Оновлений порядок розшуку та арешту активів боржників: від блокування електронних гаманців до стягнення на частку в майні подружжя

Сучасні фінансові технології тривалий час дозволяли недобросовісним боржникам успішно приховувати свої статки в цифровому просторі, проте оновлене вітчизняне законодавство нарешті адаптувалося до реалій сьогодення та суттєво розширило інструменти стягнення. Реформування системи виконання судових рішень спрямоване на повну цифровізацію процесу, що робить прозорими для закону як класичні банківські рахунки, так і різноманітні електронні гаманці. Попри надзвичайну важливість цих нововведень, більшість громадян досі не знайомі з оновленими законодавчими вимогами, які вже почали діяти на практиці.

Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» пояснили, як відбуватиметься арешт електронних грошей, яким чином виконавці розшукуватимуть приховані активи та за яких умов боржники ризикують втратити частку у спільному майні подружжя або, навпаки, зможуть захистити своє єдине житло від примусового продажу.

7 квітня 2026 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження». Цим законом внесено зміни до низки законодавчих актів, проте найбільш масштабне оновлення стосується Закону України «Про виконавче провадження». Попри практичне значення цих змін, інформація про їхнє ухвалення досі не набула широкого поширення навіть серед представників юридичної спільноти. Саме тому варто детально розібратися, які правила виконання судових рішень діють сьогодні та як вони впливають на учасників виконавчого провадження.

Одним з головних напрямів змін стало розширення можливостей виконавця щодо виявлення та стягнення коштів боржника. Закон прямо передбачає, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право накладати арешт не лише на кошти, які перебувають на банківських рахунках, а й на інші цінності боржника. Це стосується готівкових коштів, що знаходяться у касах, коштів на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, цінних паперів, які існують в електронній формі та обліковуються на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, а також електронних грошей, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентів електронних грошей. Крім того, виконавець уповноважений опечатувати каси, приміщення та місця зберігання грошових коштів.

Водночас закон істотно розширює доступ виконавця до інформації про фінансові активи боржника. Банки, інші фінансові установи, небанківські надавачі платіжних послуг та емітенти електронних грошей зобов’язані надавати йому інформацію про наявність рахунків і електронних гаманців, стан таких рахунків і гаманців, рух коштів та проведені операції. Також виконавець може отримувати відомості про договори боржника щодо зберігання цінностей або користування індивідуальним банківським сейфом, який перебуває під охороною банку, а також іншу інформацію, передбачену законом.

Фактично законодавець врахував розвиток сучасних фінансових інструментів та поширення електронних грошей. У результаті можливості приховати активи, що перебувають в електронній формі, істотно звужуються, а процедура виконання судових рішень поступово адаптується до сучасної фінансової системи. Одночасно підвищується рівень доступності інформації про фінансові активи боржника для виконавців у межах їхніх законних повноважень.

Окремої уваги заслуговують зміни, що стосуються діяльності приватних виконавців. Як і раніше, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування або роботи боржника — фізичної особи, за місцеперебування боржника — юридичної особи або за місцеперебування майна боржника. Водночас закон спеціально уточнює, що кошти, які знаходяться на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг чи на електронних гаманцях емітентів електронних грошей боржника — резидента України, не вважаються майном, за місцеперебування якого визначається компетенція приватного виконавця. Разом із цим виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у межах його виконавчого округу, можуть здійснюватися на всій території України.

Істотних змін також зазнала стаття Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Саме ця стаття встановлює механізм, за яким здійснюється примусове виконання рішень.

Відповідно до нової редакції закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні, зокрема шляхом списання коштів або електронних грошей з рахунків та електронних гаманців, а також у примусовій реалізації майна. Якщо предметом стягнення є електронні гроші, їх примусова реалізація здійснюється шляхом пред’явлення до погашення в обмін на кошти, які перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Закон закріплює чітку черговість звернення стягнення. Насамперед воно спрямовується на кошти, електронні гроші та інші цінності боржника, які знаходяться на рахунках, електронних гаманцях або перебувають на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг чи емітентах електронних грошей.

