Паризький суд скасував арбітраж у справі Ахметова проти Росії: процесуальні причини та позиція адвоката
Міжнародний арбітраж вважається органом, який дозволяє бізнесу захищати свої права поза межами національних судів, особливо у випадках, коли активи або інвестиції піддаються ризикам у політично чутливих регіонах. Проте навіть у таких системах діють суворі процедурні вимоги, порушення яких може призвести до скасування рішень незалежно від суті спору. Рішення Паризького суду щодо арбітражу в справі українського бізнесмена Ріната Ахметова проти РФ ілюструє, наскільки важливими є гарантії незалежності та неупередженості арбітражного трибуналу.
Суть рішення Паризького суду
Паризький суд ухвалив скасування арбітражного рішення, яке раніше підтверджувало юрисдикцію у справі про компенсацію збитків, завданих агресією Росії. Суд зосередився на процесуальних аспектах формування трибуналу, не оцінюючи питання війни чи відповідальності Росії по суті. Виявлені недоліки стосувалися призначення голови трибуналу, який, як зазначив суд, був призначений неналежним чином, а його активність у соціальних мережах та публічні заяви фірми ставили під сумнів його неупередженість. про це повідомляє Global Arbitration Review.
Суд дійшов висновку, що за таких умов не було забезпечено базовий принцип міжнародного арбітражу — процесуальну незалежність та неупередженість трибуналу. Саме через ці порушення арбітражне рішення було скасоване, незалежно від того, що предметом справи були збитки від інвестицій, а не моральна чи політична оцінка дій Росії.
Позиція адвоката
Адвокат Олександр Черних назвав рішення суду принциповим прикладом того, як працює міжнародне правосуддя у політично чутливих справах:
“В світі немає активістів, немає журналістів з «призначенням» винних, є право. Суд вбачає упередженість. І це нажаль те на що ми звертали увагу. Як би ми не ненавиділи орків, як би нам не хотілося подолати зло. Ми сторона правди – і ми зобов’язані робити по праву.
Рішення Паризького суду про скасування арбітражного рішення у справі українського інвестора проти РФ — це нагадування про фундаментальний принцип правосуддя: судова та арбітражна незалежність і дотримання процедур мають вирішальне значення, незалежно від політичного чи морального контексту справи”.
Отже, Черних наголосив, що міжнародне правосуддя не функціонує за логікою морального осуду або публічної підтримки однієї зі сторін, а орієнтується виключно на дотримання процедурних стандартів.
За словами адвоката, паризький суд дійшов висновку, що призначення голови трибуналу було процедурно неналежним, а його публічна активність у соціальних мережах та публічні заяви юридичної фірми створили обґрунтовані сумніви щодо неупередженості арбітра.
“Це складний і непопулярний висновок, але він демонструє реалії міжнародного правосуддя:
навіть якщо арбітр називає вбивцю — вбивцею, а терориста — терористом, публічне висловлення таких оцінок може бути розцінене як втрата зовнішньої неупередженості з процесуальної точки зору.
В процесі не було предметом розгляду військові злочини чи вбивства. Предмет був – збитки. Крапка.
Міжнародний арбітраж — це не лише про справедливість по суті, це також про бездоганну процедуру, стриманість і дистанцію арбітра від публічних оцінок. На жаль, саме так виглядають правові реалії, з якими мають рахуватися всі сторони міжнародних спорів — особливо у політично чутливих справах”, – зазначив Олександр Черних.
Попередні справи Ахметова
SCM, група компаній Ріната Ахметова, активно намагається стягнути збитки з Росії через міжнародний арбітраж та національні суди. Першим таким позовом став арбітраж компанії ДТЕК Крименерго щодо експропріації активів у Криму. У 2023 році компанія отримала рішення про стягнення основної суми та відсотків, що становило приблизно 263 мільйони доларів США. Оскільки Росія добровільно не виконала рішення, компанія ініціювала процедури примусового виконання, зокрема шляхом арешту частки “Газпрому” у міжнародних енергетичних компаніях.
SCM також подала позови щодо активів на території “ДНР” та “ЛНР”, слухання очікуються у 2027 році, а рішення — не раніше 2028-го. Крім того, після повномасштабного вторгнення група звернулася до Європейського суду з прав людини через знищення металургійних комбінатів у Маріуполі.
Інші українські компанії також прагнуть стягнути з Росії компенсацію за втрату своїх активів. За даними опитування, проведеного у листопаді 2025 року Європейською Бізнес Асоціацією (EBA), яка об’єднує понад тисячу компаній в Україні, серед 88 опитаних підприємств 9% вже подали позови до національних судів, а четверо – до міжнародних інстанцій. Крім того, 23% компаній звернулися до правоохоронних органів, а 17% планують зробити це найближчим часом. При цьому лише 11% опитаних членів EBA не зазнали втрат внаслідок війни.
