Наявність судового рішення на користь громадянина ще не означає, що справа вирішена остаточно, особливо, коли йдеться про спори з державними органами. Одним з найпоширеніших прикладів затягування та ігнорування є ситуації, коли Пенсійний фонд України не виконує рішення суду, яке зобов’язує його перерахувати пенсію, здійснити виплату чи відновити права заявника. Люди змушені чекати місяцями або роками, отримують формальні відмовки або не мають жодного зворотного зв’язку.
Редакція ІА «ФАКТ» звернулася до практикуючих юристів адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», щоб з’ясувати: які саме дії може вжити громадянин у такій ситуації, куди звертатися, які інструменти використовувати та на що звертати увагу, щоб змусити ПФУ виконати рішення суду в повному обсязі.
Адвокатам добре відомо, що отримати позитивне рішення суду на користь позивача є тільки половиною шляху. Адже головне, для чого саме й звертається громадянин до суду – це фактичне отримання того, що йому належить чи має належати. І на жаль, з різних підстав не завжди є можливість реалізувати позитивне судове рішення.
Окремо від інших справ завжди стояли справи, стороною яких є державний орган. Адже всі розуміють, що завдання держави – це сплатити як найменше коштів, а громадянина – отримати все, що йому належить за законом. Найбільше судових справ між громадянами та державними органами завжди у нас були саме з Пенсійним фондом України (ПФУ), адже саме цей орган відповідає за нарахування та сплату пенсій за віком, за інвалідністю по втраті годувальника та інших. І якщо громадянин звернувся до суду на ПФУ, то це означає, що іншого шляху захистити свої права особа в нього немає.
На перший погляд, може здатися, що коли є судове рішення — тим паче на користь пенсіонера — то залишилося лише почекати, поки Пенсійний фонд перерахує належну суму. Зрештою, йдеться ж про державну установу, в якої є доступ до бюджету, де завжди циркулюють кошти. Але тут починається реальність — не така проста й аж ніяк не автоматична. Бюджетні гроші — це не універсальний гаманець, з якого можна вільно брати кошти за першим запитом. Всі державні фінанси мають чітке цільове призначення. Інакше кажучи, якщо на рахунку Пенсійного фонду лежить мільярд гривень, це ще не означає, що бодай копійку з цієї суми можна витратити на погашення боргу за рішенням суду.
Наприклад, якщо на рахунок ПФУ надійшли кошти виключно на виплату пенсій по втраті годувальника, то навіть за наявності судового рішення щодо індексації пенсії чи доплати за іншим видом забезпечення — ці кошти не можна перекинути на іншу мету. Вони «прикріплені» до свого рядка в бюджеті і не можуть бути використані довільно. В цьому й полягає один із головних парадоксів ситуації: гроші начебто є, але на вашу справу їх нема.
Щоб розібратися, звідки тоді взяти кошти, якщо рішення суду вже ухвалене, але Пенсійний фонд відмовчується або надсилає формальні відповіді, варто звернутися до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Згідно зі статтею 3 цього закону, рішення суду про стягнення коштів з державного органу виконує не сам боржник, а Державна казначейська служба України — і лише в межах спеціально передбачених для цього бюджетних асигнувань.
Тобто, держава закладає окремий фінансовий «кошик», з якого мають фінансуватися саме судові рішення, винесені проти державних органів. Але цей «кошик» — не безрозмірний. Він обмежений, і черга до нього довга. Як-то кажуть: «Ми ділили апельсин. Нас багато — він один». Розмір цих коштів визначається щороку в межах державного бюджету, і як саме він буде поділений — залежить не від вас, а від загальної черги заяв і пріоритетів казначейства.
Так, бюджетом Пенсійного фонду України на 2024 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 року № 1156, передбачено видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат (щомісячного довічного грошового утримання) за рішеннями суду в сумі 500,0 млн грн, які було профінансовано в повному обсязі. Станом на 01.01.2025 року забезпечено виплату заборгованості за рішеннями суду, які набрали законної сили у період по 19.11.2020 року. Як ми бачимо виплати йдуть, хоча й затримкою. Зрозуміло, що як що можна комусь не заплатити, то це будуть намагатися зробити. Але, щоб не чекати роками виплат за рішеннями суду є наступні досить дієві механізми, які дозволять саме вам отримати належні виплати як найшвидше.
Перше, що потрібно гробити громадянину, це запустити механізм примусового виконання рішення суду, адже навіть те рішення суду, яке набрало чинності ПФУ не буде виконувати доти, поки це не буде зроблено через виконавчу службу.
