З кожним днем ситуація із доступом до медичних послуг на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) України стає дедалі гіршою. Жителі цих регіонів, зокрема на Херсонщині, стикаються з великими труднощами у пошуках медичної допомоги. Після окупації Росією більшість українських лікарів залишили свої посади, відмовляючись працювати під її контролем. Це призвело до того, що в лікарнях бракує кваліфікованих фахівців, а для заповнення цієї нестачі Кремль почав активно залучати медичний персонал з віддалених регіонів Росії, які приїжджають на ротаційній основі.
Особливо важким є становище у лікарнях Генічеська та Чаплинки. За словами місцевих жителів, лікарні переповнені пораненими російськими військовими, які отримують пріоритет у наданні медичної допомоги. Це створює серйозні проблеми для цивільного населення, яке змушене чекати або навіть відмовлятися від стаціонарного лікування через неприємні умови, а також створює тяжкий моральний стан, тому що українці лікуються разом з ворогом.
Одна з жительок Херсонщини, яка відвідала лікарню Генічеська, зізналася, що мусила наймати машину, щоб дістатися до медзакладу, оскільки проживає далеко від міста. Лікар, якого вона потребувала, прибув із віддаленого регіону Росії й працює на умовах ротації. Коли їй запропонували залишитися на стаціонарне лікування, вона відмовилася через умови, що панують у лікарні. За її словами, усі палати та коридори переповнені російськими військовими, і цивільних пацієнтів змушують лікуватися поруч із ними. Побачене настільки вразило жінку, що вона вирішила повернутися додому, попри стан здоров’я, і лікуватися самостійно.
“Нещодавно довелося звернутися в лікарню Генічеська – для цього наймала машину, щоб відвезли мене. Я далеко проживаю від цього міста, але потрібний лікар був тільки там. Він, до речі, приїхав сюди на роботу з якогось далекого регіону Росії.
Мені сказали, що краще пролікуватися в стаціонарі, але я навідріз відмовилася і поїхала зі своїми болячками додому. Краще вдома якось лікуватимусь, аніж у тих жахливих умовах. Річ у тім, що всі палати, всі коридори вщент забиті пораненими окупантами – це просто жахіття! Я і досі як згадую про побачене – здригаюся. І звичайним людям пропонують лікуватися тут же – поруч із російськими військовими. Ні, така допомога мені не потрібна”, – розповідає жінка.
З міркувань безпеки не вказано імена та місце проживання жінок.
Не менш складна ситуація склалася і в лікарні Чаплинки. Інша жителька цього регіону розповіла, що у медзакладі переважно працюють лікарі з Росії, які залишаються на певний час, а потім їх змінюють нові фахівці. Ось що розповіла журналістам жителька колишнього Чаплинського району
“У Чаплинській районній лікарні працює багато медиків з Росії. Наприклад, той лікар, який мене вів, навіть живе в лікарні. Оскільки в мене є паспорт, я не стикалася з проблемами під час стаціонарного перебування в медзакладі. Хоча від людей чула розповіді, що в кого немає російського паспорта, вони не можуть звернутися до лікарні за потреби – шукають допомогу серед місцевих жителів, які мають хоч якесь відношення до медицини.
Дуже важко перебувати в лікарні морально – бо поряд з цивільними пацієнтами багато російських військових. Ситуація напружена: важко бачити поряд поранених окупантів, розуміючи, що їх лікують, щоб вони знову йшли вбивати українців”.
За даними Центру національного спротиву, в Каланчацькій лікарні вже відбулося понад десять ротацій російських медиків, які працюють вахтовим методом. Лікарів запрошують із віддалених регіонів Росії, наприклад, Мордовії, щоб тимчасово підтримувати роботу медичних закладів на ТОТ. Однак такі медики не зацікавлені в стані здоров’я місцевих жителів і приїжджають, перш за все, за обіцяну окупантами високу оплату. Це створює небезпечну ситуацію для цивільного населення, адже такі фахівці часто не мають глибоких знань або бажання якісно лікувати місцевих жителів.
Також Центр національного спротиву зазначає, що під час надання екстреної медичної допомоги в пріоритеті залишаються російські громадяни, тоді як місцеві жителі отримують допомогу в останню чергу або взагалі залишаються без неї. Така ситуація призводить до значного погіршення епідеміологічної обстановки, зростання смертності серед цивільного населення та поглиблення гуманітарної кризи.
