4 лютого відзначається Всесвітній день боротьби з раковими захворюваннями, які в світі давно перетворилися на масштабну хворобу. Вона розвивається швидше, ніж оновлюються протоколи лікування. За даними ВООЗ в світі щороку реєструється близько 20 мільйонів нових випадків онкологічних захворювань і 9,7 млн смертей. В Європейському регіоні, за умови збереження нинішніх темпів реагування, до 2030 року очікується 5,4 млн нових випадків щороку і близько 2,5 млн смертей. Прогноз на 2050 рік звучить ще страшніше, бо передбачає понад 35 млн нових випадків, що означає зростання на 77% порівняно з показниками 2022 року.
Статистика раку: що показують світові та українські дані
Ці показники відображають як медичну, так і системну напругу, оскільки збільшення кількості пацієнтів хворих на рак означає перевантаження лікарень, дефіцит кадрів, зростання витрат на лікування і довгострокову реабілітацію. Опитування ВООЗ у 115 країнах засвідчило, що в більшості держав базові онкологічні послуги фінансуються недостатньо, а доступ до якісного лікування суттєво відрізняється залежно від доходів населення. Саме в країнах з низьким рівнем доходів прогнозується найшвидше зростання захворюваності та можливе подвоєння смертності, що фактично закріплює онкологію як чинник глобальної нерівності.
У світі існує понад сто видів онкологічних захворювань, здатних уражати будь-які органи і системи, однак статистика стабільно концентрується навколо кількох діагнозів, показуючи, що найпоширенішим видом став рак легенів:
| Показник | Дані |
| Кількість видів онкологічних захворювань в світі | понад 100 |
| Найпоширеніший вид раку у світі | рак легенів |
| Нові випадки раку легенів на рік | 2,5 млн |
| Частка раку легенів серед усіх онкологічних діагнозів | 12,4 % |
| Смерті від раку легенів на рік | 1,8 млн |
| Частка раку легенів у загальній онкологічній смертності | майже 20 % |
| Частка 10 найпоширеніших видів раку у всіх випадках і смертях | близько 2/3 |
Українська статистика вписується в цю глобальну картину, але має власні акценти. Щороку понад 100 тис людей в Україні отримують онкологічний діагноз, і ці показники залишаються стабільно високими. Так, лише в 2023 році зафіксували 110 022 нових випадків раку, з них: 52 626 — у чоловіків, 57 396 — у жінок і 484 — у дітей. При чому у чоловіків понад половину всіх діагнозів становили рак легенів, передміхурової залози, колоректальний рак і рак шлунка, тоді як у жінок 56 % випадків припали на рак молочної залози, тіла і шийки матки та колоректальний рак.
Слід зазначити, що поняття «рак» охоплює не одну хворобу, а понад дві сотні різних онкологічних діагнозів. Навіть пухлини, що виникають в одному органі, можуть суттєво відрізнятися за механізмом розвитку, швидкістю росту та реакцією на лікування, через що універсальних сценаріїв перебігу чи терапії не існує. В основі кожного онкологічного процесу лежить змінена клітина, яка внаслідок мутацій втратила механізми контролю поділу й почала безупинно розмножуватися, поступово формуючи пухлину, що здавлює навколишні тканини, порушує роботу органів або витісняє здорові клітини мутованими.
Особливо небезпечним стає момент, коли окремі скупчення таких клітин відокремлюються від первинного вогнища і з потоком крові чи лімфи потрапляють в інші частини тіла, утворюючи метастази, які руйнують одразу кілька систем організму, спричиняють виснаження і в підсумку можуть призводити до смерті.
Мутації, що запускають ці процеси, іноді передаються у спадок, проте в більшості випадків вони виникають протягом життя під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Радіація, забруднення довкілля, токсичні речовини здатні пошкоджувати ДНК клітин, але сучасні наукові дослідження дедалі переконливіше вказують на роль способу життя. Вчені Інституту медицини разом з фахівцями Національної дослідницької ради США виокремили п’ять ключових факторів, які суттєво підвищують ризик розвитку раку: тютюнопаління, низька фізична активність, ожиріння, незбалансований раціон та вживання алкоголю. Ці чинники діють повільно, накопичувально, часто непомітно, але їхній вплив порівнюють з тривалим фоновим тиском, який роками підштовхує клітини до небезпечних змін.
