Зустріч омбудсманів України та Росії викликала скандал: Дмитро Лубінець пояснив, хто обіймався з представниками РФ

Переговори між представниками України та Росії щодо гуманітарних питань традиційно залишаються однією з найчутливіших тем війни. Вони стосуються військовополонених, цивільних заручників, депортованих дітей та інших категорій людей, доля яких залежить від результатів таких контактів. Тому будь-які деталі подібних зустрічей перебувають під пильною увагою суспільства і часто стають предметом гострих дискусій.

Що стало причиною суспільного обурення

Широкий резонанс викликало відео із зустрічі уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця та новопризначеної російської омбудсманки Яни Лантратової. На оприлюднених кадрах було видно, як окремі представники української делегацій вітаються та обіймаються з росіянами.

Цей епізод став приводом для хвилі критики і обурення українців у соціальних мережах. Багато користувачів нагадували, що війна триває вже понад десять років, а Росія продовжує щоденні атаки проти України, тому будь-які дружні жести між представниками сторін викликають негативне сприйняття.

У коментарях українці називали такі кадри неприйнятними на тлі загибелі військових і цивільних, а також наголошували, що подібна поведінка може сприйматися як прояв надмірної приязності до представників держави-агресора. Частина користувачів вимагала пояснень щодо складу делегації та обставин зустрічі.

Що повідомив Дмитро Лубінець

Коментуючи ситуацію, Дмитро Лубінець заявив, що люди, яких зафіксували на відео під час обіймів, не представляли офіс українського омбудсмана.

За його словами, ці особи належали до спецслужб, які брали участь у процесі переговорів. Лубінець уточнив, що зустріч проходила на території Білорусі, де були присутні представники спеціальних служб трьох держав.

Уповноважений Верховної Ради наголосив, що не має відношення до установ, які представляли ці люди, та  підкреслив, що серед них не було співробітників його офісу.

Зустріч між Дмитром Лубінцем і Яною Лантратовою відбулася 5 червня, у день чергового обміну військовополоненими між Україною та Росією. Переговори тривали понад три години.

Лубінець пояснив, що головною метою контакту було збереження та розвиток гуманітарного напрямку переговорів, який охоплює питання повернення військовополонених, цивільних осіб та інших категорій громадян, доля яких залежить від взаємодії між сторонами.

Також він повідомив, що українська сторона використовує різні переговорні підходи для досягнення результатів у складних гуманітарних питаннях. Серед них — тактика, яку в дипломатичній практиці називають принципом «доброго і злого поліцейського».

Хто така Яна Лантратова

Для Яни Лантратової ця зустріч стала першою офіційною комунікацією з українським омбудсманом після призначення на посаду. У травні 2026 року вона змінила Тетяну Москалькову, яка очолювала інститут уповноваженого з прав людини в Росії протягом десяти років.

Водночас ім’я Лантратової вже фігурує у кримінальних провадженнях українських правоохоронних органів. В Україні її підозрюють у причетності до примусової депортації дітей та порушення законів і звичаїв війни.

За даними слідства, наприкінці серпня 2022 року Лантратова разом з Інною Варламовою — дружиною депутата Державної думи Росії Сергія Миронова — відвідала окупований Херсон. Українські правоохоронці стверджують, що після цього з Херсонського обласного будинку дитини були вивезені двоє дітей — десятимісячна Маргарита Прокопенко та дворічний Ілля Ващенко.

Після призначення Лантратової російські та міжнародні медіа звернули увагу на обставини її кар’єрного просування. Зокрема, видання «Медуза» повідомляло, що її кандидатуру на посаду уповноваженої з прав людини підтримував російський режисер Микита Міхалков.

Саме через обставини війни, звинувачення у депортації українських дітей та участь у гуманітарних переговорах будь-які контакти з новою російською омбудсманкою перебувають під особливою увагою українського суспільства. Через це відео зі зустрічі спричинили обурення українців щодо допустимих меж комунікації з представниками держави-агресора під час вирішення гуманітарних питань.