Німеччина готує заборону на куріння в публічних місцях: приклад Франції та виклики для українських біженців

В Європі зміцнюється тенденція до обмеження тютюнопаління в публічному просторі. Країни переглядають законодавчі норми, посилюють заборони, підвищують акцизи, забороняють рекламу й дедалі рішучіше обстоюють право громадян дихати повітрям без тютюнового диму. Одним з найбільш активних у цьому сенсі прикладів є Франція, яка вже впровадила низку жорстких антитютюнових обмежень. Тепер же ініціатива переймається і в Німеччині: представники Соціал-демократичної партії (СДПН) і Партії зелених відкрито виступають за повну заборону куріння в громадських просторах. Обговорення триває на рівні парламентських фракцій, і хоча законопроєкт ще не винесено на голосування, політичний сигнал — чіткий: у країні готуються до нового, значно суворішого порядку.

Німеччина: політична ініціатива у Бундестазі

На цьому тлі в Німеччині дедалі активніше ведеться дискусія про необхідність перейти від фрагментарних обмежень до системного законодавчого рішення. Представники провладної коаліції, зокрема СДПН і Партії зелених, публічно заявили про потребу наслідувати французький приклад. Депутатка Бундестагу Дагмар Шмідт, яка обіймає посаду заступниці голови фракції СДПН, у коментарі Welt підкреслила, що «рішучість Франції має стати орієнтиром і для Німеччини». Вона акцентувала на тому, що мова йде передусім про захист дітей і неповнолітніх, які стають пасивними курцями внаслідок відсутності контролю за палінням у парках, на вокзалах, біля шкіл та в інших відкритих зонах.

Її позицію поділяє і Янош Дамен, речник Партії зелених з питань охорони здоров’я. Він заявив про підтримку повного перегляду національної політики щодо тютюнових виробів. На його переконання, окрім заборони куріння в публічних місцях, Німеччина повинна піти шляхом підвищення податків на сигарети, заборони на маркетинг і значного обмеження доступу до точок продажу. Такий підхід, за словами Дамена, вже довів свою ефективність у Франції, і Німеччина більше не має виправдань для зволікань.

Попри те, що ФРН ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ з боротьби проти тютюну ще у 2004 році, її внутрішнє законодавство залишається м’якшим у порівнянні з Францією, Ірландією чи Іспанією. Куріння заборонене у приміщеннях громадського транспорту, на вокзалах, у медичних закладах та школах, але багато парків, вулиць, спортивних арен і зон відпочинку залишаються поза правовим контролем. У деяких федеральних землях зберігається можливість для барів, ресторанів і клубів відводити окремі курильні зали, чим активно користуються заклади, орієнтовані на нічне життя.

Реклама сигарет у Німеччині обмежена, але досі не заборонена повністю. Зокрема, зовнішня реклама — на білбордах, зупинках, у кінотеатрах — досі законна, що є винятком серед країн Євросоюзу.

Франція: політика твердих рішень у боротьбі з тютюном

Французька модель протидії курінню формується вже понад десять років і передбачає комплексний підхід. У країні діє повна заборона куріння в приміщеннях громадського користування, транспорті, освітніх і медичних закладах. Однак останнім часом межі цієї заборони суттєво розширилися: з 2023 року заборонено курити на громадських пляжах, у парках, біля шкіл, дитсадків і спортивних майданчиків. У деяких містах створено зони, повністю вільні від куріння навіть просто неба.

Крім того, у Франції різко обмежено доступ до тютюнових виробів. Продаж дозволено лише через ліцензовані точки — табачні кіоски, які перебувають під постійним наглядом податкових і санітарних служб. Додатково до цього діє повна заборона на рекламу тютюнових брендів, включаючи спонсорство спортивних подій, кінематографу та заходів для молоді. Акцизна політика є ще одним інструментом стримування: за останні п’ять років вартість пачки сигарет зросла до понад 10 євро, і тенденція до зростання зберігається.

На державному рівні влада Франції публічно задекларувала мету: сформувати до 2032 року покоління, яке взагалі не куритиме. Ця мета включає і підвищення рівня поінформованості молоді, і розширення доступу до програм відмови від куріння, і криміналізацію продажу неповнолітнім.

Українські біженці: нові реалії

Для українських біженців, які після 2022 року інтегрувалися в життя ФРН, нові обмеження, якщо вони будуть запроваджені, означатимуть потребу перебудувати щоденні звички. У першу чергу це стосується осіб, які палять. Звичка виходити з цигаркою до парку, до входу в громадську будівлю або на дитячий майданчик може в найближчі роки стати не просто соціально неприйнятною, а адміністративно караною. У разі ухвалення нового закону, такі дії можуть загрожувати реальними штрафами.

Водночас сім’ї з дітьми, яких серед українців у Німеччині дуже багато, навпаки — можуть отримати нові гарантії безпечного й чистого простору для прогулянок і дозвілля. У великих містах — Берліні, Мюнхені, Гамбурзі — проблема пасивного куріння в багатолюдних пішохідних зонах досі залишається актуальною, і це одна з головних причин, чому місцева влада підтримує ідею створення бездимних зон.

Крім того, важливо враховувати культурний аспект: у німецькому суспільстві дедалі менше толерантності до куріння як явища. Особливо до куріння у присутності дітей. Біженці, які прагнуть інтегруватися в німецьке середовище, повинні враховувати не лише правові, а й етичні очікування суспільства, яке все більше асоціює публічне куріння з безвідповідальністю.

Наразі ініціативи щодо заборони куріння в Німеччині перебувають на етапі політичного обговорення. Очікується, що відповідні законодавчі пропозиції можуть бути підготовлені до осені 2025 року. Якщо вони отримають підтримку в Бундестазі, нові правила можуть набути чинності вже в 2026 році, з поетапним запровадженням у федеральних землях.

Для українців у Німеччині це означає не лише необхідність пристосовуватися до нових рамок, а й можливість долучитися до європейської культури відповідальності за здоров’я — власне й колективне. Нові норми не є репресивними, вони відображають зміну підходів до публічного простору як до спільного блага. І в цьому контексті досвід Франції, що вже показав свою ефективність, стає дороговказом не лише для німецьких політиків, а й для всіх, хто переїхав до Європи у пошуках безпечнішого життя.