Окрему групу ризиків становлять вірусні інфекції, їхній зв’язок з онкологією є науково доведеним. Вірус папіломи людини здатний спричиняти рак шийки матки, а віруси гепатиту B і C значно підвищують імовірність розвитку раку печінки. Саме на цьому тлі вакцинація набула особливого значення, адже щеплення проти ВПЛ та гепатиту B належать до небагатьох медичних втручань, які безпосередньо знижують ризик виникнення певних видів раку ще до появи перших клітинних змін.
Варто розуміти, що розвиток онкології не обмежується профілактикою, і за останні десятиліття лікування зазнало кардинальних змін. Одним з найгучніших проривів стала імунотерапія, принцип якої полягає не в прямому знищенні пухлини, а в активації власної імунної системи людини, щоб вона навчилася розпізнавати й атакувати ракові клітини. Ідея такого підходу має несподіване історичне коріння, адже ще в XIX ст лікарі звернули увагу, що в окремих пацієнтів пухлини зменшувалися після тяжких інфекцій, які супроводжувалися високою температурою. Саме ці спостереження згодом стали одним із поштовхів до формування сучасних імунологічних концепцій лікування, хоча ефективність імунотерапії залишається залежною від типу пухлини та її біологічних особливостей.
Цікаво, що онкологічні захворювання не є винятково людською проблемою, і в природі вони трапляються досить часто. У собак, наприклад, поширені пухлини молочних залоз, а у тасманійських дияволів зафіксовано унікальний випадок заразного раку, який передається через укуси, що наочно демонструє, наскільки різноманітними можуть бути механізми поширення цієї хвороби. Водночас у людей існують спадкові форми онкології, пов’язані з мутаціями генів BRCA1 і BRCA2, які істотно підвищують ризик раку молочної залози та яєчників. В таких випадках профілактика часто включає посилений медичний контроль або навіть превентивні хірургічні втручання.
Фахівці зазначають, що причини розвитку раку можуть бути менш очевидними, ніж здається. Хоча найпоширенішим фактором ризику раку легенів у світі залишається тютюнопаління, але поряд з ним існує радон — природний радіоактивний газ, який може накопичуватися в житлових будинках, особливо в підвальних приміщеннях, і тривалий контакт із ним також підвищує ймовірність онкологічних уражень.
Важливо й те, що багато пухлин здатні роками не давати жодних симптомів, через що людина не відчуває загрози до моменту, коли хвороба переходить у складні стадії. Саме тому скринінгові програми відіграють вирішальну роль, адже рак товстої кишки, шийки матки або молочної залози часто можна виявити ще до появи болю чи функціональних порушень.
Дитяча онкологія має власну специфіку, оскільки рак у дітей трапляється значно рідше, ніж у дорослих, але характеризується іншою структурою захворюваності. У дитячому віці частіше діагностують лейкемії та пухлини мозку, і багато з цих форм краще піддаються лікуванню, ніж аналогічні діагнози в дорослому віці, що пояснюється особливостями дитячого організму та здатністю до відновлення.
Рак в Україні: чому рання діагностика рятує життя
Для України проблема раку ускладнюється пізнім виявленням, адже значна частина пацієнтів звертається по медичну допомогу вже на тих стадіях, коли лікування стає технологічно складнішим і фінансово затратнішим. Водночас у країні сформована базова інфраструктура онкологічної допомоги, ключову роль у якій відіграє Національний інститут раку в Києві, що працює з першої половини XX ст і залишається провідним центром лікування складних випадків та підготовки фахівців. Окремим пластом української онкологічної історії став Чорнобиль, після аварії на АЕС різко зросла кількість випадків раку щитоподібної залози серед тих, хто в 1986 році був дитиною або підлітком, і цей вплив радіації є одним із найкраще задокументованих у світовій медичній статистиці.
Лікування окремих форм раку в Україні неможливе без трансплантації кісткового мозку, яка критично важлива для пацієнтів із деякими видами лейкемії. За останні роки кількість таких операцій поступово зростала, хоча реальна потреба все ще значно перевищує можливості системи. При цьому онкологічні захворювання майже завжди мають психологічний вимір, і світовий досвід переконливо доводить, що психотерапевтична підтримка та паліативна допомога здатні істотно підвищити якість життя навіть у тих випадках, коли повне одужання недосяжне.
