Податки на солодке, алкоголь і тютюн: як ініціатива ВООЗ “3 by 35” може врятувати мільйони і наповнити бюджет

У світі, що стрімко змінюється під тиском воєн, пандемій і економічної нестабільності, здоров’я перестає бути лише особистим вибором – воно стає питанням державної безпеки. На тлі цього особливої ваги набуває ініціатива Всесвітньої організації охорони здоров’я, представлена нею 2 липня.  Ініціатива “3 by 35” проста: до 2035 року підвищити податки на тютюн, алкоголь і солодкі напої щонайменше на 50%. У результаті очікується надходження до бюджетів країн додаткового $1 трильйона і, за підрахунками ВООЗ, понад 50 мільйонів врятованих життів. Ініціатива підтримана Bloomberg Philanthropies, Світовим банком і ОЕСР.

Пропонується оподаткувати три категорії: тютюн – у будь-якому вигляді, алкоголь – від пива до горілки, та солодкі напої з доданим цукром або штучними підсолоджувачами – усі ці газовані напої, соки з пакета, солодкі чаї та енергетики. Вони стали не просто щоденним товаром, а паливом хвороб, які щороку забирають життя мільйонів. Ми знали це давно, а тепер маємо механізм змінити ситуацію.

Чому саме 50%? Бо менше не працює. Світовий досвід показав, що лише значне підвищення цін змінює споживчу поведінку, особливо серед молоді та людей із низькими доходами. Це ті групи, які найперше страждають від наслідків, але найменше можуть дозволити собі лікування. Цей бар’єр – не покарання, а спосіб захистити їхні життя.

Як працює цей механізм? Через акцизи – специфічні (фіксовані суми на одиницю) та адвалорні (відсоток від ціни). Можна також додатково регулювати через ПДВ. А найголовніше – це цільове спрямування доходів: не в “чорну діру” бюджету, а в систему охорони здоров’я, профілактику та реабілітацію військових.

А що ж Україна? У нас солодкі напої досі взагалі не оподатковуються. Акцизи на тютюн і алкоголь нижчі, ніж у ЄС. Ми недоотримуємо мільярди. І платимо життями. Хронічні хвороби залишаються основною причиною смертності. І якщо в мирний час це було тривожним дзвінком, то під час війни це вирок, якого ми можемо уникнути.

Час називати речі своїми іменами. Те, що десятиліттями здавалося “справою особистого вибору” – цигарка, чарка, солодкий напій у пластиковій пляшці – виявилося не приватною звичкою, а загрозою національній безпеці. Якщо держава далі мовчатиме, вона буде змушена лікувати наслідки – інфаркти, рак, діабет – із порожнього бюджету. Станом на 2023 рік 77,4% дорослих українців вживали алкоголь протягом останнього року. Із них 80,1% – чоловіки, 75,2% – жінки. Це не просто цифри, а щоденна деструкція фізичного і ментального здоров’я нації.

І от саме зараз, коли суспільство відстоює право мати державу, ми мусимо почати розмову про справжній суверенітет, той, що передбачає відповідальність за кожне життя і кожну гривню.

Чи не стане це додатковим тягарем для людей у бідній країні під час війни? Так, це болісне питання. Бо податки на шкідливі продукти дійсно торкаються гаманця. Особливо вразливих груп. Але водночас вони знижують споживання. А отже – знижують витрати на лікування, втрати працездатності, кількість сиріт і лікарняних.

Як показує дослідження Світового банку, податки на алкоголь, тютюн і цукор є одним із найефективніших способів знизити тягар хвороб. І хоча вони виглядають регресивно (бо впливають і на багатих, і на бідних), у довгостроковій перспективі вони працюють прогресивно: скорочують споживання, покращують здоров’я, захищають малозабезпечених від витрат на лікування.

А що з тіньовим ринком? Чи не піде вся економіка в підпілля? Це питання завжди виникає і на нього є конкретна відповідь. Якщо держава просто піднімає податки, але не контролює митницю, не має системи маркування, не веде реєстри, – розквітає тіньовий ринок. Але якщо це частина комплексної політики, то ефект може бути протилежним.

