“Оцінювати роботу школи чи вчителя за всіх учасників олімпіади чи переможців у них – ідіотизм”: Ігор Лікарчук

В Україні вже не один рік триває дискусія щодо того, яким має бути оцінювання знань школярів. Питання освітніх стандартів, методів перевірки знань і системи оцінювання неодноразово порушувалося експертами, вчителями та батьками. Одним з найбільш обговорюваних аспектів залишається проведення учнівських олімпіад, які багато років вважаються еталоном змагань серед обдарованих дітей. Проте чи справді вони мають цінність у сучасній системі освіти? Свою думку з цього приводу висловив колишній очільник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук.

Лікарчук переконаний, що сучасна форма учнівських олімпіад є “складовою комуністичної ідеології”, яка давно потребує змін. Він підкреслює, що сучасний формат олімпіад не тільки не сприяє глибокому засвоєнню знань, а й часто створює ілюзію успішності, засновану лише на кількості отриманих дипломів і грамот. За словами експерта, це хибний шлях, який не враховує потреби дітей, а лише виконує формальні вимоги системи.

Лікарчук пропонує передати організацію предметних конкурсів до закладів вищої освіти. Виші, за його словами, мають більшу зацікавленість у відборі талановитих абітурієнтів і зможуть забезпечити більш справедливе оцінювання знань. Крім того, це дозволить зробити участь в олімпіадах не просто символічною, а дійсно важливою для майбутнього вступу. Переможці таких конкурсів повинні отримувати конкретні переваги під час вступної кампанії, що стимулюватиме до участі й забезпечить реальне визнання їх досягнень.

Окрему увагу експерт приділяє і питанню Малої академії наук (МАН). Лікарчук вважає, що саме університети та наукові установи мають керувати діяльністю МАН, оскільки вони здатні створити якісне наукове середовище для розвитку молодих дослідників. Такий підхід дозволить не лише виявити таланти, а й забезпечити їм можливість розвитку в академічній сфері під керівництвом досвідчених фахівців.

Ще одне важливе питання, на якому акцентує увагу Лікарчук, – це справедлива оплата праці педагогів. Підготовка учнів до олімпіад вимагає від учителів значних зусиль і часу. Проте наразі ця робота часто виконується без будь-якої додаткової винагороди. Лікарчук наголошує, що така практика є несправедливою і демотивує вчителів. Якщо система олімпіад зберігатиметься, держава повинна передбачити справедливу фінансову компенсацію для педагогів, які беруть активну участь у підготовці школярів.

“1. Олімпіадами і МАНом школа займатися не повинна. Це НЕ функція школи.
2. Змагання “хто краще знає історію, математику чи інший предмет” – абсурдне за свою сутність.
3. Оцінювати роботу школи чи вчителя за всіх учасників олімпіади чи переможців у них – ідіотизм. Повний.
3. Олімпіади проводять університети з наданням відбору “свого” абітурієнта. І мати право самостійно визначати переваги для переможців під час вступної кампанії.
4. МАН також мають залучати університети і наукові установи з наданням відбору здібних до наукової діяльності старшокласників та їх орієнтації на наукову діяльність.
5. Якщо вчителі залучаються до олімпіади чи МАН, їхня робота повинна додатково оплачуватися за рахунок організаторів. Шкільними бюджетами видатки на цю роботу ніколи не передбачалися і передбачатися не будуть.
6. Шкільні олімпіади відбулися в Європі 70-х років минулого століття, як один із видів “соціалістичного змагання”, яке було складовою комуністичної ідеології в ті часи. Продовжуємо і відроджуємо, чи як?”, – написав Лікарчук у Фейсбук.

Таким чином, експерт підкреслює необхідність перегляду підходів до оцінювання знань школярів. У сучасному світі, де освіта повинна відповідати реальним викликам і потребам, змагання заради змагання вже не мають сенсу.

Ця публікація відображає виключно позицію експерта, яка може відрізнятися від точки зору нашої редакції.