Офіс Генерального прокурора поновив розслідування щодо порушень прав українських дітей-сиріт у Туреччині

Раніше поліція закрила справу, аргументуючи це нібито “відсутністю складу злочину”. Після виходу фільму-розслідування “Державні діти” Офіс Генпрокурора визнав, що слідчі дії були неповними і не охопили всі обставини, які підлягають доказуванню. У повідомленні відомства зазначено:

“Досудове розслідування проведено без з’ясування всіх обставин, які підлягають доказуванню… У зв’язку з чим постанову про закриття скасовано заступником Генерального прокурора”.

Подальше слідство доручено Головному слідчому управлінню Національної поліції України.

Справу було розпочато у зв’язку з діяльністю проєкту “Дитинство без війни” приватного Фонду Руслана Шостака, який організував евакуацію близько 3 500 дітей-сиріт до турецьких готелів. Метою програми декларувалося забезпечення безпечних умов для дітей, проте перевірка умов їхнього перебування показала значні системні порушення.

Представники Офісу омбудсмена зафіксували випадки фізичного та психологічного насильства з боку вихователів, а також відсутність доступу до належної освіти та медичного обслуговування. Крім того, дітей примусово залучали до зйомок у рекламних роликах фонду, що мали на меті залучення фінансування, що додатково підкреслює відсутність належного контролю над програмою.

Найбільший резонанс викликали факти сексуального насильства та неналежного нагляду за неповнолітніми. Моніторингова група виявила стосунки між працівниками готелів та дівчатами з числа вихованок, що призвело до двох вагітностей і народження дітей від персоналу. Ці випадки підкреслюють критичну необхідність системного підходу до контролю за закордонними програмами для дітей-сиріт та повного розслідування порушень прав дитини.

Поновлення розслідування є першим кроком у встановленні повної картини подій і визначенні осіб, відповідальних за порушення. Воно також сигналізує про важливість створення ефективних механізмів державного нагляду над приватними фондами, які беруть участь у евакуації та вихованні дітей за кордоном, і наголошує на необхідності міжнародної взаємодії для забезпечення прав дітей. Водночас ця справа демонструє, що навіть великі благодійні проєкти не гарантують безпеки дітей без належного контролю та системних заходів щодо їх захисту.

Деталі та масштаби подій, зафіксованих у Туреччині, свідчать про те, що навіть великі благодійні проєкти можуть ставати платформою для порушень, якщо відсутній належний нагляд з боку держави та незалежних органів.