Так, у Великій Британії, ще у 2011 році створили міжвідомчу групу боротьби з контрабандою тютюну, ввели електронне відстеження, підвищили покарання – і результат був чіткий: тіньовий ринок скоротився, незважаючи на зростання акцизів. Україна не гірша. Має Державну податкову, Митницю, РНБО, ДБР.

Ще один шлях – субсидії на здорове. Якщо ти підвищуєш ціну на солодку воду – зроби дешевшим звичайну питну воду. Якщо дорожчає сигарета – нехай на цих коштах з’явиться соціальна програма з профілактики раку. І додатково просвітницька кампанія.

Зменшити ж соціальну напругу можна, послуговуючися принципом справедливості. Якщо люди бачать, що зібрані податки йдуть, скажімо, на будівництво нового інфекційного відділення, на безкоштовну діагностику раку, на реабілітацію військових, вони підтримують ініціативу. Якщо бачать, що їхня гривня з пива пішла в офшор або в пенсію чиновнику, звичайно, вони опиратимуться.

Розрахунки вже є. Згідно з прогнозами уряду, гармонізація акцизів на тютюн із європейськими нормами дасть додаткові надходження до держбюджету: 612 млн грн цьогоріч, понад 5 млрд грн у наступному і майже 9,4 млрд грн щорічно з 2027-го. Центр економічної стратегії теж моделює зростання надходжень: щорічно від 73 до 97 млрд грн  у найближчі 4 роки лише від сигарет.

А тепер подивимось у вічі правді: це гроші, які можна залучити без жодного зовнішнього кредиту. Без підвищення податків на ФОПів. Без втручання в оборонну економіку. Бо ці надходження не від праці, не від інновацій, а від надлишків, точніше, від звичок, які вбивають.

Міжнародний досвід це доводить. У Філіппінах за 3 роки після запровадження акцизів на солодкі напої й сигарети до бюджету надійшло понад 4 мільярди доларів, які пішли на розширення медичного страхування для бідних верств. У Південній Кореї частина медичного бюджету безпосередньо залежить від тютюнового акцизу. В Індонезії – місцеві податки на сигарети покривають дефіцит медичної програми BPJS Kesehatan. У Південній Африці “цукровий податок” не тільки зменшив споживання підсолоджених напоїв на 29%, а й знизив калорійність у раціоні на понад 50%. У Мексиці перший же рік після запровадження податку на газовану воду дав мінус 12% у споживанні – найбільше серед бідних сімей. Це не просто податок, а політика, яка зберігає життя.

І тепер головне питання: чому ми, держава, яка щороку втрачає мільярди гривень на лікування хвороб, спричинених алкоголем, тютюном і надлишком цукру, не впроваджує ці податки системно? Чому ми досі не маємо акцизу на солодкі напої? Чому акциз на тютюн нижчий, ніж у ЄС?

Відповідь очевидна: через відсутність політичної волі. Але саме зараз, коли світова підтримка поступово скорочується, а бюджет воюючої країни вичерпує резерви, є сенс перейти до внутрішньої мобілізації ресурсу. Залучити ці кошти чесно, стабільно та прогнозовано. Направити їх на реабілітацію, онкологію та медицину громад. І поінформувати суспільство, що держава більше не буде субсидіювати власне вимирання.

Коли країна веде війну, то найпростіше сказати: зараз не час для реформ, для податків та для довгострокових рішень. Але саме у воєнні роки держава показує, чи спроможна мислити не лише воєнним днем, а завтрашнім поколінням. І коли ми говоримо про запровадження податків на алкоголь, тютюн і солодкі напої, то варто відповісти на ключові питання, чи готові ми фінансувати систему охорони здоров’я не через зовнішні кредити і податки на підприємництво, а через відповідальну політику оподаткування шкідливих продуктів?

Тетяна Вікторова