй не дозволяють із ним говорити.

Жінка розповіла, що надсилала Саші привітання з днем народження, але хлопцю не дали можливості поговорити ні з нею, ні з сестрами. Ця історія стала одним із найгостріших прикладів того, як евакуація, задумана як порятунок від війни, може завершитися судовим рішенням про усиновлення за кордоном попри наявність матері, яка не втратила батьківських прав.

Правова пастка для дітей, яких вивезли від війни

Ситуація з українськими дітьми в Італії тримається на зіткненні двох систем. Україна наполягає, що діти були евакуйовані тимчасово, мали українську супровідницю і повинні повернутися під контроль держави, яка відповідає за їхній статус. Італія керується власними нормами захисту неповнолітніх біженців, через які діти потрапили під рішення місцевих судів, опікунів і прийомних родин.

Найскладнішим наслідком цієї колізії стало те, що час почав працювати проти повернення. Чим довше діти залишаються в Італії, тим більше місцева система розглядає їх як частину свого соціального й опікунського простору. Для України ж кожне таке рішення означає втрату можливості контролювати долю дітей, яких вивозили не для зміни країни проживання, а для тимчасового захисту від війни.