Обговорення системи державної охорони в Україні періодично виникає після гучних кадрових змін, адже разом із завершенням повноважень високопосадовців постає питання, хто і на яких підставах продовжує забезпечувати їхню безпеку. Після звільнення колишнього керівника Офісу Президента Андрія Єрмака увага журналістів і політиків зосередилася на тому, чи зберіг він державну охорону, і якщо так, то яка структура її забезпечує. Публічні заяви, офіційні запити та відповіді державних органів створили ситуацію, у якій різні джерела подали відмінні пояснення.
Питання щодо охорони Андрія Єрмака виникло після того, як журналісти та громадські організації почали надсилати інформаційні запити до Управління державної охорони України. Ця структура традиційно відповідає за безпеку найвищих посадових осіб держави, включно з президентом, керівництвом парламенту та уряду, а також іншими особами, визначеними законом. У відповідях, отриманих різними медіа та громадськими організаціями, повідомлялося, що після звільнення Єрмака Управління державної охорони не здійснює його охорону.
За словами народного депутата Ярослава Железняка, схожі відповіді отримали кілька незалежних джерел, зокрема журналісти та представники громадських організацій. Водночас на його депутатський запит надійшла інша відповідь, в якій державний орган відмовився надавати будь-які деталі щодо запитуваної інформації. Така різниця у відповідях привернула додаткову увагу до питання, оскільки вона створила враження, що остаточна картина залишається незрозумілою.
Дискусія отримала новий розвиток після того, як журналісти та дослідники відкритих даних звернули увагу на осіб, які супроводжували колишнього керівника Офісу Президента. За словами Ярослава Железняка, цих людей вдалося встановити за допомогою аналізу контактних номерів телефонів і відкритих даних у мобільних застосунках.
Під час такого аналізу з’ясувалося, що контакти цих осіб у різних користувачів підписані так, що це може свідчити про їхню причетність до державних силових структур. Народний депутат припустив, що Єрмак користувався спеціальними номерами телефонів, які могли бути надані державними структурами безпеки або правоохоронними органами.
За словами Железняка, раніше охорону Андрія Єрмака дійсно забезпечували співробітники Управління державної охорони, що відповідало його посаді керівника Офісу Президента. Після завершення роботи на цій посаді така охорона припинилася, оскільки закон передбачає чіткий перелік осіб, які мають право на постійний супровід УДО. Водночас виникла інша форма забезпечення безпеки, пов’язана з діяльністю Служби безпеки України. У таких випадках може застосовуватися механізм контррозвідувальних заходів, які проводяться, коли існує потенційна загроза життю або безпеці конкретної людини. Подібні заходи можуть включати постійне спостереження, супровід або інші способи захисту, які за своїм змістом нагадують охорону.
Щоб уточнити ситуацію, Железняк направив окремий запит до Управління державної охорони з проханням підтвердити, чи перебувають на службі троє конкретних співробітників, яких раніше пов’язували з охороною Єрмака. У зверненні також містилося питання, чи могли цих працівників перевести до іншого державного органу. Аналогічний запит було направлено до Служби безпеки України з проханням повідомити, чи працюють ці люди в системі СБУ. За словами парламентаря, відповідь спецслужби також не містила чітких пояснень і була сформульована так, що не дозволяла зробити однозначні висновки щодо їхнього статусу.
На основі отриманої інформації Железняк заявив, що охорону Андрія Єрмака забезпечує Служба безпеки України. Він пояснив, що йдеться про співробітників, яких могли перевести до підрозділу «Альфа» — спеціального антитерористичного центру СБУ, який займається виконанням складних оперативних завдань. У такому випадку захист людини здійснюється не як класична державна охорона, передбачена для посадовців, а як комплекс контррозвідувальних заходів, спрямованих на запобігання можливим загрозам. Саме таку модель, за словами депутата, застосували після звільнення Єрмака наприкінці листопада 2025 року.
Інформаційний резонанс навколо цієї теми виник ще раніше, коли з’явилися повідомлення, що після відставки колишній керівник Офісу Президента продовжує користуватися послугами державної охорони. Тоді Управління державної охорони заявило, що не забезпечує його супровід, що частково спростувало ці повідомлення.
Подальші запити журналістів, відповіді державних органів та публічні коментарі політиків сформували складну інформаційну картину, в якій різні сторони подають власні пояснення щодо того, яка структура відповідає за безпеку колишнього високопосадовця. Питання державної охорони колишніх чиновників у таких випадках опиняється на перетині законодавчих норм, міркувань безпеки та політичної чутливості.
