Звернення до ЄСПЛ: як правильно подати позовну заяву та чому майже 90% з них відхиляються на старті

Пошук правової справедливості в національних реаліях часто заводить громадян у глухий кут, змушуючи шукати захисту на міжнародному рівні, де найвищою інстанцією надії традиційно вважається Європейський суд з прав людини. Ця авторитетна інституція в Страсбурзі за десятиліття своєї роботи перетворилася на вагомий інструмент впливу на вітчизняну судову систему. Спроба судитися проти власної держави є тривалим і максимально формалізованим процесом, де за кожним успішним вироком та виплатою великої грошової компенсації стоїть суворе дотримання регламенту. Для більшості українців цей процес є загадковим і складнодоступним механізмом через суворі процедурні бар’єри, формалізацію та тривалі терміни огляду справ. Через помилки та недотримання строків понад 90% поданих заяв суд визнає неприйнятними ще на самому початку.

Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», розповіли, як влаштована система звернень до Європейського суду з прав людини, за якими критеріями він відбирає скарги, як правильно заповнювати офіційний формуляр і дотримуватися дедлайну, а також як регулюється питання мови листування на різних етапах розгляду справи.

У сучасному інформаційному просторі та юридичній практиці часто виникає згадка про Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Цю абревіатуру використовують не лише професійні адвокати, адже у рішеннях вітчизняних судових органів дедалі частіше з’являються посилання на правові позиції цієї міжнародної установи, причому іноді судді цитують кілька прецедентів одночасно.

Хочемо зазначити, що нажаль, офіційні підсумки роботи ЄСПЛ за 2025 рік оголили серйозні системні проблеми в українській судовій системі. Україна очолила антирейтинг за кількістю зафіксованих порушень Європейської конвенції, що є тривожним сигналом, а не просто сухою статистикою. З винесених Судом 164 вердиктів щодо нашої держави, у 160 випадках дії чи бездіяльність влади були визнані протиправними.

Щоб зрозуміти, чи має сенс українцям розраховувати на цей інструмент, варто розібратися в його природі. Цей суд є міжнародною інституцією Ради Європи, яка розпочала свою діяльність 21 січня 1959 року з метою контролю за дотриманням базових прав і свобод, зафіксованих у Європейській конвенції з прав людини, ухваленій 1953 року. Сама установа розташована у Страсбурзі на території Франції та приймає до розгляду заяви від окремих осіб, недержавних організацій чи комерційних підприємств, які обґрунтовано стверджують, що їхні гарантовані Конвенцією права були порушені.

Україна офіційно ратифікувала цю Конвенцію 1997 року, і саме з того часу міжнародний суд став ще одним вагомим важелем у вітчизняних судових спорах. Тоді суспільство покладало величезні надії на нову правову ланку, через що громадяни почали масово надсилати заяви до Страсбурга, розраховуючи на швидке та справедливе вирішення своїх проблем. Проте реальність виявилася значно складнішою, оскільки звернення до цієї установи вимагає суворого дотримання встановленої форми та дуже стислих строків, а сам розгляд справи ніколи не буває швидким.

У зв’язку з цим виникає логічне запитання щодо практичної користі від ініціювання такого процесу. Подаючи скаргу, людина фактично розпочинає судовий процес проти держави Україна. Якщо за результатами дослідження матеріалів буде встановлено, що державні органи дійсно порушили свободи громадянина, суд зобов’яже країну виплатити потерпілій стороні грошову компенсацію, яка зазвичай є досить значною. Крім того, офіційне визнання факту правопорушення на міжнародному рівні відкриває перед людиною законну можливість повторно звернутися до українського суду для перегляду її справи. У такому випадку рішення європейської інституції стає абсолютно обов’язковим для виконання національними судовими органами.

