Військовий омбудсмен розповіла про спалах пневмонії серед мобілізованих і нестачу лікарів

Стан здоров’я мобілізованих під час базової загальної військової підготовки давно перестав бути другорядною темою, оскільки за звітами, перевірками і свідченнями з навчальних центрів накопичилися факти, які стосуються великої кількості тяжких ускладнень, госпіталізацій і смертей. За великого скупчення людей у закритих приміщеннях, нестачі медиків і запізнілого направлення до лікарень звичайне респіраторне захворювання швидко переходить у важкий стан, а медична допомога часто приходить тоді, коли часу на спокійне лікування майже не лишається. Новий розголос ця проблема дістала після повідомлень про смерті військовослужбовців 425-го штурмового полку “Скеля”, які померли від пневмонії.

Військовий омбудсмен Ольга Решетилова описала значно ширшу картину, де трагічні випадки в одному підрозділі вивели назовні хронічні труднощі, що накопичувалися в навчальних центрах протягом усієї зими. За її словами, впродовж зимового періоду в навчальних центрах фіксували велику кількість випадків захворювань серед мобілізованих, причому мова стосувалася не побутових нездужань, які швидко минають, а тяжких станів із ускладненнями.

Омбудсмен розповіла, що ще в грудні під час поїздки до госпіталю випадково почула про дуже велику кількість госпіталізацій з пневмонією в одному з навчальних центрів. Після цього її команда ініціювала перевірку, залучила Департамент охорони здоров’я Міноборони і виїхала на місце, щоб з’ясувати, чому в одному центрі накопичилася така кількість хворих.

“Цієї зими загалом це була серйозна проблема. В грудні ми їздили в госпіталь, і я випадково почула про якусь колосальну цифру з одного з навчальних центрів по госпіталізації з ускладненням – пневмонією. Йшлося про сотні випадків лише з одного центру”, – наголосила Ольга Решетилова.

У цій фразі найбільше вражає масштаб захворювань, бо кілька сотень госпіталізацій в одному місці свідчать про ситуацію, де зараження поширювалося швидко, а система реагування не встигала стримати ускладнення на ранньому етапі. Для навчальних центрів, через які проходять великі групи мобілізованих, таке навантаження означає різке збільшення ризику для тих, хто прибуває вже ослабленим або захворілим.

Крім того, під час перевірки з’ясувалося, що в одному великому навчальному центрі працювали лише троє лікарів, тоді як інші медики, передбачені штатним розписом, були відряджені до військово-лікарської комісії. За такого кадрового перекосу медична служба втратила можливість нормально охоплювати всі батальйони, стежити за станом новоприбулих і вчасно реагувати на погіршення самопочуття.

“Там з’ясувалося, що на величезний навчальний центр є тільки три лікаря. А всі інші передбачені по штату відряджені до військово-лікарської комісії. Ці лікарі фізично не встигають навіть об’їхати всі навчальні батальйони. І госпіталізують вони, вже коли є явні ознаки сильних ускладнень”, – зазначила Решетилова.

За таких умов лікарі фактично змушені реагувати вже на тяжкий перебіг хвороби, тоді як раннє виявлення, ізоляція і своєчасне лікування відходять на другий план через банальну нестачу людей. Для великого центру з постійним рухом особового складу троє лікарів — кількість, яка не дає змоги контролювати ситуацію на належному рівні.

Одну з причин такої ситуації омбудсмен пов’язує з тим, що частина мобілізованих прибуває до навчальних центрів уже з ознаками хвороби після тривалого перебування в неналежних умовах у територіальних центрах комплектування. Тобто погіршення стану починається ще до етапу базової підготовки, а скупчення людей у навчальному центрі лише пришвидшує подальше поширення інфекції.

Ця деталь важлива через те, що вона зміщує початок проблеми на попередній етап, де людина ще не потрапила до повноцінної системи медичного супроводу, проте вже провела тривалий час у тісному просторі, у стресі, без належних побутових умов і без своєчасного медичного огляду. Якщо до цього додати холодний сезон, ослаблений організм і розміщення великими групами, то хвороба в таких умовах рухається дуже швидко.

У закритому просторі навчального центру ці ризики посилюються, бо респіраторні інфекції передаються від однієї людини до іншої без великих перешкод, а щільний графік підготовки, фізичні навантаження і втома роблять перебіг складнішим. Через це застуда, яка в іншій ситуації обмежилася б кількома днями лікування, за відсутності вчасної допомоги переходить у бронхіт або пневмонію.

Окремий блок проблеми стосується того, як ухвалюється рішення про направлення до лікарні. Після перевірок Офіс військового омбудсмена порушив питання про превентивні заходи, ізоляцію людей з ознаками ГРВІ, порядок надання медичної допомоги і критерії, за якими людину мають госпіталізувати.

При цьому Решетилова описала й іншу складність, яка впливає на поведінку навчальних центрів. За її словами, госпіталізацію іноді відкладають через побоювання, що після відправлення до лікарні військовослужбовець може втекти.

“Насправді навчальні центри часто бояться госпіталізувати, тому що найбільша кількість СЗЧ відбувається саме з лікарень. І бували випадки, коли ми втручалися в цю ситуацію, вимагали, щоб чоловіка госпіталізували. Його врешті госпіталізували, а він потім втік. Тобто ми на себе взяли цю відповідальність. Прикро, але є така проблема”, – повідомила омбудсмен.

У цій ситуації видно конфлікт двох ризиків, які накладаються один на одного: з одного боку, затягування з госпіталізацією погіршує стан хворого, з іншого — відправлення до лікарні для командування пов’язане з небезпекою самовільного залишення частини. У результаті медичне рішення опиняється під тиском обставин, які взагалі не мають визначати лікування, але на практиці впливають на нього дуже відчутно.

Ольга Решетилова окремо зауважила, що трагедія в 425-му полку не була винятком у масштабах усієї системи. За її словами, як би страшно це не звучало, випадок зі “Скелею” не є показовим у тому сенсі, що в інших місцях ситуація могла бути не менш тяжкою, а подекуди навіть гіршою.

Проблема в такому разі постає як сукупність кількох чинників, що діють одночасно: люди прибувають ослабленими ще до навчального центру, в самому центрі вони живуть великими групами, медиків бракує, а рішення про госпіталізацію в частині випадків затягуються. За такої комбінації навіть кілька днів без належного огляду чи лікування стають критичними.

Після загибелі п’ятьох військовослужбовців у 425-му штурмовому полку призначили спеціальну перевірку, під час якої вивчають перебіг подій буквально по хвилинах. За словами Решетилової, зараз перевіряють, що відбувалося з кожним і=з померлих, як їм надавали медичну допомогу, у якому стані вони потрапили до лікарень і чи не було втрачено час між появою перших симптомів і госпіталізацією.

Отже, ситуація з масовими захворюваннями мобілізованих під час базової підготовки свідчить, що вона стосується не одного окремого збою, а ширшого кола рішень на різних етапах — від медичного огляду і збору людей до організації побуту, лікування та контролю за станом здоров’я в навчальних центрах. Саме в цій послідовності, де одна проблема накладається на іншу, і виникає середовище, в якому тяжкі наслідки перестають бути випадковістю.