Плюс 100 монополістів за два роки: як розростається інфраструктурний реєстр держави  всупереч курсу на демонополізацію

Економічний ландшафт сучасної України демонструє чітку тенденцію до консолідації стратегічних ресурсів, про що свідчить розширення офіційного переліку природних монополій до 3 730 суб’єктів станом на кінець травня 2026 року. За останні два роки цей специфічний реєстр, який контролюється Антимонопольним комітетом України, збільшився на 100 компаній та підприємців, продемонструвавши приріст на 3%.

Незважаючи на постійну динаміку оновлення, коли окремі гравці вибувають, а інші з’являються, загальна тенденція залишається стабільною: якщо наприкінці 2023 року фіксувалося 3 630 таких структур, то пікового значення система досягла у грудні 2025 року з показником 3 736 підприємств, після чого відбулося символічне коригування до теперішнього рівня.

Процес розширення списку відбувається не стільки за рахунок появи нових сфер, скільки через легалізацію великих інфраструктурних об’єктів та регіональних операторів. Яскравим прикладом весняного оновлення 2026 року став морський торговельний порт Південний, чий офіційний річний дохід сягнув 3,2 млрд грн, що одразу вивело його в лідери серед новачків.

Поряд з портовою інфраструктурою до оновленого державного переліку доєдналися такі критично важливі комунальні гіганти, як Миколаївводоканал з доходом 431,5 млн грн та Хмельницькводоканал, який згенерував 385,4 млн грн. Це підтверджує базову специфіку українського монополізму, де локальне забезпечення життєдіяльності міст формує левову частку загального списку.

Фінансове лідерство у цьому рейтингу безальтернативно утримують державні енергетичні корпорації, чиї обороти вимірюються сотнями мільярдів. Абсолютним фаворитом залишається НАЕК Енергоатом з річним доходом у 254,7 млрд грн, що забезпечує йому першу сходинку та статус ключового донора національної енергосистеми.

Наступну позицію впевнено посідає компанія Укренерго, яка на передачі електроенергії заробила 107,7 млрд грн, а замикає трійку найбагатших Укрнафта з показником майже 99,6 млрд грн. У верхніх ешелонах економічного впливу також традиційно закріпилися Укрзалізниця з доходом у 89 млрд грн та Укргазвидобування, що показало результат у 83,6 млрд грн.

Аналіз внутрішньої структури ринку показує, що кожна третя природна монополія в країні забезпечує виключно централізоване водопостачання, тоді як ще одна третина одночасно поєднує функції водопостачання та водовідведення, сумарно концентруючи понад 60% усього реєстру в секторі водних ресурсів.

Теплогенеруючі та теплотранспортні компанії, які здійснюють постачання магістральними й місцевими мережами, займають 27% позицій, причому окремі великі суб’єкти здатні контролювати кілька суміжних сфер одночасно. Юридичний статус цих підприємств чітко вказує на домінування корпоративного сектору, адже 97% монополістів працюють у формі компаній (3 607 одиниць), тоді як на приватних підприємців (ФОП) припадає лише 3%, що становить 123 особи.

Комунальна форма власності залишається головним базисом для існування монопольних умов на місцях, охоплюючи 2 048 підприємств або 57% від загальної кількості юридичних осіб у реєстрі. Приватний капітал найчастіше обирає форму товариств з обмеженою відповідальністю, які акумулювали 22% ринку, тоді як акціонерні товариства та приватні підприємства мають абсолютно однакову вагу — по 4% на кожен сегмент.

Водночас географічний розподіл цих суб’єктів демонструє нерівномірність: лідером є Одещина, де зосереджено 366 монополістів (10%), за нею йде Полтавщина з 337 компаніями, а трійку замикає Київська область, де зафіксовано діяльність майже 298 подібних підприємств.