Водночас шлях до отримання такого рішення є максимально формалізованим і тривалим. Важливо усвідомлювати, що ця міжнародна установа не наділена повноваженнями перевіряти абсолютно всі скарги підряд. Межі її компетенції чітко обмежені спеціальними критеріями прийнятності, що прописані в тексті Конвенції й визначають коло суб’єктів звернення, часові рамки та перелік правових питань. Згідно з офіційним річним звітом Європейського суду з прав людини за 2025 рік, Суд загалом опрацював 5 997 заяв проти України. З цієї кількості 5 429 заяв було визнано неприйнятними або вилучено з реєстру справ на старті. Це становить 90,5% від всього масиву скарг.

Для того, щоб скарга була прийнята до розгляду, заявник повинен забезпечити виконання цілого комплексу обов’язкових умов. Перш за все, предмет оскарження має безпосередньо стосуватися порушення конкретного права або декількох прав, закріплених у тексті самої Конвенції чи в додаткових Протоколах до неї. Крім того, претензії можуть бути спрямовані виключно проти тієї держави, яка ратифікувала ці міжнародні угоди, адже окремі Протоколи підписані лише частиною країн-учасниць.

Скарги повинні базуватися на діях або бездіяльності, за які несе пряму відповідальність державна структура, включаючи законодавчі, виконавчі органи чи судову систему, оскільки позови проти приватних осіб, комерційних фірм чи громадських організацій судом принципово не розглядаються. Також юридичні факти або події, які стали причиною судової суперечки, мають відбутися виключно після дати, коли відповідна держава ратифікувала Конвенцію чи конкретний Протокол. До того ж, недотримання основоположного права повинно зачепити людину особисто і безпосередньо, надаючи їй офіційний статус жертви правопорушення.

Наступною вимогою є надання внутрішній правовій системі країни повної можливості самостійно виправити помилку, що юридичною мовою називається вичерпанням національних засобів правового захисту. Практично це означає, що перед відправкою листа в ЄСПЛ ви зобов’язані пройти всі стадії судового розгляду всередині країни, включно з найвищою судовою ланкою — Верховним Судом. При цьому під час розгляду справи в Україні необхідно суворо дотримуватися національних процесуальних правил та строків оскарження, хоча це правило не поширюється на завідомо неефективні способи захисту.

Після завершення національного процесу у заявника є рівно 4 місяці для того, щоб надіслати заповнений за всіма правилами формуляр заяви до міжнародного суду. Цей строк обчислюється з дня винесення остаточного вердикту найвищим судовим чи адміністративним органом, що мав повноваження поставити крапку у справі, або з дня, коли сам заявник чи його адвокат офіційно дізналися про зміст цього рішення. Перебіг цього терміну завершується в останній день 4 місяця, причому дата закінчення не переноситься, навіть якщо вона припадає на неділю чи офіційний святковий день.

Окрему увагу слід приділити обґрунтуванню скарги, яка повинна ґрунтуватися на повністю достовірній інформації. Заявник має детально описати всі обставини справи та додати оригінальні документи, судові акти, медичні висновки чи письмові свідчення очевидців на підтвердження своїх слів. У тексті необхідно чітко довести, що дії влади стали саме невиправданим втручанням у ваше фундаментальне право, адже не можна аргументувати позицію виключно тим, що рішення українського суду здається вам несправедливим чи помилковим.

Варто розуміти, що ЄСПЛ не виконує роль апеляційної чи касаційної інстанції для національних судів і не має правових повноважень скасовувати або змінювати їхні акти.

Зазначимо, що аналогічна скарга з тих самих підстав ніколи раніше не повинна була досліджуватися цим судом або перебувати на розгляді в інших міжнародних органах розслідування чи врегулювання спорів. Хоча сама процедура розгляду справ у суді є безкоштовною і не потребує сплати мита, правильна підготовка документів та формування правової позиції вимагають глибоких теоретичних знань і значного практичного досвіду, без яких досягти позитивного результату вкрай складно.

