У час, коли держава поступово переходить від паперових процедур до управління через дані та цифрові системи, запуск Кабміном експериментального проєкту eFood – Єдиної державної електронної системи у сфері безпечності харчових продуктів – виглядає як чергова цифрова ініціатива. Але насправді це одна із найчіткіших ознак того, як змінюється сама держава: від управління через процедури до управління через системи.
Йдеться не про окремий сервіс, а про зміну архітектури контролю. У цій моделі рішення дедалі рідше виникає в момент контакту між бізнесом і чиновником і дедалі частіше формується всередині системи – на основі даних, ризиків і правил, закладених наперед. Саме в цьому сенсі eFood важливий не як галузевий проєкт, а як індикатор глибшого процесу.
Що насправді запустив уряд
Кабмін схвалив запуск eFood як експериментального проєкту – єдиної системи, що об’єднає електронні послуги, реєстри і контроль у сфері харчової безпеки. На першому етапі йдеться про 9 послуг, а в перспективі – інтеграцію до 17 реєстрів і понад 500 000 операцій щороку.
Система включає електронний кабінет бізнесу, мобільний інструмент для інспекторів, карту оператора ринку і єдиний портал послуг. Важливо не стільки те, що ці інструменти з’являються, скільки те, що вони поєднуються в єдину логіку.
Фактично держава намагається перейти від набору розрізнених процедур до цілісної системи управління галуззю. І саме це робить проєкт значущим за межами теми харчової безпеки.
Контроль без події: як змінюється модель держави
У традиційній моделі державний контроль був епізодичним. Інспектор приходив, перевіряв, приймав рішення. Результат залежав від конкретної ситуації, а часто і від конкретної людини.
eFood поступово змінює цю логіку. В його основі лежить ризик-орієнтований підхід, коли держава працює не з усіма об’єктами однаково, а розподіляє увагу залежно від ризиків. Саме так організовано контроль у Євросоюзі відповідно до Regulation (EU) 2017/625 про офіційний контроль.
Тобто ключова зміна полягає в іншому: контроль стає не подією, а процесом, який працює постійно через дані. Цифровий профіль оператора, історія перевірок, інтегровані реєстри – усе це дозволяє системі “бачити” ринок без фізичної присутності інспектора. Роль людини не зникає, але змінюється: вона працює всередині системи, а не замість неї.
У короткостроковій перспективі це означає швидші рішення. У середньостроковій – більш точне використання ресурсів контролю. У довгостроковій – меншу залежність від випадкових факторів.
Що змінюється для бізнесу
Для бізнесу eFood означає насамперед зниження невизначеності. За оцінками уряду, реєстрація потужностей може займати кілька годин, а дозволи – 7–15 днів замість 30. Це не просто питання швидкості, а можливість зменшення витрат на взаємодію з державою.
І саме тут проявляється ширший ефект. Організація економічного співробітництва та розвитку у своєму минулорічному огляді підкреслює, що ключовими бар’єрами для інвестицій в Україні є складні процедури і непередбачуваність регулювання. Якщо система працює стабільно, бізнес отримує те, чого бракує найбільше – передбачуваність.
Водночас ефект не буде однаковим для всіх. Виграють компанії, які вже працюють у формальному полі і можуть швидко адаптуватися до цифрових процесів. Натомість втратять ті, хто будував модель на неформальності або низькому рівні комплаєнсу. Це не побічний ефект, а частина логіки реформи. Вона не просто спрощує взаємодію, а змінює критерії конкурентності.
Європейський контекст: не вибір, а умова
eFood безпосередньо пов’язаний із євроінтеграцією. Система впроваджується в межах зобов’язань України за Угодою про асоціацію і орієнтується на європейські стандарти контролю. Європейська модель харчової безпеки базується на простежуваності і цифровому обміні даними. Без цього доступ до ринку фактично неможливий. Regulation 178/2002 встановлює принцип повної відстежуваності продукції, що є базою всієї системи.
У 2024 році імпорт Євросоюзу з України становив 24,5 млрд євро, значна частина якого припадає на аграрну продукцію. Це означає, що цифрова сумісність із європейськими системами є нагальною економічною необхідністю. У цьому сенсі eFood має стати не реформою “всередині країни”, а адаптацією до зовнішнього ринку.
Цифрова антикорупція і її межі
Відомо, що одним із ключових аргументів на користь цифровізації є зниження корупції. І частково це працює, адже менше особистих контактів означає менше можливостей для неформальних домовленостей.
У самій логіці eFood це закладено через електронні процедури, цифровий слід і стандартизовані рішення. Але ефект не є абсолютним. Корупція не зникає, а змінює рівень. Вона переміщується з етапу взаємодії на етап проєктування системи – туди, де визначаються правила доступу, структура даних і алгоритми прийняття рішень.
Це добре видно на прикладі інших цифрових систем. Так, Prozorro значно підвищив прозорість, але не усунув усі форми недобросовісної конкуренції. Тобто технологія зменшує частину ризиків, але не ліквідує їх повністю.
У випадку eFood це означає, що ефективність системи залежатиме не лише від коду, а й від інституцій, які ним управляють.
Ризики: де система може не спрацювати
Експерти припускають, що основний ризик може очікувати eFood не у запуску, а в масштабуванні. Проєкт є експериментальним, і це означає, що між декларацією і реальною зміною практик може пройти кілька років. Це типова проблема вітчизняних реформ, де імплементація часто відстає від рішень.
Другий ризик – нерівномірність інфраструктури. В умовах війни доступ до цифрових сервісів і стабільність систем можуть суттєво відрізнятися між регіонами.
Третій – поведінка ринку. Якщо витрати на дотримання правил будуть вищими за вигоди, частина бізнесу залишиться поза системою. Це означає, що цифровізація може посилити розрив між формальним і неформальним сектором, а не автоматично його скоротити.
Нарешті, є інституційний ризик. Інтеграція 17 реєстрів є не лише технічним завданням. Якщо дані несумісні або неповні, система не спрощує процеси, а ускладнює їх.
Велика картина: держава як інфраструктура
eFood має сенс лише в ширшому контексті. Україна вже створила кілька цифрових систем, які фактично змінили правила гри – Prozorro у закупівлях, eHealth у медицині, Дія як інтерфейс взаємодії з державою. Ці проєкти показали, що цифровізація може бути не просто сервісом, а інституційною зміною.
eFood вписується в цю логіку. Це ще один крок до моделі, де держава працює як інфраструктура – з єдиними правилами, даними і процесами. Це не означає автоматичного зникнення проблем. Але це означає, що помилки стають системними і їх можна виправляти на рівні архітектури, а не окремих рішень.
Тест на передбачуваність
eFood не є реформою, яка змінить економіку сама по собі. Але він показує напрямок змін. Ключове питання полягає не в тому, чи працюватиме система технічно, а в тому, чи стане вона частиною ширшої логіки, де правила однакові, рішення відтворювані, а взаємодія з державою перестає бути джерелом невизначеності.
Якщо це станеться, Україна стане більш передбачуваною економікою – не через декларації, а через практику. Якщо ні, країна отримає ще один цифровий шар над старою системою.
І різниця між цими сценаріями визначатиметься не технологією, а здатністю держави довести реформу до рівня системи.
Тетяна Вікторова
