Відставка Андрія Єрмака, яка набрала широкого резонансу в українському суспільстві та медіапросторі, привернула увагу через його значний вплив на діяльність президента Володимира Зеленського і, як вважають багато політиків та експертів, на керівництво державою в цілому. Сам факт його звільнення породив дискусії щодо того, як функціонуватиме українська політична система без людини, яка протягом тривалого часу опікувалася багатьма ключовими процесами в управлінні державою.
Політолог, політичний експерт Володимир Фесенко зазначає, що вже понад тиждень країна живе без Єрмака, і на практиці відсутність цього чиновника не призвела до жодної управлінської чи політичної кризи. Переговори з міжнародними партнерами, включно з американськими колегами, продовжуються, а Офіс Президента функціонує без призначеного наступника на колишню посаду Єрмака.
Фесенко вважає, що реальний політичний вплив Єрмака на хід державних справ був значно перебільшений, оскільки ключові процеси продовжують відбуватися навіть після його звільнення. Водночас він наголошує, що відхід Єрмака не змінив стану країни суттєво: проблеми, які існували раніше, залишаються актуальними, і зміни, які могли б докорінно змінити політичну ситуацію, не відбулися.
Політолог зазначає, що в суспільстві вже розпочалися обговорення того, що Єрмак, незважаючи на відсутність офіційної посади, нібито продовжує певний вплив на прийняття рішень у владі, фігурально або за лаштунками, як так званий “колективний Єрмак”. Ці дискусії мають здебільшого конспірологічний або теоретично-публіцистичний характер, і поки що немає підстав трактувати їх як підтвердження фактичного впливу колишнього керівника.
Однак найбільш помітною подією, яка досі не відбулася після відставки Єрмака, є призначення нового керівника Офісу Президента України. Фесенко зазначає, що Зеленський вже зустрівся зі всіма потенційними кандидатами на цю посаду, а деякі претенденти пройшли друге коло консультацій. Вибір нового керівника, на думку політолога, не обмежується лише особистісними характеристиками кандидатів. Він визначає, яку модель адміністрування президентської політики буде реалізовано в найближчі місяці, і цей вибір має стратегічне значення для подальшого функціонування державної системи.
Фесенко констатує, що українська політична система вже адаптувалася до життя без Єрмака. Подальші зміни будуть залежати не лише від конкретних призначень, а й від того, яку модель управління обере президент для реалізації своєї політики. Цілком ймовірно, що Володимир Зеленський хотів би мати на посаді керівника Офісу Президента людину, яка поєднувала б функції адміністратора, помічника і переговорника, подібно до того, як намагався діяти Єрмак, але без його токсичності та схильності до конфліктів.
Водночас експерт зазначає, що будь-який потенційний кандидат на цю посаду буде відрізнятися від Єрмака і з огляду на особистісні та політичні характеристики, і з точки зору сприйняття в українському суспільстві, а також у очах міжнародних партнерів. Займатися одночасно всіма напрямами не вдавалося навіть Єрмаку, і навряд чи хтось із кандидатів прагнутиме повторити його стиль роботи, а якщо й спробує, то цього не вдасться реалізувати через складність внутрішньополітичної ситуації та загострення міжнародних обставин. Він наголошує, що зараз немає сенсу шукати нового Єрмака.
На думку Фесенка, якщо на посаду керівника Офісу Президента буде обрано професійного військового, акцент буде зміщено на функції Верховного Головнокомандувача. Якщо ж оберуть професійного дипломата, то на перший план вийдуть переговорні та зовнішньополітичні функції. Водночас зараз зростає потреба у врегулюванні внутрішньополітичних проблем і викликів, і тому президент Зеленський змушений буде покладатися не на одну людину, а на групу найближчих соратників, кожен з яких відповідатиме за окремий стратегічно важливий напрям.
Політолог наголошує, що для ефективного ухвалення рішень, можливо, варто створити щось на кшталт внутрішнього кабінету або умовного «політбюро», яке координуватиме питання воєнної безпеки, переговорів, внутрішньополітичних процесів та соціально-економічного розвитку. При цьому відкритим залишається питання, чи готовий Зеленський до такої форми управління.
Ще однією причиною, на думку Фесенка, чому досі не призначено нового керівника Офісу Президента, є небажання потенційних кандидатів обіймати цю посаду. Після Єрмака посада сприймається як токсична і здатна зруйнувати політичну кар’єру, а деякі претенденти не бажають залишати свої нинішні позиції, де вони володіють широкими повноваженнями та впливом. У випадку, коли президент особисто просить прийняти пропозицію, відмовити майже неможливо, але часто питання стоїть у тому, що президент ще не робив достатньо рішучого кроку або потенційний кандидат має вагомі причини залишатися на своїй нинішній посаді.
Володимир Фесенко підкреслює, що позитив нинішньої ситуації полягає в тому, що Зеленський змушений адаптовуватися до життя без Єрмака, перебудовувати управлінські та політичні механізми, створювати нові інструменти управління. Хоча «головна кнопка» на «пульті управління» президента вже не працює, а новий механізм ще не створено, система політичних процесів швидко адаптується, і починається перебудова відносин та функціонування влади.
Експерт наголошує на значенні подій третього грудня. По-перше, ухвалення Державного бюджету на 2026 рік відбулося швидко і без видимих проблем, що свідчить про стабільність управління парламентом і фракцією «Слуга народу» навіть за відсутності президента та без втручання Офісу Президента. За бюджет проголосували 257 депутатів, у тому числі 193 з фракції «Слуга народу», що демонструє здатність ситуативної більшості забезпечувати ухвалення ключових рішень. Керівництво парламенту та фракції демонструє лояльність президенту і здатність контролювати процеси без прямих інтервенцій з боку Офісу Президента, проте взаємодія з фракцією залишається необхідною для підтримання стабільності.
Другим знаковим моментом, на який звертає увагу Фесенко, стало звільнення з СІЗО детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова після п’яти місяців перебування під арештом. Це не ознака раптової суддівської справедливості, а скоріше свідчення кулуарних домовленостей між силовими структурами або жесту примирення з боку СБУ та прокуратури щодо НАБУ після відходу Єрмака. Справи детективів не закриті остаточно і конфлікти між силовими органами залишаються, але відсутність Єрмака створила умови для певного «перемир’я».
Фесенко констатує, що політичне життя без Єрмака лише починається, і попереду очікується багато нових подій та тенденцій, які формуватимуть управлінську та політичну динаміку України.