Європейський суд з прав людини стикається з величезним потоком звернень, оскільки щороку туди надходять десятки тисяч заяв. Через таке навантаження міжнародна інституція не має можливості розподіляти час та ресурси на розгляд дрібних чи повторних скарг, які не стосуються суті порушень. Зазвичай подібні звернення відхиляються як неприйнятні через зловживання правом, а також у випадках, коли заявники вдаються до ненормативної лексики чи погроз. З огляду на це, перед поданням заяви важливо об’єктивно оцінити, чи є порушення вашого права дійсно суттєвим і чи призвело воно до серйозних наслідків.

Офіційне діловодство в суді ведеться англійською та французькою мовами, які є робочими мовами цього міжнародного органу. Якщо ви не володієте ними на достатньому для вільного спілкування рівні, на перших етапах дозволяється надіслати листа до секретаріату суду державною мовою будь-якої країни, що ратифікувала Конвенцію, зокрема українською. Початкова кореспонденція з боку суду також може надходити до вас українською мовою. Однак ситуація зміниться, якщо суд вирішить комунікувати справу, тобто звернеться до уряду вашої країни за письмовими зауваженнями щодо скарги. Починаючи з цього моменту, всі листи від суду надходитимуть виключно англійською або французькою мовою, і подальше листування відбуватиметься лише ними.

Наступною важливою умовою є правильне оформлення заяви, вимоги до якої чітко визначені у статті 47 Регламенту Суду. Звернення приймуть до розгляду лише за умови, якщо позивач ретельно заповнить кожен пункт формуляра та надасть всі необхідні документи, передбачені згаданою статтею.

Подати таку заяву може фізична особа, причому її інтереси мають право представляти інші особи за довіреністю або професійні юристи — адвокати. Коли скаргу подають спільно кілька людей, відомості про кожного учасника потрібно винести на окремий аркуш та послідовно пронумерувати їх. У формулярі заявник повинен вказати власну поштову адресу, а не контакти свого адвоката чи представника, щоб суд міг за необхідності зв’язатися з ним напряму. При цьому офіційну вимогу щодо адреси можна виконати навіть за відсутності постійного місця проживання чи у статусі бездомного: у такому разі дозволяється вказати номер абонентської скриньки або адресу друзів, додавши до заяви відповідні письмові пояснення.

Коли один заявник або представник діє від імені кількох осіб, чиї скарги базуються на відмінних між собою фактичних обставинах, для кожного учасника доведеться заповнити окремий індивідуальний формуляр. До кожного такого пакету документів додаються лише ті матеріали, які стосуються конкретно цього заявника.

Окремий пункт заяви присвячений визначенню держави або декількох держав, до яких висуваються претензії. Відповідачем у процесі виступає саме та країна, чиї дії або бездіяльність, на вашу думку, призвели до порушення. Варто пам’ятати, що юрисдикція суду поширюється лише на ті держави, які офіційно приєдналися до системи захисту, запровадженої Конвенцією.

Судді просять викладати суть справи максимально лаконічно. В тексті потрібно зосередитися на ключових фактах, ухвалених рішеннях та безпосередньому описі того, як саме постраждали ваші права, уникаючи другорядних деталей та обставин, які не стосуються скарги. Замість цитування довгих уривків з документів доцільно просто посилатися на їхні копії, які ви додаєте до формуляра. Опис обставин справи, самих скарг та аргументів щодо прийнятності має бути коротким, чітким і зручним для читання.

Про рівень формалізації процедури свідчать суворі технічні вимоги до оформлення матеріалів. Всі надіслані тексти мають бути повністю розбірливими, а якщо ви додаєте додаткові сторінки до стислого викладу на формулярі, вони повинні відповідати таким критеріям:

• Під час друку на комп’ютері розмір шрифту основного тексту має становити щонайменше 12 пунктів, а приміток — не менше 10 пунктів;
• всі додатки повинні мати формат A4 та бічні поля завширшки щонайменше 3,5 см;
• сторінки додаткових матеріалів необхідно послідовно пронумерувати;
• текст заяви обов’язково слід поділити на пронумеровані абзаци.

