Нова школа у прифронтовому Харкові: шанс для дітей з психічними порушеннями отримати якісну освіту

У прифронтових містах, зокрема — Харкові, навчання дітей перетворюється на постійний виклик — школи змушені працювати в умовах небезпеки, пристосовувати розклад і навчальні програми до обмежень, що диктує ситуація. Проте навіть у таких складних обставинах особливої уваги потребують діти, які мають психічні порушення та розлади поведінки. Для них звичайні класи часто стають непосильним випробуванням, а інклюзивні програми — недостатніми. В Україні були відсутні заклади, здатні забезпечити необхідне освітнє середовище, через що значна частина таких учнів опиняється поза повноцінним навчальним процесом.

Однак у Харкові цього року відкрилася перша в Україні спеціальна школа для дітей з психічними порушеннями та розладами поведінки. Заклад виник на базі колишньої санаторної школи для дітей з психоневрологічними захворюваннями, але тепер має новий статус і нову освітню місію. Це є відповіддю на запит часу, адже війна не зупинила дитячі хвороби, а подекуди лише загострила проблеми зі здоров’ям та психологічним станом.

Ініціатива створення такого закладу стала можливою завдяки змінам, запропонованим народним депутатом Павлом Сушком до частини другої статті 35 Закону України «Про повну загальну середню освіту». Після ухвалення цих змін коло дітей, які можуть отримати спеціальну освіту, суттєво розшириться. Міністерство освіти і науки підтримало цю ініціативу, визнавши, що інклюзивне навчання підходить не всім дітям з психічними порушеннями, а отже, мають існувати альтернативи.

Раніше такі діти могли відвідувати санаторні школи, але вони були не всюди. У регіонах, де їх не було, родини залишалися без виходу: дитина фактично випадала з освітнього процесу, або ж їй пропонували сімейну форму навчання. Останній варіант часто виявлявся лише формальним вирішенням питання, адже він не давав змоги дитині взаємодіяти з однолітками, навчатися у колективі та розвивати соціальні навички.

Відкриття харківської школи є не просто освітнім проєктом, а кроком до реальної рівності в доступі до знань. Діти з особливими потребами тепер зможуть отримувати освіту в умовах, що максимально відповідають їхнім психофізіологічним можливостям. Це означає не лише індивідуальні програми, спеціально підготовлений педагогічний склад і корекційно-розвиткову роботу, а й право на участь у шкільному житті — від свят і конкурсів до звичайних щоденних розмов із ровесниками.

За словами Павла Сушка, виокремлення такого профілю створює й законодавче підґрунтя для відкриття спеціальних класів у звичайних школах. Це важливо, адже далеко не всі діти з психічними порушеннями потребують навчання в окремих закладах — для когось достатньо класу з адаптованою програмою та підтримкою асистента.

Суть змін полягає у визнанні очевидного: всі діти, без винятку, мають право на освіту, яка відповідає їхнім потребам. І якщо для цього треба створити спеціальне освітнє середовище, то його потрібно створювати, а не робити вигляд, що проблеми немає. Харківський досвід може стати прикладом для інших міст, де поки що діти з подібними діагнозами змушені або вчитися вдома, або пристосовуватися до умов, що їм не підходять.

Створення спеціалізованих шкіл та класів для цієї категорії дітей є необхідною умовою для того, щоб кожна дитина мала реальний доступ до якісної освіти та можливість соціалізуватися. Освітня система змушена пристосовуватися до нових умов, і якщо для більшості школярів це означає зміну формату занять чи розкладу, то для дітей з хронічними захворюваннями або психічними порушеннями виклики значно серйозніші. Вони потребують не лише знань, а й спеціально створеного середовища, яке врахує їхні особливі потреби, захистить від перевантажень і допоможе соціалізуватися.

В умовах війни, коли багато дітей і так переживають стрес, поява такого закладу у прифронтовому місті має особливе значення. Це сигнал суспільству, що навіть у найважчі часи держава та громада не відмовляються від обов’язку дбати про тих, хто найбільше потребує уваги. І що жодна дитина не повинна залишатися поза навчанням та соціальним життям.