Війна зруйнувала не лише міста й села України, а й дитячі долі, зробивши сотні тисяч малих українців заручниками чужої волі. Примусове вивезення дітей з окупованих територій до Росії стало одним із найбільш болючих злочинів, які намагається довести світові спільноті українська держава. Частину цих дітей, завдяки зусиллям дипломатів, міжнародних організацій та волонтерів, вдається повертати на Батьківщину, проте сам факт повернення ще не означає завершення їхньої боротьби. Багато хто з них потребує медичної, психологічної та соціальної підтримки, адже пережите не зникає в одну мить, воно залишає глибокі сліди в пам’яті й тілі. У зв’язку з цим Литва цієї осені розпочинає програму допомоги дітям, яких Україна повертає з Росії.
Медична і психологічна допомога як першочергове завдання
Як передає LRT, за словами радника міністра охорони здоров’я Литви Скірмантаса Крункайтіса, рішення про прийом українських дітей ухвалене після офіційного звернення Києва. Наразі процес перебуває на технічній стадії узгодження, і перші групи дітей очікують у литовських закладах вже восени 2025 року.
Йдеться передусім про тих неповнолітніх, які зазнали не лише психологічної травми через депортацію, а й мають потребу у фізичній реабілітації. Це може бути відновлення після захворювань дихальної системи чи необхідність рухової терапії, тобто допомога залежатиме від конкретних медичних показань.
Програму побудовано таким чином, щоб діти прибували не самі, а разом із батьками, опікунами чи іншими супровідними особами. Держава бере на себе відповідальність за їхнє проживання та харчування, адже реабілітаційний процес неможливий без відчуття базової безпеки та родинної підтримки.
Міністерство охорони здоров’я Литви попередньо визначило, що щомісяця країна зможе приймати від п’ятнадцяти до двадцяти українських дітей. У масштабах року це становитиме приблизно 150 дітей, для яких відкриють двері реабілітаційні установи по всій країні. Загальний кошторис програми оцінюється у 400 тисяч євро щорічно.
У 2025 році фінансування частково забезпечать за рахунок позик, тоді як з 2026-го витрати планується покривати коштом Європейського Союзу або інших міжнародних джерел. Такий підхід дозволяє не лише гарантувати сталість програми, а й залучати ширшу підтримку міжнародної спільноти.
Діти війни: масштаби проблеми
За даними української влади, під контролем Росії нині перебувають близько 1,6 мільйона українських дітей. Ця цифра включає як тих, хто був депортований із тимчасово окупованих територій, так і тих, хто опинився в умовах системної пропаганди та насильницької асиміляції. Офіційно підтверджено щонайменше понад 19,5 тисяч випадків незаконного вивезення, однак реальна кількість значно більша, оскільки доступу до багатьох територій немає.
Міжнародний кримінальний суд ще у березні 2023 року видав ордер на арешт Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової, яких підозрюють у відповідальності за незаконну депортацію. Попри це, механізму повернення всіх дітей досі не існує, і кожен успішний випадок — результат багаторівневої дипломатичної та правозахисної роботи.
Умови, в яких зростають діти, що пережили примусове переміщення, залишають глибокі психологічні наслідки. Страх перед відокремленням від родини, відчуття небезпеки, проблеми з довірою до дорослих і навіть тілесні розлади — усе це робить процес реінтеграції надзвичайно складним. Тому важливо, щоб діти не лише поверталися на Батьківщину, а й отримували кваліфіковану допомогу за кордоном, де є можливості та ресурси для тривалої терапії. Литовські програми покликані пом’якшити наслідки депортації та створити умови для поступового відновлення нормального життя.
Рішення Литви взяти на себе частину відповідальності за лікування й підтримку українських дітей, які пережили депортацію, демонструє глибокий рівень солідарності й усвідомлення того, що їх трагедія виходить далеко за межі України. Для них ця програма може стати шансом повернути втрачене відчуття безпеки, відновити здоров’я та бодай частково повернути дитинство, яке війна намагається знищити. Кожна поїздка до Литви для таких дітей — це не просто реабілітація, а доказ того, що їхня доля небайдужа світові, і що майбутнє можна відновлювати, навіть якщо воно здається зруйнованим.
