У швейцарському курортному місті Бюргеншток завершився дводенний Саміт миру, скликаний з ініціативи України.
Росію на саміт запрошено не було. Тим часом у п’ятницю Володимир Путін висунув свій «мирний план», який передбачає добровільну відмову України від чотирьох областей на південному сході країни в їхніх адміністративних кордонах та від членства в НАТО, а також негайну відмову Заходу від економічних санкцій проти Росії. В Україні та країнах, що її підтримують, пропозицію Путіна розцінюють як банальний ультиматум.
Директор Інституту світової політики, аналітик Євген Магда вбачає у спробі Володимира Путіна відвернути увагу від Саміту світу у Швейцарії продовження лінії, що сягає анексії Криму в 2014-му і продовжена в грудні 2021 і лютому 2022 років.
«Це лінія на винятковість Росії. Дивно бачити, коли глава держави, яка є правонаступником СРСР, пропонує практично те саме, що пропонував Гітлер у Мюнхені Великобританії та Франції. Логіка захоплення цих чотирьох областей у тому, що це забезпечує оперативний простір. Ми розуміємо, що Дніпро серед іншого – це ще й рубіж. Але якщо в Мюнхені Гітлер тільки погрожував війною, то зараз широкомасштабна війна – найбільша у світі після 1945 року – йде вже майже 850 днів», – констатує експерт.
Магда підкреслює, що жодна з чотирьох областей, «включених до складу РФ», повністю російською армією не захоплена. А тому «мирні пропозиції» Путіна – просто блеф. На його думку, у Швейцарії була присутня більша частина світової спільноти. Але були і ті, хто відмовився їхати, і ті, хто відмовився в останній момент. Були ті, хто спочатку не збирався їхати, наприклад, Китай. Це свідчення того, що саміт таки має значення. Якби він був таким «прохідним», як про нього говорять в РФ, то вони б на нього просто не звертали уваги» – пояснює аналітик.
Та обставина, що до порядку денного саміту потрапило лише три з десяти пунктів, запропонованих Володимиром Зеленським, Магда пояснює тим, що організатори форуму спочатку розраховували на участь Китаю.
«А з іншого боку, що більше пунктів, то складніше отримати узгоджене рішення. Головне досягнення – те, що війну назвали війною, і те, що саме Росія відповідає за розпалювання війни. Я б не хотів применшувати значення спільного документа – адже це тільки початок великого шляху», – каже експерт.
Учасники форуму виступали, як то кажуть, «у своєму репертуарі», констатує Магда:
«Ніхто з них не здійснив якесь публічне «сальто-мортале» і не перекинувся на інший бік. Було зрозуміло, що Туреччина і Саудівська Аравія матиме свою позицію з урахуванням російських інтересів, що Швейцарія буде нейтральною і рівновіддаленою – навіть після слів Лаврова про те, що Швейцарія більше не нейтральна.
Було зрозуміло, що країни ЄС та НАТО критикуватимуть Росію, і навіть – хто в якій тональності. Чи можна очікувати, що Росія приїде на наступний Саміт? Путін, виступивши зі «стендапом» напередодні Саміту миру показав, що йому ніхто не потрібен і він може обходитися сам. Все й надалі залежатиме від ситуації на лінії фронту. Якими б не були хитрощі та ходи дипломатів, поки не буде радикальних змін і Росія не постійно нестиме поразку – жодних змін не відбудеться», – пояснив аналітик.
Він також нагадав, що мирні ініціативи Зеленського було озвучено восени 2022 року, після успіхів ЗСУ у Харківській та Херсонській областях. Зараз ситуація на фронті дещо інша, але Росія не змогла досягти серйозного успіху.
«І реакція Путіна за день до Саміту – це також реакція на готовність G7 виділити 50 млрд доларів під російські активи, і визнання майже півтрильйона доларів збитків, завданих Україні. І це той випадок, коли заява Групи Семи важить більше, ніж комюніке Саміту миру», – вважає Євген Магда.
Болгарія представлена на Саміті світу прем’єр-міністром країни Димитром Главчевим.
Член Болгарської геополітичної спільноти країн-учасниць саміту, болгарський аналітик, керівник Фонду Каспійсько-Чорноморських досліджень Пламен Дімітров відзначає, що спроби Москви та Пекіна зробити саміт якомога менш представницьким, зазнали відносної невдачі, оскільки до швейцарського кантону Нідвальден приїхали лідери країн не лише «колективного Заходу», а й «глобального Півдня», включаючи Чилі, Аргентину, Гану, Катар та ряд інших.
«Не є Китай, який є основним економічним партнером Росії, але приїхали представники деяких країн, які раніше не були помічені на підтримку України. Це, швидше за все, успіх для української дипломатії, але могло б бути й кращим», – вважає болгарський експерт.
Деякі експерти висловилися щодо необхідності присутності Путіна на саміті, посилаючись на той факт, що на Ялтинську конференцію 1945 року не запрошували керівництво Третього рейху.
