З початком військових дій на території України правозастосовча практика зазнала значних змін. Змінилося не тільки сприйняття певних правових норм, а й сама їхня імплементація в судових рішеннях та роз’ясненнях від компетентних органів влади. Сьогодні ми стикаємося з новими юридичними питаннями, які в мирний час навіть не розглядалися б. Важливість правильної інтерпретації законів та їхнього застосування у військових умовах стає особливо актуальною, оскільки щодня з’являються нові випадки, що потребують швидких рішень і точного правового регулювання.
Юристи адвокатського об’єднання “Репешко і партнери” прокоментували правове регулювання актуальних військових питань з урахуванням судових рішень, які нещодавно були прийняті.
Чим більш тривають воєнні дії на території нашої держави, тим більш різноманітних питань виникає в практичній площині. При цьому практика застосування деяких норм закону змінюється залежно від судової практики або окремих роз’яснень компетентних органів влади. Наразі ще раз інформація щодо деяких військових питань.
Можливість оформлення відстрочки від призову у разі зникнення безвісти на війні батька при відсутності рішення суду про визнання зниклим безвісті
Практикуючи у військовому праві адвокати наполягають на тому, що у разі як що батько зник на війні безвісти, але на руках не має відповідного рішення суду про визнання особи зниклою безвісти, син таки має право на відстрочку від призову.
Річ у тому, що в законодавстві існує окремий закон – “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин”, який передбачає статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Відповідно до ст. 1 даного закону:
- особою, яка зникла безвісти, вважається фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук;
- особою, яка зникла безвісти за особливих обставин, вважається особа, зникла безвісти у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території
України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Крім того, згідно цього закону, особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
Отже, для набуття статусу особи зниклої безвісти, вона повинна обліковуватися в Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Але це жодним чином не обмежує родичів чи інших осіб в їх зверненні до суду з заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством в порядку окремого провадження.
Річ у тому, що Закон України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин” існує в законодавстві з 2018 року, а норма що до можливості визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою існувала в законодавстві завжди, ще за радянських часів. Тому наразі ми маємо регулювання одного питання різними законами, які частково перетинаються та регулюють ті ж самі проблеми, але трохи по різному.
Таким чином, вже з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин особа вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин.
Зовсім по-іншому бачить дану ситуацію Постанова № 560 Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року “Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період”. За даною постановою оформити відстрочку без подання рішення суду про визнання особи зниклою безвісти неможливо. Саме керуючись нею, ТЦК та СП вимагають наявність рішення суду про визнання безвісно відсутнім. Отже, ми маємо на одній чаші терезів закон, а на іншій – постанову Кабінету Міністрів. Однак наголошуємо, що закон має вищу силу перед постановою, тим більше, що він є нормою прямого регулювання.
Єдиним виходом з даної ситуації є подання відповідного позову до суду при наявності відмови ТЦК та СП. А ось з чим саме звертатися – з оскарженням відмови чи з заявою про визнання особи безвісно відсутньою це потрібно вирішувати в кожній конкретній ситуації. Деякі застережливі адвокати рекомендують звертатися до суду з обох підстав одночасно. А там вже все залежить від того, який суд розгляне швидше яку справу, бо позов, яким просять суд визнати відмову в наданні відстрочки протиправною і зобов’язання надати відстрочку розглядається в порядку адміністративного судочинства, а заява про визнання особи безвісно відсутньою – в порядку цивільного судочинства окремим провадженням. Перші документи по даним справам вже скеровані до суду, чекаємо судової практики.
Відстрочка від мобілізації у зв’язку з самостійним вихованням дитини
Хочемо зазначити, що практика з даного питання була досить різноманітною, поки не був прийнятий Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, який чітко визначає підстави для отримання відстрочки від мобілізації з зазначених підстав.
