Олександр Коваленко аналізує динаміку втрат РФ: чому оборонна стратегія України не дає очікуваного результату
На тлі затяжної війни, де обидві сторони поступово адаптуються до реалій сучасного поля бою, українська стратегія оборони дедалі частіше оцінюється крізь призму її основної мети — виснаження людського ресурсу противника. За словами експертів, протягом останніх місяців спостерігається чітка тенденція: втрати російської армії скорочуються, попри збереження темпів просування. Цей факт, на думку військового оглядача Олександра Коваленка, свідчить не про зменшення активності ворога, а про слабкі місця української системи організації оборони, які потребують перегляду.
Початок липня став черговою точкою для оцінки результатів просування російських військ на території України. Як зазначає військовий оглядач Олександр Коваленко, протягом першого тижня місяця під час другої фази літнього наступу ворогом було окуповано 166 квадратних кілометрів української території. Цей показник став фактично середньостатистичним у щотижневій динаміці просування російських сил.
Втім, основну увагу експерт звертає не на швидкість наступу, а інший параметр, який він вважає ключовим у межах української оборонної стратегії — це кількість втрат противника у живій силі. За його словами, за той самий тиждень загальні втрати особового складу Російської Федерації склали 7630 осіб. Це означає, що на кожен квадратний кілометр захопленої української території припадає в середньому 45 тіл загиблих окупантів.
Коваленко вважає цей показник далеким від оптимального. В умовах, коли стратегія української оборони базується саме на принципі завдання максимальної шкоди живій силі противника, такі цифри свідчать про серйозні прорахунки в реалізації цієї стратегії. Показник втрат на один квадратний кілометр у липні значно нижчий за ті пропорції, які фіксувалися в попередні місяці — зокрема, у березні та січні 2025 року.
За підрахунками експерта, протягом червня 2025 року російські війська захопили 547 квадратних кілометрів української території. Водночас загальні втрати росіян у живій силі склали 32 420 осіб. Це дає співвідношення — 59 тіл на один квадратний кілометр. У 2024 році, як зауважує Коваленко, це співвідношення становило в середньому 129 тіл на 1 км². У січні 2025-го — 148, а в березні — 304. Таким чином, нинішній показник — 45 тіл на 1 км² — експерт розцінює як критично низький у контексті поставлених завдань оборони.
Коваленко наголошує, що тенденція до зниження втрат противника спостерігається вже протягом трьох місяців поспіль. І хоча загальна кількість втрат від 1 січня до 1 липня 2025 року ще залишається значною — 230 020 загиблих при загальному обсязі захоплених територій у 1 837 км² (тобто 125 тіл на 1 км²), саме постійне зниження цього показника є тривожним сигналом. Експерт вважає, що однією з причин такого зниження є надмірна ставка на FPV-дрони як основний засіб ураження живої сили ворога. Він не заперечує їхню ефективність як технологічного рішення, проте підкреслює: зацикленість на цьому засобі призвела до зменшення уваги до інших класичних методів вогневого ураження, зокрема до артилерії.
За словами Коваленка, FPV-дрони стали дешевим, доступним і точним інструментом ураження, проте вони не можуть замінити повноцінну систему вогневого впливу. Проблема, за його спостереженням, полягає в тому, що в умовах обмежених ресурсів забезпечення інших засобів боротьби — артилерії, мінометів, важких озброєнь — опинилося на другорядних позиціях. Навіть у тих випадках, коли артилерія й отримує боєприпаси, це відбувається без урахування сучасних тактичних вимог. Зокрема, він вказує на відсутність пріоритету щодо забезпечення артилерійських і мінометних підрозділів касетними боєприпасами, які є критично важливими в умовах маневреної оборони.
Коваленко зазначає, що комплексний підхід до організації оборони має передбачати не лише точкове використання технологічно сучасного озброєння, а збалансовану підтримку всіх компонентів оборонної системи. За його словами, на сьогодні FPV-дрони виконують роль основного засобу нейтралізації живої сили противника, проте вони не можуть компенсувати брак артилерійського вогню на всіх напрямках фронту.
Експерт також звертає увагу на те, що поточна стратегія, яка в теорії мала б уповільнити просування ворога через високі втрати, фактично не виконує цю функцію. Російські війська продовжують захоплювати українську територію, втрачаючи при цьому дедалі менше живої сили. Така ситуація прямо суперечить завданням оборонної кампанії, яка з самого початку будувалася на принципі виснаження ресурсів агресора.
На його думку, ця ситуація вимагає не окремих рішень, а системного переосмислення підходів до бойового забезпечення, планування й управління ресурсами. Поки українська сторона не поверне баланс між високоточними засобами та традиційними інструментами вогневого впливу, досягти стабілізації фронту й ефективного стримування просування противника буде вкрай складно.
Думка експерта може не збігатися з позицією нашої редакції.
