ООН оголосила, що план гуманітарної допомоги на 2026 рік скорочується майже вдвічі

Світова система гуманітарної допомоги входить у період, коли звичні уявлення про масштаб підтримки, її стабільність і доступність для найбільш уразливих груп поступово втрачають актуальність, поступаючись складним фінансовим розрахункам і вимушеним компромісам між численними кризами. На тлі збройних конфліктів, затяжних стихійних лих і масового переміщення населення міжнародні інституції стикаються з обмеженнями, які ще кілька років тому здавалися малоймовірними, а тепер стають частиною нової реальності. У цій ситуації особливо гостро постає питання про те, чого можуть очікувати люди, які вже тривалий час залежать від зовнішньої підтримки, зокрема українські біженці, для яких гуманітарна допомога часто є ключовою умовою виживання та інтеграції.

Рішення Організації Об’єднаних Націй

Організація Об’єднаних Націй оприлюднила параметри гуманітарного плану на 2026 рік, повідомивши про скорочення загального бюджету майже вдвічі — до 23 мільярдів доларів. Це рішення було ухвалене в умовах, коли кількість людей, що потребують зовнішньої допомоги, досягла найвищого рівня з середини ХХ століття, а сукупний запит на підтримку значно перевищує наявні ресурси.

Фактично йдеться про перегляд масштабів участі ООН у глобальній системі реагування, який означає, що значна частина людей, які опинилися в зоні воєн, гуманітарних катастроф або соціального колапсу, не зможе розраховувати на допомогу в тому обсязі, який ще нещодавно вважався базовим мінімумом.

Описуючи ситуацію, керівник гуманітарного напряму ООН Том Флетчер наголосив, що в організації змушені приймати рішення, які мають болісний і жорсткий характер, оскільки система перевантажена, хронічно недофінансована і працює в умовах постійних ризиків. Ці слова відображають не лише емоційний стан окремих посадовців, а й структурну проблему, коли міжнародна допомога більше не здатна охопити всі наявні потреби.

У 2025 році ООН змогла залучити лише близько 12 мільярдів доларів із майже 47 мільярдів, на які розраховували гуманітарні програми. Такий рівень фінансування став найнижчим за десятиріччя і, за оцінками дипломатів та представників гуманітарних організацій, безпосередньо пов’язаний із різким зменшенням внесків з боку США та інших традиційних донорів.

Нова логіка допомоги

За умов, коли запитів стає дедалі більше, а фінансові можливості звужуються, гуманітарні агенції перейшли до моделі жорсткого відбору, концентруючи ресурси виключно на тих, чиє життя або здоров’я перебувають під безпосередньою загрозою. У плані на 2026 рік передбачено, що першочергову підтримку отримають 87 мільйонів людей у найбільш критичних ситуаціях.

Навіть у разі зростання міжнародного фінансування максимальне охоплення, за розрахунками ООН, може сягнути 135 мільйонів осіб, однак і цей показник не відповідає реальному масштабу глобальних потреб. Такий підхід означає, що допомога дедалі частіше розподілятиметься за принципом крайньої потреби, а не за фактом тривалого гуманітарного статусу.

Пріоритетні регіони і місце України

Найбільший фінансовий запит у новому плані — близько 4 мільярдів доларів — стосується окупованих палестинських територій, передусім сектора Гази, де багаторічні бойові дії призвели до масового руйнування житла і інфраструктури. Серед інших ключових напрямів залишаються Судан і Сирія, регіони, в яких гуманітарна криза давно набула затяжного, майже хронічного характеру.

Що стосується України, то конкретні суми у плані на 2026 рік офіційно не оприлюднені, хоча в неформальних обговореннях звучать припущення, що обсяги підтримки будуть суттєво меншими порівняно з Палестиною, Суданом і Сирією. Така невизначеність створює додаткову напругу для українців, які вимушено залишили свої домівки і перебувають за кордоном або в регіонах із обмеженим доступом до ресурсів.

Що це означає для українських біженців

Для мільйонів українських біженців скорочення гуманітарного бюджету ООН може обернутися зменшенням програм фінансової допомоги, обмеженням доступу до житлових субсидій, медичної підтримки та освітніх ініціатив. У країнах, які вже відчувають внутрішній соціальний і бюджетний тиск, це підвищує ризик того, що відповідальність за забезпечення базових потреб дедалі більше перекладатиметься на національні уряди або місцеві громади, ресурси яких також не є безмежними.

Водночас нова реальність змушує українців уважніше стежити за змінами у міжнародних програмах і готуватися до того, що гуманітарна підтримка поступово трансформуватиметься з універсальної допомоги у точкові заходи для найбільш уразливих категорій. За таких умов питання адаптації, працевлаштування і довгострокової інтеграції набувають ще більшої ваги, оскільки стабільність зовнішньої підтримки вже не може сприйматися як гарантована.

Перегляд гуманітарних пріоритетів ООН, попри всю складність і суперечливість цього процесу, чітко демонструє, що глобальна система допомоги входить у фазу жорстких обмежень, у якій кожне рішення матиме довготривалі наслідки для мільйонів людей, включно з тими, хто вимушено залишив Україну у пошуках безпеки.