Так, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей):
- помер
- позбавлений батьківських прав
- визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім
- оголошений померлим
- відбуває покарання у місцях позбавлення волі
- особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду
- запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України
Документами, що підтверджують право на відстрочку в таких випадках, мають бути:
- для підтвердження статусу дитини — витяг із рішення органу місцевої влади про надання дитині (дітям) статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування
- для патронатних вихователів — рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя та свідоцтво про народження дитини
- для опікунів, піклувальників — рішення органу місцевої влади або рішення суду про встановлення опіки, піклування та свідоцтво про народження дитини
- для усиновлювачів — рішення суду про усиновлення та свідоцтво про народження дитини
- для прийомних батьків — рішення органу місцевої влади про влаштування дитини до прийомної сім’ї або договір про влаштування дітей на спільне проживання та виховання у прийомній сім’ї, свідоцтво про народження дитини
- для батьків-вихователів — рішення органу місцевої влади про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу або договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, свідоцтво про народження дитини
Своєю чергою хочемо нагадати, що батько трьох неповнолітніх дітей не завжди має право на відстрочку від мобілізації. Не мають права на відстрочку батьки трьох дітей, якщо:
- існує заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
- батько не проживає разом зі своїми дітьми та взагалі не сплачує аліменти.
- чоловік виховує прийомну дитину, але рідний батько сплачує аліменти.
Отже, як ми бачимо, ключовим моментом є не скільки факт наявності трьох та більше дітей, а факт утримання батьком цих дітей.
Як отримати статус члена сім’ї загиблого Захисника чи Захисниці України
На жаль, смерті військових є невід’ємною частиною будь-якої війни. Після перших шоку та болю з’являється доцільне питання що робити далі та чим може зарадити держава в такому випадку. В Україні існує статус члена сім’ї загиблого захисника чи захисниці України. Перелік тих, хто має на нього право, зазначений Кабінетом Міністрів України.
Претендувати на статус члена сім’ї загиблого можуть:
- Сім’ї військовослужбовців, що загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, захищаючи країну під час війни з рф, а саме:
- військ ЗСУ;
- Сил територіальної оборони;
- Нацгвардії;
- Служби безпеки України;
- Служби зовнішньої розвідки;
- Держприкордонслужби;
- Держспецтрансслужби;
- Військової прокуратури;
- Державної фіскальної служби;
- Міністерства внутрішніх справ;
- Управління держохорони;
- Держспецзв’язку;
- Держслужби з надзвичайних ситуацій;
- Державної кримінально-виконавчої служби;
- осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади;
- інших утворених відповідно до законів військових формувань, що брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
- Сім’ї працівників підприємств, установ і організацій, які залучалися до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони.
До членів сімей загиблих, померлих і зниклих безвісти належать:
- утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв’язку з цим виплачується пенсія;
- батьки;
- один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
- діти, які не мають і не мали своїх сімей;
- діти, які мають свої сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
- діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Для отримання статусу члена сім’ї загиблого Захисника чи Захисниці України потрібно зібрати і подати до органів соціального захисту населення за місцем реєстрації пакет документів.
Для членів сімей осіб, які входили до складу регулярної армії:
- оригінал та копія паспорта заявника;
- оригінал та копія Реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП) заявника;
- фотографія заявника розміром 3х4;
- для дітей померлого: свідоцтво про народження заявника;
- для батьків померлого: свідоцтво про народження померлого;
- для дружини/чоловіка померлого: свідоцтво про одруження;
- для дітей померлого, які не мають і не мали своїх сімей: довідка з ЖЕКу форма 3;
- для дітей померлого, які стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття: довідка медико-соціальної експертної комісії про інвалідність;
- свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;
- документи про безпосередню участь особи, яка захищала Україну, і загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони (постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування).
Для членів сімей осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади:
- оригінал та копія паспорта заявника;
- оригінал та копія Реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП) заявника;
- фотографія заявника розміром 3х4;
- для дітей померлого: свідоцтво про народження заявника;
- для батьків померлого: свідоцтво про народження померлого;
- для дружини/чоловіка померлого: свідоцтво про одруження;
- для дітей померлого, які не мають і не мали своїх сімей: довідка з ЖЕКу форма 3;
- для дітей померлого, які стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття: довідка медико-соціальної експертної комісії про інвалідність;
- свідоцтво про смерть (копія);
- контракт добровольця територіальної оборони (копія);
- документи про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, висновок судово-медичної експертизи
Рішення про встановлення статусу члена сім’ї загиблого військового приймається органами соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання в місячний строк з дати подання документів.
Зазначимо, що відсутність документів, перелічених вище та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні статусу члена сім’ї загиблого військового.
