Освіта за ґратами: як в умовах війни неповнолітні навчаються у Чернігівському СІЗО (відео)

Під час війни українські діти навчаються в укриттях, евакуаційних центрах, за кордоном, у тимчасових приміщеннях без світла й тепла. Але є й такі, хто опановує шкільну програму в установах, які не мають жодного стосунку до освіти — у камерах слідчих ізоляторів. У Чернігівському СІЗО нині перебувають п’ятеро неповнолітніх. Вони підозрюються у вчиненні тяжких злочинів: крадіжок, диверсій, убивства. Однак попри все вони лишаються учнями, які мають право на освіту.

Освітній процес для підлітків у СІЗО

Освітній процес для підлітків у СІЗО передбачений українським законодавством. Держава не позбавляє права на навчання навіть тих, хто перебуває під вартою до вироку суду. У Чернігівському слідчому ізоляторі це завдання взяв на себе Чернігівський ліцей №15. Двадцятеро його педагогів забезпечують навчання п’ятьох підозрюваних підлітків. Уроки проходять регулярно, за розкладом, із дотриманням навчальної програми. Педагоги виїжджають до установи, іноді поєднуючи це з дистанційними форматами.

Основною формою навчання є педагогічний патронат, тобто індивідуальні чи малогрупові заняття, максимально адаптовані до умов перебування в СІЗО. Як зазначив виконувач обов’язків начальника Чернігівського слідчого ізолятора Юрій Білоколоша, формат обраний з огляду на ефективність живого спілкування: учень може ставити запитання, отримувати пояснення та уточнення, що значно складніше в дистанційному середовищі.

Один з викладачів, Олексій Михайлов, щосереди навчає підлітків у СІЗО англійської мови. За фахом — перекладач, має досвід роботи в США, нині викладає в ліцеї №15. У 2024 році свідомо погодився працювати в ізоляторі. За його словами, це морально складно, особливо спочатку, але принциповим є ставлення до цих підлітків як до дітей, а не як до злочинців.

«Наше завдання — дати їм шанс. Не просто навчити англійської, а дати зрозуміти, що вони мають альтернативу. Що їх не списали», — каже Михайлов.

На кожне заняття йде приблизно 40 хвилин дороги. В аудиторії — троє учнів десятого класу. Тиша, охоронець біля входу, наглядач поруч — і при цьому атмосфера, в якій має зберігатися педагогічна етика.

Уроки проходять чотири дні на тиждень, з понеділка по четвер, по два-три заняття на день. У п’ятницю — онлайн-сесії. Підлітки виконують контрольні роботи, отримують оцінки, проходять річне оцінювання — усе так, як у звичайній школі. Навчальний рік закінчується 30 травня.

У кожному уроці, крім педагога та учня, присутній представник установи — співробітник сектору соціально-виховної та психологічної роботи. Його функція — контроль поведінки, безпека, супровід. Педагог і учень мають певну автономію, але під наглядом — це вимога безпеки, що не порушується.

Історія підлітка, який змінив ставлення до навчання у камері

Віталій, 16-річний підліток із Чернігівщини, — один із учнів Михайлова. Його підозрюють у диверсії — спробі підпалу релейної шафи на залізничній колії. За його словами, він погодився на пропозицію знайомого, не усвідомлюючи наслідків.

«Тоді я не розумів, з ким він спілкується і навіщо. Зараз усе стало ясно», — розповідає хлопець.

З жовтня 2024 року він перебуває в СІЗО. Тут завершує 10 клас. Зізнається, що став краще ставитися до навчання:

«Раніше не дуже цікавився історією, а тут почав читати більше. Уроки допомагають відволіктися від усіх думок, зосередитися».

На майбутнє має два варіанти: вступ до військового училища або отримання вищої освіти. Колись мріяв стати дизайнером, тепер — думає про службу або навчання за реалістичнішим напрямом.

Психологічний і соціальний вимір освіти в СІЗО

Навчання в СІЗО — це не лише формальна освіта, а частина ресоціалізації, тобто повернення неповнолітніх у суспільство з шансом почати з чистого аркуша. Освіта знижує ризики повторного правопорушення, дає відчуття приналежності до суспільства, формує внутрішній ресурс для змін.

Умови, у яких відбувається цей процес, — надзвичайно складні: психологічний тиск, ізоляція, очікування суду, стигматизація. Учителі працюють не лише як педагоги, а й частково як наставники. Їхня роль — показати, що навчання залишається відкритим простором навіть там, де немає свободи.

У Чернігівському СІЗО сьогодні точиться боротьба не лише за закон, а й за майбутнє. За можливість для неповнолітнього підозрюваного не втратити контакт із собою, зі світом, із надією. Поки точиться війна, освітяни ведуть іншу війну — за кожного учня, за кожну душу, яка ще може змінити шлях. І поки ці діти складають контрольні в ізоляторі, країна дає їм шанс — навчитися жити інакше.