Нардеп Юлія Яцик розповіла про масштаби незаконного перетину кордону України під час війни

Повномасштабна війна, яка триває вже четвертий рік, змінила уявлення про обов’язок, відповідальність, страх і втечу. Вона поставила перед суспільством болючі питання, на які немає простих відповідей: чи має кожен чоловік воювати? Чи має право на втечу той, хто не витримує тиску? Що робити державі, якщо таких — десятки тисяч? Але поки суспільство дискутує, чи виправдана втеча в окремих випадках, є інша правда, сувора й суха: за роки війни кордон намагалися перетнути десятки тисяч чоловіків призовного віку, не маючи на це законного права. Проблема ухилення від служби стала масовим соціальним явищем, тому саме ній було присвячено засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, яке відбулося 20 травня. Народна депутатка Юлія Яцик, одна з активних учасниць комісії, відкрито виклала масштаби того, що вона називає «організованою втечею з дозволу держави».

Юлія Яцик розповіла, що на засіданні були присутні ключові посадові особи: представники Державної прикордонної служби, Нацполіції, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Міністерства розвитку громад і територій. Комісія отримала консолідовані дані від усіх органів, які займаються питанням незаконного перетину кордону під час воєнного стану. І ці цифри вражають не лише масштабом, а безкарністю.

Як повідомила нардеп, від початку повномасштабної війни було затримано майже 30 тисяч чоловіків під час спроб незаконного перетину кордону. Ще 44,9 тисячі осіб змогли перетнути кордон нелегально — тобто їм вдалося уникнути затримання. Вони вже давно перебувають за межами України. У сумі — понад 74 тисячі чоловіків призовного віку, які замість служби обрали втечу.

За словами Яцик, було відкрито понад 7000 кримінальних проваджень. Але лише трохи більше 400 із них завершилися вироками суду. Решта справ або закриті, або «висять», або формально заведені без подальших дій. Депутатка прямо говорить: ми маємо справу не з поодинокими випадками, а з мовчазно визнаним способом уникнути служби — з корупцією, фальсифікаціями, службовим сприянням і байдужістю.

Народний депутат озвучила конкретні шляхи, якими чоловіки покидають країну. Найпоширенішим з них є перетин кордону за підробленими довідками. Це і фальшиві висновки військово-лікарських комісій про непридатність до служби, і довідки про багатодітність, які насправді не відповідають дійсності, і рішення судів про утримання дітей, винесені на основі підроблених документів. Масово використовуються довідки про навчання за кордоном або реабілітацію — формально легальні, але на практиці скомпільовані для прикриття втечі.

Друга схема — втеча без проходження прикордонного контролю. Через «зелену» ділянку кордону, минаючи офіційні пункти. У цьому випадку йдеться про нелегальну організацію маршрутів, часто — за участі провідників, за грошову винагороду, іноді — з залученням співробітників правоохоронних структур.

Ще одна поширена практика — використання паспортів інших країн, здобутих законно чи через підставні шлюби або громадянства попередніх поколінь. Є й випадки, коли чоловіки з українськими паспортами виїжджали через тимчасово окуповані території, далі — через Росію, і таким чином опинялися в третіх країнах.

Окремий масив — це використання системи «Шлях». Вона створена для водіїв гуманітарних і медичних перевезень. Але її масштабно використовують ті, хто хоче втекти. Люди виїжджають з країни як водії, але не повертаються. А іноді, як підкреслила Яцик, самі державні та правоохоронні органи надсилають листи до прикордонної служби з проханням «посприяти» конкретним особам у перетині кордону. І це вже — не індивідуальні рішення, а офіційне прикриття ухилення.

Юлія Яцик наголосила:

«Ми не просто маємо справу з порушенням закону. Ми маємо справу з підміною понять. Служба на фронті стала питанням жеребу, удачі чи зв’язків. І в цьому головна загроза — бо що більше ухилянтів, то більше тягар на тих, хто служить».

Крім того, нардеп озвучила проблеми системи перетину кордону під час війни. Першою і базовою з них є відсутність чітких нормативних рамок для прикордонників, які ухвалюють рішення щодо права особи на перетин державного кордону. За словами Юлії Яцик, немає єдиного затвердженого переліку документів, які прикордонник має вимагати у громадянина, що виїжджає з України. Рішення фактично ухвалюється кожного разу індивідуально, суб’єктивно, виходячи з загальних норм і логіки. Це створює простір для неоднозначного тлумачення, вибірковості й, у ряді випадків, — зловживань.

Друга проблема — руйнування гуманітарного напрямку через обмеження доступу до системи «Шлях» для волонтерів. Як наголосила Яцик, після закриття «Шляху» для волонтерів виник серйозний дефіцит логістичних можливостей. Це негативно вплинуло на забезпечення військових гуманітарною допомогою, медикаментами, спорядженням, адже раніше багато волонтерів доправляли вантажі саме через цю систему. Водночас реального контролю за «Шляхом» раніше не було, тому система стала інструментом для зловживань, а її обмеження — ударом по чесним волонтерам.

Третя проблема — відсутність цифрового сліду документів у прикордонній системі. Як підкреслила депутатка, електронна база ДПСУ не зберігає жодних копій або сканів документів, на підставі яких прикордонники дозволяють особам перетнути кордон. У результаті, перевірити законність виїзду тієї чи іншої особи заднім числом неможливо. Ані суд, ані контрольні органи, ані самі прикордонники не мають технічного ресурсу перевірити, чи дійсно у людини був документ, який надавав право на виїзд.

Четверта проблема — відсутність дієвого механізму контролю за поверненням осіб, які виїхали тимчасово. За словами Яцик, прикордонники не фіксують і не відстежують випадки неповернення осіб, які перетнули кордон із чітко обмеженим строком перебування (наприклад, водії, спортсмени, держслужбовці). Відтак такі особи масово не повертаються до України, і відповідні правоохоронні органи не отримують вчасної інформації, щоб реагувати, відкривати провадження чи розшукувати порушників.

П’ята проблема — зловживання з боку державних і правоохоронних органів, які самі ініціюють листи до прикордонної служби з клопотанням “посприяти” у перетині кордону конкретним військовозобов’язаним. За словами Юлії Яцик, ГУР, військові адміністрації, міністерства, інші державні установи надають такі листи безконтрольно, без належного юридичного обґрунтування й без перевірки обставин. Це відкриває широке поле для корупції, формування «білих списків» та нелегального сприяння виїзду військовозобов’язаних.

Тимчасова слідча комісія, за словами Яцик, уже витребувала інформацію про такі листи з метою перевірки масштабів імовірних зловживань.