У першій половині 2025 року глобальна економіка демонструє строкату, але переважно тривожну картину: американські споживачі скорочують витрати, китайські промисловці фіксують падіння прибутків, а Європа завмирає в стані очікування – між надіями на фіскальне стимулювання та страхами перед тарифними війнами. Низка макроекономічних індикаторів свідчить про уповільнення економічної динаміки та вразливості від впливів зовнішнього середовища. Пропонуємо розгляд ключових регіональних трендів у світовій економіці.
США: споживач втомився, ринок житла – під тиском
Споживчі витрати в США, які відчули на собі інфляційний тиск, у травні скоротилися від початку року найбільше. Після низьких показників споживання у першому кварталі ця тенденція лиш підсилила занепокоєння щодо стійкості економічного зростання. Особливо помітне зниження зафіксовано у сфері послуг – сегменті, який зазвичай вирізнявся стабільністю в структурі споживчого попиту.
Паралельно обвалився ринок новобудов: продажі нових житлових будинків знизилися на 13,7%, що є найгіршим показником із 2022 року. Високі іпотечні ставки (близько 7%), подорожчання будівельних матеріалів через тарифну політику та зниження доступності житла стали ключовими стримувальними факторами.
На цьому тлі Федеральна резервна система США демонструє обережність у своїх діях. Хоча окремі її представники вже заговорили про можливість зниження облікової ставки на найближчому липневому засіданні, загальний настрій залишається стриманим. Головна причина – побоювання, що нові торговельні мита можуть підштовхнути ціни вгору навіть за умов економічного уповільнення. Інакше кажучи, ФРС побоюється, що інфляція може виявитися «впертою», тобто зберігатися на підвищеному рівні не через перегрітий попит, а через зовнішні чинники: тарифи, вартість імпорту, глобальні логістичні збої.
Окреслена ситуація обмежує простір для пом’якшення монетарної політики: навіть якщо споживчий попит слабшає, регулятор не готовий знижувати ставки, поки не отримає переконливих сигналів про стабілізацію цін.
Тарифна інфляція та політична невизначеність, зокрема щодо зовнішньоторговельної політики адміністрації Трампа, посилюють обережність регулятора.
Єврозона: фіскальні очікування vs тарифна невизначеність
Економіка єврозони застигла в очікуванні. Приватний сектор у червні майже не зростав: індекси ділової активності лишалися на межі стагнації. Причиною стала зростаюча невизначеність щодо зовнішньої політики США, нестабільність на Близькому Сході та війна в Україні. Компанії не розуміють, якими будуть торговельні умови в найближчі місяці, і тому стримують інвестиції.
Ключовий індикатор – індекс ділової активності у промисловості (PMI) – у червні ледь перевищив межу у 50 пунктів. Ця умовна позначка розділяє зростання й спад. Такий показник означає, що виробництво топчеться на місці, а сектор послуг демонструє лише незначне розширення.
Проблем додає зовнішній чинник – нова хвиля конфлікту на Близькому Сході. Оскільки єврозона значною мірою залежить від імпорту нафти, зростання цін на Brent болісно б’є по бізнесу: дорожча енергія – вищі витрати, менші прибутки, стриманий підхід до інвестицій. Це, своєю чергою, підриває позиції європейських фондових ринків, які ще донедавна приваблювали міжнародний капітал і підтримували євро.
Водночас Німеччина подає обережні сигнали оптимізму. Індекс ділових очікувань Ifo піднявся до найвищого рівня за два роки, переважно завдяки очікуванням зростання державних видатків. Це може забезпечити локальний поштовх для найбільшої економіки ЄС, утім, в масштабі єврозони загалом панує песимізм.
Ситуація виглядає особливо парадоксально на тлі подій на ринку облігацій. Німецькі державні бонди, які традиційно вважалися безпечним активом для інвесторів, наразі масово розпродаються. Інвестори шукають надійнішу “гавань” – і знову повертаються до долара США. Попри всю критику на адресу американської економічної політики, зокрема нової адміністрації Дональда Трампа, саме грінбек отримує вигоду в умовах глобальної турбулентності.
На валютному ринку така комбінація чинників грає не на користь євро. Пара EUR/USD коливається в обмеженому діапазоні – приблизно від 1,131 до 1,153 долара – і не демонструє чіткої тенденції до зростання чи падіння Це свідчить про те, що попит на євро слабшає, а долар поступово повертає собі перевагу. У цілому ж подальша динаміка євро значною мірою залежатиме від зовнішньої політики: зниження напруги на Близькому Сході або прогрес у торговельних переговорах між ЄС і США могли б змінити баланс на користь європейської валюти. Але поки що це лише потенційні сценарії, які не скасовують наявних економічних ризиків.
Великобританія, яка перебуває поза єврозоною, стикається з іншою проблемою – інфляція продовжує тиснути, зокрема на продуктовому ринку. Ціни на базові харчі – масло, яловичину, шоколад – у травні зросли майже на 20% у річному вимірі. Це обмежує можливості Банку Англії знижувати ставки, навіть попри ознаки слабшання економіки.
Китай: дефляція та тарифний тиск
Китайська промисловість продовжує демонструвати тривожні сигнали. Прибутки промислових підприємств у травні скоротилися на 9,1% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Це найгірший показник з жовтня 2024 року. Основні чинники: слабкий внутрішній попит, дефляційні ризики та посилення тарифного тиску з боку США.
Низька маржинальність знижує інвестиційні апетити компаній, що, своєю чергою, загрожує зниженням темпів зайнятості та уповільненням модернізації промислової бази. Невтішні тенденції ставлять Пекін перед складним вибором між фіскальним стимулюванням та валютною стабільністю.
Натомість несподіваний індикатор інфляційного тиску з’явився в Японії: орендна плата за квартири в Токіо зросла на 1,3% рік до року: це найбільше зростання з 1994-го. Воно може бути ознакою глибшого проникнення інфляції в структуру споживчих витрат і мати значення для політики Банку Японії.
Ринки, що розвиваються: обережне пом’якшення
Мексиканський центральний банк продовжив цикл монетарного пом’якшення, знизивши облікову ставку на 0,5 п.п. – це вже восьме зниження поспіль. Але темпи пом’якшення, вірогідно, сповільняться: зростає занепокоєння щодо ризику рецесії. Зважаючи на слабке зростання і зовнішні шоки, центральні банки інших країн – від Таїланду до Чехії – вирішили залишити ставки без змін.
Невизначеність як константа: нова нормальність для світових ринків
Серед глобальних чинників, що визначатимуть економічну траєкторію найближчим часом:
–Монетарна невизначеність: центробанки у всьому світі зважують ризики нових інфляційних хвиль і слабкого попиту;
–Геополітичні ризики: конфлікти в Україні та на Близькому Сході, а також ескалація торговельної напруги між США і Китаєм створюють ризики для ланцюгів постачання;
–Втомлений споживач: ключові економіки демонструють ознаки зниження споживчої активності, що може стати каталізатором подальшого уповільнення.
Світова економіка входить у другу половину 2025 року без чіткого вектора, але з чітким розумінням: зовнішні шоки, внутрішні структурні проблеми та вичерпання інструментів класичної економічної політики вимагають переосмислення підходів до управління глобальними ризиками.
