Нова політика щодо виплат у Німеччині змушує біженців залишати деякі федеральні землі: що це означає для українців

Четвертий рік Німеччина залишалася однією з ключових країн ЄС, яка приймає українських біженців у межах механізму тимчасового захисту. Більше мільйона українців, які втекли від війни, знайшли в Німеччині житло, соціальну підтримку, медичну допомогу й освітні можливості. Однак з 2024 року уряд ФРН почав переглядати політику прийому та забезпечення біженців — з акцентом на контроль, економію та запобігання зловживанням. Впровадження спеціальних платіжних карток замість готівки, заборона на грошові перекази за кордон і поступове згортання відкритої міграційної політики суттєво змінюють умови перебування. Ці новації мають серйозні наслідки і для українців, які нині опинилися в системі, що швидко втрачає гнучкість.

Суть реформи: як Німеччина змінює систему соціальних виплат

У 2025 році в Німеччині спостерігається нова хвиля добровільного відтоку біженців з окремих федеральних земель. Причиною стали не зовнішньополітичні зміни, а внутрішня соціальна реформа — точкова зміна механізмів соціальних виплат для мігрантів, зокрема впровадження так званих спеціальних платіжних карток, які обмежують доступ до готівки, забороняють перекази коштів за кордон і контролюють, на що витрачаються державні гроші. Про це повідомляє 420on.cz. Попри те що формально зміни не були спрямовані безпосередньо на українців, вони стали одними з головних постраждалих — через масштаб присутності, соціальну вразливість і прив’язаність до допомоги.

У кількох федеральних землях Німеччини в 2024–2025 роках було запроваджено нову модель виплат для біженців — карткову систему, яка дозволяє оплачувати базові потреби, але не дає повного доступу до готівки. Ці картки передбачають:

• обмежене зняття готівки — у багатьох землях це максимум 50 євро на місяць;

• заборону переказів коштів за кордон;

• блокування операцій у букмекерських закладах та онлайн-сервісах, які не пов’язані з життєво необхідними товарами.

Як пояснила речниця адміністрації округу Заале-Орла, мігранти часто не вказують причини виїзду, але служби, що працюють із прохачами притулку, відзначають пряму залежність між впровадженням обмежувальних карток і зростанням числа добровільних відмов від статусу біженця.

Однією з перших земель, яка впровадила картку, стала Баварія. Як повідомило міністерство внутрішніх справ землі, з липня по грудень 2024 року кількість добровільних виїздів становила 7 778 осіб, тоді як у той самий період 2023 року — 5 984. Це приріст у 30%. При цьому законодавчо заборонено змінювати місце реєстрації всередині Німеччини, тому мігранти не можуть просто переїхати до іншої землі — мова йде саме про повернення або виїзд до іншої країни. Місцева влада пов’язує це не з природною міграцією, а саме з новими умовами виплат: біженці, не маючи доступу до готівки, втрачають можливість підтримувати родичів, користуватись готівковими сервісами чи навіть забезпечувати побут на власний розсуд.

Українські біженці як особлива категорія

Після початку повномасштабної війни у 2022 році Німеччина надала тимчасовий захист сотням тисяч українців. Станом на весну 2025 року, за даними Федерального відомства у справах міграції та біженців (BAMF), у країні офіційно перебувають понад 1 мільйон громадян України зі статусом тимчасового захисту. Більшість із них — жінки, діти, пенсіонери. У багатьох випадках родини не мають постійного доходу, залежать від соціальної допомоги та не інтегровані на ринку праці. У цьому контексті будь-які обмеження готівки мають критичний вплив — на змогу забезпечувати себе, підтримувати родичів в Україні, оплачувати непередбачувані витрати (наприклад, стоматологію, шкільні збори, дрібні ремонти тощо).

На практиці обмеження готівки для українських жінок з дітьми означає втрату гнучкості: картку не можна використати на ринку, у секонд-хенді, для дрібних покупок у місцевих магазинах, що не мають терміналу. Неможливість переказати 20–50 євро батькам чи родичам в Україні або заплатити за репетитора — це не формальність, а психологічне навантаження, що ускладнює адаптацію. Частина біженців приймає рішення залишити землю, де впроваджено картку, однак більшість таких рішень — не добровільне повернення додому, а переміщення до іншої країни ЄС, часто — без належної реєстрації.

Контраст з іншими регіонами

Досвід міст, де було запроваджено м’якші версії карток, підтверджує: різка реакція на обмеження — не загальноєвропейське явище, а наслідок конкретних правил. У Ганновері, наприклад, введені соціальні картки не передбачають обмежень на зняття готівки чи перекази. У результаті — кількість добровільних виїздів скоротилася на 36%. У Гамбурзі, де картки запровадили ще у 2024 році, але без жорстких обмежень, рівень відмов від статусу залишився стабільним. Це свідчить, що саме характер обмежень, а не сама система карток, провокує реакцію.

Паралельно зі змінами у регіонах, уряд Німеччини готує перегляд загального міграційного курсу. Міністр внутрішніх справ Александер Добріндт публічно заявив про намір скасувати чинне з 2015 року розпорядження, яке дозволяло автоматичне прийняття прохачів притулку. Йдеться про встановлення нових правил пропуску на кордоні, з можливістю розвороту ще до реєстрації. Попри те, що українці не підпадають під цю категорію (вони мають тимчасовий захист, а не подають на притулок), сигнал очевидний: Німеччина поступово згортає політику відкритості, що діяла у 2022–2023 роках.

Перспективи для українців у Німеччині у 2025 році

Формально тимчасовий захист для українців продовжено до березня 2026 року, але у 2025-му умови перебування стрімко змінюються. Окрім змін у системі виплат, спостерігається зниження доступу до нових соціальних програм, посилення перевірок, ріст вимог до працевлаштування, а також політичний тиск на місцеву владу скорочувати витрати на міграцію. Це означає:

• більше залежності від регіональних правил: права українця у Баварії й у Берліні — це вже дві різні реальності;

• ризики при спробах переїзду: формально біженець не має права змінити місце проживання без погодження;

• поступову втрату можливості спиратися на державну допомогу як єдине джерело життя.

Українці в Німеччині у 2025 році зіткнулися з реальністю, яка поступово відходить від солідарності часів початку війни. Нові правила — не пряме вигнання, але системне зменшення підтримки. Це змушує частину людей залишати окремі землі, адаптуватися до праці або шукати інші країни. Для вразливих груп — самотніх матерів, людей похилого віку, тих, хто не володіє мовою, — це означає новий етап боротьби за виживання. Німеччина змінює умови гри — і ті, хто втрачає мобільність чи ресурси, опиняються в ще вразливішому становищі. Наступні рішення Єврокомісії про майбутнє тимчасового захисту можуть остаточно визначити, чи залишиться ФРН опорою для українців, чи лише ще однією транзитною точкою у довгому пошуку безпеки.

Водночас в ЄС обговорюють поетапне згортання програм підтримки біженців з України після 2025 року. Це означає, що українські родини мають заздалегідь готуватися до нової реальності: або інтегруватися в приймаюче суспільство з мінімальним обсягом допомоги, або шукати інші шляхи — включно з поверненням чи міграцією в інші країни ЄС.

Зміни у політиці соціальних виплат у Німеччині виявляються не лише фінансовим, а й політичним і соціальним сигналом. Вони демонструють, що «відкрите вікно» для біженців поступово зачиняється, навіть якщо формально статус захисту ще зберігається. Для українських громадян, які сподівались на стабільність у Європі бодай до завершення війни, це новий виклик. І він вимагає адаптації, переоцінки стратегій виживання та нових рішень у змінному середовищі.