У медицині використовується поняття ремісії, яке часто сприймається як синонім одужання, хоча на практиці воно означає лише відсутність активних проявів хвороби. Деякі види раку можуть повертатися через роки, тому пацієнти залишаються під наглядом лікарів тривалий час або довічно. Саме глибше розуміння генетичних «підписів» пухлин дозволило розвинути персоналізовану медицину, за якої лікування підбирають не лише за органом ураження, а за конкретними мутаціями клітин, що змінює підхід до терапії.
Різниця між раннім і пізнім виявленням часто стає вирішальною, тому для раку шийки матки або раку шкіри показники виживаності на початкових стадіях залишаються високими, але запізніла діагностика перетворює ці захворювання на смертельно небезпечні. Особливо показовим є приклад меланоми, одного з найагресивніших видів раку шкіри, який може починатися з маленької плями чи зміни родимки, а зволікання коштує надто дорого.
На цьому тлі сучасна високоточна променева терапія, яка здатна майже ювелірно спрямовувати випромінювання на пухлину й мінімізувати ушкодження здорових тканин, виглядає результатом десятиліть наукового пошуку, який вже суттєво змінив межі можливого в лікуванні онкологічних захворювань.
Варто визнати, що воєнні дії суттєво вплинули на облік і виявлення хвороби, але не на її реальну поширеність. Наприклад, у Харківській області кількість зареєстрованих нових випадків зменшилася з 8,67 тис у 2021 році до 4,173 тис під час активної фази бойових дій, що пояснюється евакуацією населення і збоєм у доступі до медицини. Аналогічно скоротилися й офіційні дані щодо смертності, хоча реальні втрати залишаються значно вищими. Так, станом на початок 2025 року в Чернігівській області на обліку перебуває понад 32,5 тис онкохворих, що демонструє тривале навантаження на регіональні системи охорони здоров’я.
Окрему роль у контексті України відіграє хронічний стрес, пов’язаний з війною. Наукові дослідження свідчать, що стрес не запускає онкологічний процес безпосередньо, однак здатен прискорювати ріст уже наявної пухлини. Гормони стресу стимулюють утворення судин, які живлять пухлину, знижують здатність імунної системи знищувати атипові клітини і підтримують стан хронічного запалення. До цього додається зміна поведінки у формі зростання рівня паління, вживання алкоголю, порушення харчування і зменшення фізичної активності, що є доведеними факторами онкологічного ризику.
Слід зазначити, що на лікування онкологічних захворювань у межах Програми медичних гарантій спрямовано понад 6,4 млрд грн. Крім того, уряд затвердив Національну стратегію контролю онкологічних захворювань до 2030 року з планом реалізації до 2025 року, яка передбачає профілактику, раннє виявлення, доступ до сучасних методів лікування, розвиток реабілітації та паліативної допомоги. Також з 2025 року діє оновлений порядок скринінгу раку молочної залози, шийки матки та колоректального раку, а з 2026 року заплановано безоплатну вакцинацію дівчат 12–13 років проти вірусу папіломи людини, що є ключовим чинником розвитку раку шийки матки.
Тож, як бачимо, онкологія тримається на холодній закономірності, згідно з якою хвороба часто стартує підступно тихо, без очевидних сигналів. Людина роками живе в ілюзії нормального життя. Саме ця тиша і є головною пасткою, бо перші виражені симптоми в багатьох випадках з’являються вже тоді, коли процес вийшов за межі простого лікування і перетворився на довгу, виснажливу та дорогу боротьбу, яка коштує здоров’я та життя.
Система охорони здоров’я може скільки завгодно оновлювати протоколи й закуповувати обладнання, але вона не здатна компенсувати головну проблему запізнілого звернення. Для держави це означає більше складних випадків, більше втрат працездатності, більше витрат на терапію й реабілітацію. Проте для людини це означає різке падіння шансів саме через втрачений час, який вже неможливо повернути.
Отже, профілактика онкології має бути для всіх обов’язковою. Скринінги, регулярні огляди, аналізи за віком і групою ризику, а також вакцинація проти ВПЛ і гепатиту B — це практичні інструменти, які або «ловлять» рак на ранній стадії, або зменшують ймовірність частини діагнозів ще до їхнього старту.