Практична реалізація такого механізму передбачає кілька послідовних дій. Спочатку виконавець отримує інформацію про рахунки та електронні гаманці боржника. Після цього виноситься постанова про арешт коштів або електронних грошей, а надалі здійснюється списання коштів з рахунків або списання електронних грошей з електронних гаманців. У випадку електронних грошей закон передбачає їх пред’явлення до погашення з подальшим перерахуванням відповідної суми на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Окремо законодавець врегулював питання депозитних рахунків. Сам факт розміщення коштів на вкладному або депозитному рахунку не перешкоджає зверненню стягнення на такі кошти. Більше того, після отримання банком постанови про арешт коштів боржника, які перебувають на вкладному або депозитному рахунку, продовження строку дії договору банківського строкового вкладу не допускається.

Якщо ж коштів, електронних грошей та інших цінностей, що знаходяться на рахунках, електронних гаманцях або на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг чи емітентах електронних грошей, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, виконавець невідкладно звертає стягнення також на інше належне боржнику майно та готівкові кошти, за винятком майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

При цьому звернення стягнення на майно не припиняє одночасного звернення стягнення на кошти боржника. Боржник зберігає право запропонувати, яке саме майно доцільно реалізувати насамперед, однак остаточне рішення щодо черговості реалізації такого майна відповідно до закону приймає виконавець.

Закон встановлює чітке обмеження щодо обсягу майна, на яке може бути звернене стягнення. Таке стягнення допускається лише в межах, необхідних для виконання рішення за виконавчим документом. При цьому враховується не лише сума основного боргу, а й виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, штрафи, накладені на боржника під час виконавчого провадження, а також основна винагорода приватного виконавця.

Коли боржник є співвласником майна разом з іншими особами, стягнення може бути звернене лише на його частку. Розмір такої частки визначає суд за поданням виконавця. Ця норма має особливе практичне значення для подружжя, адже вона поширюється і на майно, набуте під час шлюбу. Наприклад, якщо квартира була придбана у шлюбі та зареєстрована лише на дружину, це саме по собі не виключає можливості звернення стягнення на одну другу частку цього майна за боргами чоловіка, якщо така частка належить йому відповідно до закону.

Водночас закон передбачає додаткові гарантії для боржника у випадках, коли сума стягнення є порівняно невеликою. Якщо сума, що підлягає стягненню у виконавчому провадженні, не перевищує п’ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на перше січня поточного календарного року, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій воно розташоване, не здійснюється. Водночас з цього правила існують два винятки:

– якщо таке майно є предметом застави або іпотеки за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно;
– якщо стягнення здійснюється для відшкодування збитків або шкоди, завданих кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Окремої уваги заслуговує те, що зазначена норма була суттєво змінена. У попередній редакції Закону захист єдиного житла діяв лише тоді, коли сума стягнення не перевищувала двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати. Сьогодні цей поріг збільшено до п’ятдесяти мінімальних заробітних плат, що значно розширює випадки, коли єдине житло не може бути об’єктом стягнення. Разом із тим чинна редакція Закону містить винятки із цього правила, тоді як у попередній редакції вони були відсутні.

Варто знати, що перевірка майнового стану боржника проводиться протягом десяти днів з дня відкриття або поновлення виконавчого провадження, однак на цьому робота виконавця не завершується. Закон зобов’язує його регулярно перевіряти майновий стан боржника і надалі. Не рідше одного разу на два тижні здійснюється перевірка з метою виявлення банківських рахунків та електронних гаманців боржника. Не рідше одного разу на три місяці перевіряється наявність нерухомого і рухомого майна, майнових прав, а також отримується інформація про доходи боржника.

Наступний блок змін стосується арешту та вилучення майна боржника. Якщо раніше закон прямо передбачав можливість арешту майна та коштів, то тепер ці правила поширюються також на електронні гроші боржника. Водночас сама процедура накладення арешту істотно не змінилася. Виконавець накладає арешт шляхом винесення постанови про арешт майна, коштів або електронних грошей боржника чи постанови про опис і арешт майна або коштів.

Арешт накладається у межах суми, що підлягає стягненню, з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця. Він може поширюватися як на все майно, кошти чи електронні гроші боржника, так і на окремі речі. Якщо йдеться про рухоме майно, яке не підлягає державній реєстрації, арешт здійснюється шляхом його опису.

Після винесення постанови про арешт виконавець у той самий день надсилає її копії банкам, іншим фінансовим установам, небанківським надавачам платіжних послуг, а також органам, що здійснюють державну реєстрацію майна та реєстрацію обтяжень рухомого майна.