Процес звернення до міжнародного суду є відкритою процедурою, тому за загальним правилом всі дані з вашої заяви та додатків, включаючи інформацію про особу заявника чи третіх осіб, стають доступними для широкого загалу. Якщо ви маєте вагомі причини приховати свої персональні дані від громадськості, необхідно подати окреме клопотання з детальним обґрунтуванням підстав для такого відступу від гласності. Суд затверджує анонімність лише у виняткових і дійсно серйозних випадках, тому заздалегідь розраховувати на закриття даних не варто.

Опис фактичної сторони справи вимагає хронологічної чіткості, ясності та лаконічності з обов’язковим зазначенням точних дат. Події потрібно відтворювати у тій послідовності, в якій вони відбувалися в реальному житті. Якщо ваші претензії стосуються різних правових питань чи окремих судових процесів, факти по кожному з таких епізодів слід описувати в окремих блоках.

Правдивість слів позивача має підтверджуватися документально, тому до заяви обов’язково додаються копії рішень або інші докази дій, які ви оскаржуєте. У ситуації, коли ви не можете отримати копію важливого документа самостійно, у тексті заяви необхідно детально пояснити причини цієї неможливості.

Юридичне обґрунтування кожної скарги полягає в тому, що вам потрібно чітко вказати конкретну статтю Конвенції чи Протоколів до неї, яку було порушено, та аргументувати це порушення. Суд чекає від заявника максимально точних формулювань щодо суті претензій у межах міжнародного права. Необхідно не просто назвати статті, а продемонструвати логічний зв’язок між описаними фактами та порушенням цих правових норм.

Важливе місце в процесі посідають критерії прийнятності, закріплені у статті 35 § 1 Конвенції, які стосуються вичерпання національних засобів захисту та дотримання 4-місячного строку звернення. Ви маєте довести суду, що надали власній державі можливість виправити правову помилку на внутрішньому рівні перед тим, як звертатися до міжнародної інстанції. Для підтвердження того, що ви пройшли всі ефективні правові механізми у своїй країні, в заяві зазначають такі дані:

• точну дату ухвалення остаточного рішення, повну назву суду та характер цього рішення;
• дати розгляду та рішень судів попередніх інстанцій, які передували фінальному вердикту;
• реєстраційний номер справи у внутрішньому національному провадженні.

До заяви потрібно додати якісні копії абсолютно всіх рішень, ухвалених державними судами чи іншими органами влади, починаючи з першої інстанції й закінчуючи останньою. Також необхідно довести, що скарга була відправлена до суду саме протягом 4 місяців з дня ухвалення остаточного рішення за результатами вичерпання внутрішніх засобів захисту. Через це правильне визначення дати ухвалення фінального рішення має вирішальне значення, і на підтвердження цього терміну ви зобов’язані надати копію акта, де чітко зафіксована ця дата.

У відповідному розділі формуляра також зазначається, чи подавали ви аналогічні скарги до інших міжнародних інстанцій, які займаються розслідуванням або врегулюванням подібних суперечок. Якщо таке звернення мало місце, необхідно детально описати назву цього міжнародного органу, дати подачі, хід розгляду справи та зміст ухвалених рішень, додавши до заяви копії відповідних матеріалів.

Хоча сама процедура розгляду справ у суді є безкоштовною і не потребує сплати мита, правильна підготовка документів та формування правової позиції вимагають глибоких теоретичних знань і значного практичного досвіду, без яких досягти позитивного результату вкрай складно.

Отже, радимо не сприймати Європейський суд з прав людини як класичну апеляційну інстанцію, яка автоматично перегляне чи скасує рішення українського суду, а натомість зосередитися на бездоганному дотриманні процесуальних дрібниць. Перш ніж надсилати формуляр до суду, ретельно зважте масштаб порушення ваших фундаментальних прав і переконайтеся у повному вичерпанні всіх ефективних національних засобів захисту на рівні Верховного Суду. Також суворо контролюйте чотиримісячний строк подачі та залучайте фахових юристів ще на етапі внутрішнього судочинства, адже найменша помилка у шрифті, оформленні додатків чи аргументації «статусу жертви» перекреслить роки очікування без права на виправлення помилок чи повторне звернення.