Для цього необхідно виконати ряд, передумов:
- отримати в окружному адміністративному суді копію рішення що набрало чинності та виконавчий лист по справі;
- пред’явити даний виконавчий лист до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень;
- отримати у письмовому вигляді відомості про хід виконання виконавчого листа державними виконавцями.
Також рекомендуємо одночасно подати заяву до управління ПФУ з вимогою виконати рішення суду у найкоротший термін (до якої необхідно додати копію виконавчого листа, копію рішення суду, заяви Державної виконавчої служби) та отримати письмову відповідь.
Ось на цьому етапі як раз й можлива фактична зупинка у справі. Державний виконавець буде розводити руками, та казати, що коштів немає, чекайте… Саме після отримання інформації про хід виконання рішення суду потрібно переходити до наступних важелів впливу. Їх декілька та можна застосовувати як послідовно, та й одночасно.
Почнемо з того, невиконання ПФУ рішення суду є порушенням статті 1291 Конституції України, яка встановлює, що судове рішення є обов’язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Також в Кримінальному кодексі України існує стаття 382 – «Невиконання судового рішення», і в ній зазначено:
«1. Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню –
карається штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8 500 – 17 000 грн) або позбавленням волі на строк до трьох років.
- Ті самі дії, вчинені службовою особою, –
караються штрафом від семисот п’ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (12 750 – 17 000 грн) або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
- Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, –
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
Крім того, згідно ст. 367 Кримінального кодексу України, службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, карається штрафом від двохсот п’ятдесяти до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Водночас згідно ст. 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду – тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аби застосувати ці законодавчі норми, потрібно зібрати відповідні документи (копії: рішення суду, виконавчого листа, відповіді виконавчої служби, паспорта, коду, листування з держорганами за наявності) та подати заяву до відділу поліції з внесенням її до ЄДРДР. Надалі вже потрібно трясти не тільки державного виконавця, але й слідчого поліції аби справи дійсно кудись рухались, а не висіли мертвим вантажем нікому не потрібні.
Наступні механізми не дуже відомі громадянам та передбачені Кодексом Адміністративного судочинства України (КАСУ), саме за яким і йде стягнення з ПФУ. Сутність полягає в тому, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень – відповідачем (ПФУ) на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім’я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім’я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред’явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин щодо обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред’явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАСУ. Зазначеною нормою передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб’єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
Як бачимо, даний механізм є досить серйозним, але не єдиним важелем впливу.
Якщо суд розглянув вашу справу проти державного органу (наприклад, Пенсійного фонду) і ухвалив рішення на вашу користь, ви маєте право вимагати, щоб суд проконтролював виконання цього рішення. Для цього достатньо подати письмову заяву. Після цього суд може зобов’язати державну установу подати звіт — тобто офіційно пояснити, що саме зроблено для виконання рішення, і вкластися в чітко встановлений термін. Більше того, суд може вимагати такий звіт і без вашої заяви, якщо вважатиме це необхідним. Це — один зі способів змусити державні органи не ігнорувати судові рішення й не «тягнути» з їх виконанням.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Зазначимо, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви. За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.
Така заява може бути подана не пізніше завершення судового розгляду, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження – не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу.
Річ у тім, що дана система примусу має своє окремі важелі на посадових осіб та не є пустою формальністю. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб’єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. При цьому половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина – до Державного бюджету України. Прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2025 рік складає 3028грн а от же сума штрафу буде від 60 560 до 121 120 грн. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.
Втім, якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може (може, а не зобов’язаний) зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб’єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Сам Верховний Суд зазначає, що судовий контроль є одним з найефективніших способів забезпечення виконання судових рішень, оскільки є гарантією дотримання закону та прав інших суб`єктів; дозволяє мінімізувати можливість зловживань; стимулює зобов`язану особу виконувати судові рішення добровільно та без застосування до неї відповідних санкцій; передбачає можливість застосування додаткових заходів для виявлення реальних перешкод у виконанні судового рішення, зокрема шляхом реагування на це окремими судовими рішеннями; сприяє підвищенню рівня довіри суспільства до судової системи.
Однак найважливіше, що варто знати тому, хто вступив у виснажливу боротьбу з Пенсійним фондом, – це простий, хоч і гіркий принцип: у битві за справедливість держава рідко виступить на боці громадянина за власною ініціативою. І якщо хочете результату, доведеться бути не лише позивачем, а й власним адвокатом, контролером і нагадуванням для системи, яка без тиску зазвичай не рухається. Пам’ятайте: рятування потопельника є справою рук самого потопельника.