«Так, це так», – погоджується Пламен Дімітров, наголошуючи:
«Але є одна велика різниця: у 1945 році Німеччина вже була розгромлена, а зараз сили української та російської сторін приблизно рівні. Є дві дороги до миру: перша – військовий розгром Росії, друга – переговори. І оскільки через два роки військовий розгром не виходить, деякі країни думають, що треба вести переговори. Але я не бачу загальної основи для таких переговорів».
Заяву Путіна щодо умов припинення Росією бойових дій в Україні болгарський аналітик називає «ультиматумом». І додає, що Україна, у свою чергу, не має наміру відмовлятися від частини своєї території.
«Я думаю, що зараз переговори йдуть щодо другорядних питань. І зараз у Швейцарії обговорювалася продовольча безпека, ядерна безпека у зв’язку із Запорізькою атомною електростанцією, обмін полоненими. Але такі питання як територіальні розмежування, майбутнє членство України в НАТО, виплата репарацій з боку Росії взагалі не обговорювалися. Тому що ситуація на фронті така, що ні Росія, ні Україна не готові відступати від своїх вимог», – зазначає Димитров.
Експерт вважає, що навіть якщо на наступному Саміті миру буде присутня російська делегація, то основні положення Плану миру Володимира Зеленського обговорювати все-таки рано через непримиренність позицій сторін і зразкову рівність військових сил. На його думку, обсяги подальшої західної військової допомоги Україні залежатимуть від стану справ на фронті.
«Принаймні цього року допомога буде достатньою, щоб Україна утримала нинішню лінію фронту. Але швидше за все, це гра в довгу. І я не очікую, що до кінця року будуть якісь помітні зрушення на фронті. Однак Росія не зуміла досягти стратегічних проривів, незважаючи на окупацію низки невеликих українських сіл», – зазначає член Болгарської геополітичної спільноти.
Словаччину на саміті представляв міністр закордонних та європейських справ Юрай Бланар, оскільки прем’єр-міністр країни Роберт Фіцо ще не повернувся до роботи після поранення, а президент країни Роберт Пеллегріні офіційно обійняв посаду лише напередодні саміту.
Після перемоги цих двох політиків на виборах виникли побоювання, що Словаччина, як і Угорщина, більше орієнтуватиметься швидше на Москву, ніж на Брюссель, проте обидві країни підтримали підсумковий документ швейцарського Саміту миру.
Аналітик Словацького товариства зовнішньої політики Олександр Дулеба зазначив, що у цьому комюніке немає нічого, що суперечило би офіційній позиції Словацької Республіки.
«Той самий міністр Бланар каже, що ми підтримуємо територіальну цілісність України, що Росія порушила міжнародне право. Позиція Словаччини змінилася тільки в тому, що офіційно ми не надаємо військової підтримки, але реально ми її даємо», – зазначив Дулеба.
На думку експерта, для України важливо, що країни, які прибули на саміт, у переважній більшості схвалили текст підсумкової декларації. Зі 160 країн, які отримали запрошення приїхати в Бюргеншток, скористалися ним 92. Проект комюніке був відомий заздалегідь, а в дні саміту до нього вносилися лише «косметичні» правки.
Швейцарський Саміт світу Дуліба оцінює як успіх української дипломатії.
«Тут були не лише країни, які підтримують Україну однозначно – це група “Рамштайн”, яких після того, як до неї підключилася Аргентина, стало 55, – але також країни Африки, Латинської Америки та Азії. Це – сигнал того, що більшість країн світу взяли до уваги українську перспективу вирішення цього військового конфлікту та українську концепцію миру», – каже аналітик.
Він звертає увагу до ряду важливих тез документа. Перший: справедливий світ на основі міжнародного права, Статуту ООН та територіальної цілісності у міжнародно визнаних кордонах 1991 року. І ті, хто був присутнім на цьому саміті, фактично підписалися під цим положенням. Дулеба вважає, що з цим могли б погодитися й інші країни світу, якби в саміті брала участь Росія.
Другий: пункт про ядерну безпеку передбачає, що Україна має контролювати всі атомні електростанції на своїй території, включаючи Запорізьку АЕС. Що ж до продовольчої безпеки, то тут мається на увазі, що торгові судна всіх країн повинні мати безперешкодний доступ до всіх портів Чорного та Азовського морів.
«І третій пункт, з яким неможливо не погоджуватися, – це обмін усіх полонених з обох боків, і головне – повернення вкрадених дітей із Росії в Україну. Адже є рішення Міжнародного кримінального суду, що Путін та дитячий омбудсмен Росії Львова-Бєлова – просто міжнародні злочинці… Найголовніше для України – що багато країн підтримують її позицію щодо досягнення миру на основі міжнародного права. Тобто. – відновлення територіальної цілісності України у межах 1991 року», – підсумовує Олександр Дулеба.