Щодо коштів та інших цінностей боржника, які знаходяться на рахунках або на зберіганні у банках, інших фінансових установах чи небанківських надавачах платіжних послуг, а також електронних грошей, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентів електронних грошей, арешт має бути накладений не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.

Окремий порядок передбачений для цінних паперів, які обліковуються на рахунках у системі депозитарного обліку цінних паперів. Їх арешт здійснюється відповідно до законодавства про депозитарну систему України. Важливо також враховувати, що дія постанови про арешт не обмежується лише рахунками чи електронними гаманцями, які існували на момент її винесення. Арешт автоматично поширюється і на рахунки та електронні гаманці, відкриті боржником після винесення такої постанови.

Механізм примусового виконання рішення поширюється не лише на самого боржника. Закон передбачає можливість звернення стягнення також на кошти особи, яка сама є боржником перед боржником. Це дозволяє прискорити виконання судового рішення та уникнути зайвих етапів у процедурі погашення заборгованості.

Для цього виконавець за заявою стягувача або з власної ініціативи може накласти арешт на кошти, що знаходяться на рахунках чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, а також на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентів електронних грошей і належать особі, яка має заборгованість перед боржником. Водночас така заборгованість має бути підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили. Якщо протягом п’яти днів з моменту накладення арешту стягувач або виконавець не звернеться до суду із заявою про звернення стягнення на кошти чи електронні гроші такої особи в порядку, визначеному процесуальним законом, арешт підлягає скасуванню.

Під час опису та арешту майна виконавець має право застосовувати й інші заходи, необхідні для забезпечення виконання рішення. Залежно від обставин він може обмежити право користування майном, опечатати його, вилучити у боржника або передати на зберігання іншій особі. Усі такі дії обов’язково зазначаються у постанові про опис та арешт майна. При цьому вид, обсяг і строк встановлених обмежень визначаються окремо у кожній конкретній ситуації з урахуванням властивостей майна, його значення для власника або володільця, необхідності подальшого використання та інших обставин.

Варто враховувати, що закон передбачає відповідальність за будь-яке незаконне перешкоджання діям виконавця. Це стосується як створення перешкод під час звернення стягнення на майно боржника, так і порушення встановленої виконавцем заборони розпоряджатися чи користуватися майном, на яке вже звернено стягнення. Інші неправомірні дії щодо такого майна також тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

Водночас суттєвим нововведенням стало доповнення Закону окремою статтею, яка визначає порядок виконання рішень про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, кошти або електронні гроші боржника. Йдеться не про виконання остаточного судового рішення, а про заходи забезпечення позову, які застосовуються ще під час розгляду справи судом для збереження майна до ухвалення рішення по суті спору.

Відповідно до нової норми виконавець виконує таке рішення шляхом винесення постанови про арешт майна, коштів або електронних грошей боржника. Крім того, у день відкриття виконавчого провадження він зобов’язаний не лише винести відповідну постанову, а й вжити заходів для внесення інформації про арешт до відповідного державного реєстру або реєстрів у порядку, встановленому законодавством.

Якщо предметом арешту є рухоме майно, яке не підлягає державній реєстрації, виконання рішення здійснюється шляхом винесення постанови про опис та арешт такого майна. Водночас закон визначає порядок дій і для випадків, коли виконати рішення неможливо. Якщо майно, на яке мав бути накладений арешт, було знищене або фактично відсутнє, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення. Саме цей акт є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, закон тепер містить детально врегульовану процедуру виконання рішень про забезпечення позову шляхом накладення арешту не лише на майно і кошти, а й на електронні гроші боржника. Загалом внесені зміни свідчать про прагнення законодавця адаптувати механізми примусового виконання судових рішень до сучасних економічних реалій. Нові положення враховують появу електронних грошей та інших сучасних фінансових інструментів, водночас усуваючи окремі прогалини, які раніше могли ускладнювати звернення стягнення на майно боржника або дозволяли уникати виконання судових рішень.

Радимо як стягувачам, так і боржникам ретельно контролювати кожен етап виконавчого провадження та вчасно реагувати на процесуальні дії, оскільки нові регулярні перевірки майнового стану тепер відбуваються значно частіше й охоплюють навіть цифрові активи. У разі виникнення заборгованості слід користуватися законним правом та самостійно пропонувати виконавцю перелік майна для першочергової реалізації, щоб захистити найбільш цінні сімейні активи або частку другого з подружжя від несподіваного примусового арешту.