Польська карта симпатій – 2025: чому падає підтримка союзників і що це означає для регіону
Дані цьогорічного опитування польського Центру дослідження громадської думки CBOS засвідчують різкий розворот у суспільних настроях: після трьох років безпрецедентної емпатії, викликаної повномасштабною війною Росії проти України, поляки демонструють помітне охолодження до більшості націй – як союзників, так і сусідів. Це охолодження проявляється насамперед у падінні симпатії, а не у зростанні антипатії. Емоційна мобілізація, яка визначила 2022–2023 роки, очевидно, завершується. На зміну “стану солідарності” повертається буденна соціальна дистанція.
У дослідженні, проведеному у січні 2025 року на репрезентативній вибірці дорослих мешканців Польщі, респондентів попросили оцінити ставлення до 20 народів за семибальною шкалою, яку згодом перетворили на індикатор від – 3 (“неприязнь”) до +3 (“симпатія”). Загальна картина свідчить: емоційні піки минули, а міжнародні симпатії польського суспільства повертаються до довгострокових трендів, хоча й не без несподіванок.
Топ симпатій: стабільний західний консенсус
Незмінним лідером рейтингу симпатій залишаються італійці – до них позитивно ставляться 60% опитаних, і лише 7% декларують неприязнь. Це одна з найбільш стабільних “теплих” груп у польській свідомості: культурна близькість, популярність Італії як туристичного напрямку та відсутність політичної конфронтації формують стійкий позитивний образ.
Далі йдуть американці (58%), іспанці (55%), чехи (54%), англійці (50%), норвежці та словаки (по 48%). Попри помітне падіння симпатій, ці нації залишаються у верхній частині рейтингу. Польське суспільство загалом віддає перевагу країнам ЄС та НАТО, що відповідає і зовнішньополітичній орієнтації держави.
Охолодження до сусідів: політика важить більше, ніж культура
Однією з найяскравіших тенденцій є зменшення симпатії до найближчих сусідів. І якщо падіння до німців (–7 пунктів) чи чехів (–7 пунктів) виглядає як повернення до “середньої температури”, то зміни у ставленні до словаків і литовців істотно глибші.
- Словаки: симпатія впала з 60% до 48%, неприязнь зросла до 12%.
- Литовці: спад з 51% до 43%, неприязнь — з 12% до 14%.
- Чехи: симпатія знизилась з 61% до 54%.
- Німці: падіння симпатії без суттєвого зростання неприязні (32%).
На тлі низки політичних суперечностей, зокрема, заяв Словаччини щодо України чи чеської критики деяких польських рішень, суспільні емоції стали більш чутливими до інформаційного контексту. У випадку Німеччини впливає також “втома” від їхньої обережності у питанні військової допомоги Україні.
Українці: другий рік охолодження після рекордної хвилі підтримки
Найвідчутніше падіння симпатії демонструє ставлення поляків до українців. Це довгостроковий, а не випадковий тренд.
- Симпатія знизилася з 40% до 30%.
- Неприязнь зросла з 30% до 38%.
Після піку 2022 року, коли Польща мобілізувала масштабну допомогу Україні та прийняла мільйони біженців, суспільні настрої поступово “повертаються на землю”. З часом з’явилися побутові конфлікти, конкуренція на ринку праці, втома від тривалого гуманітарного навантаження, і це відобразилося у даних.
Цей тренд є важливим сигналом і для Варшави, і для Києва: базова підтримка України у Польщі залишається високою, але емоційний кредит довіри помітно зменшився.
Англійці та американці: союзницький бонус зменшується
Традиційно високі симпатії до США та Великої Британії також знизилися: щодо американців падіння сягнуло 58% з 65%, стосовно англійців рівень симпатії знизився з 55% до 50%.
В обох випадках йдеться не про зростання антипатії, а про емоційне “охолодження”. Можлива причина – зменшення медійної присутності цих країн у контексті української війни, а також посилення внутрішніх політичних суперечностей у Вашингтоні та Лондоні.
Угорці: політичний багаж перемагає історичну симпатію
Ще у січні 2022 року угорці входили до трійки найсимпатичніших народів для поляків. Сьогодні вони одні з найбільш проблемних.
- Симпатія впала з 46% до 40%.
- Неприязнь зросла до 21%.
Причина очевидна: це політика Віктора Орбана щодо України та конфлікти між Варшавою й Будапештом у ЄС. Угорщина стала символом “нелояльного союзника”, що різко змінює суспільні настрої.
Парадокс росіян: неприязнь зменшується, але залишається гігантською
Хоча Росія є безперечним аутсайдером рейтингу, її показники змінилися мінімально: неприязнь знизилася з 76% до 72%; симпатія лишається стабільною на рівні 8%.
Йдеться не про покращення ставлення, а про “ефект стелі”: пік емоційних реакцій уже пройдено, тому неприязні просто “немає куди” ставати більшою. Варто також враховувати зменшення медійної насиченості темою війни.
Менш помітні, але показові зміни: євреї, норвежці, китайці та білоруси
Останні дані засвідчують помітне охолодження ставлення поляків до низки націй. Симпатія до євреїв знизилася на шість пунктів, норвежці втратили приблизно стільки ж порівняно з 2021 роком, а після короткочасного покращення минулого року знову погіршилася оцінка китайців і білорусів. Усі ці коливання вписуються у ширший процес “постпандемічної нормалізації”: під час Covid-19 поляки демонстрували рекордно високу прихильність до більшості народів, проте до 2025 року ця хвиля емоційної солідарності остаточно зійшла нанівець.
Що це означає для регіону та міжнародної політики Польщі
- Повернення до “м’якого реалізму”.
Польська громадськість поступово відходить від емоційної мобілізації. Це може означати більшу підтримку прагматичних, а не емоційних рішень у міжнародній політиці.
- Сигнал для України.
Погіршення ставлення не означає втрати підтримки, але демонструє вразливість польсько-українських відносин до побутових та політичних конфліктів. Варшава й Київ потребують системної комунікації на рівні держав, ЗМІ та громад.
- Проблемний фактор Угорщини.
Падіння симпатії демонструє, що дії Будапешта стають токсичними не лише в політичному, а й у суспільному вимірі.
- Стабільна антипатія до Росії.
Неприязнь залишається структурною і визначальною для безпекової культури Польщі. Це довгостроковий фактор, який формуватиме політику Варшави у НАТО та ЄС.
- Західний консенсус залишається.
Попри падіння симпатій, топ рейтингу складають країни ЄС і США. Польське суспільство не демонструє жодних ознак переорієнтації на інші геополітичні центри.
Емоційна нормалізація та крихкість солідарності
Польська карта симпатій-2025 показує: емоції, що вибухнули у перші роки війни, повертаються до “нормальної” амплітуди. Суспільство вже не реагує на міжнародну політику так гостро, як у 2022 році, і це природний процес.
Та водночас це важливий сигнал. Баланс симпатій і антипатій у Польщі впливає не лише на риторику політиків, а й на практичні рішення щодо участі у підтримці України, співпраці з партнерами по ЄС та формуванні регіональної безпеки.
І саме тому варто уважно стежити за тим, як у наступні роки змінюватиметься ця карта – карта, яка є не лише дзеркалом настроїв, а й індикатором майбутніх політичних тенденцій
Чому симпатії падають до всіх, окрім росіян? Три ключові фактори
Парадокс видимого “покращення” ставлення до росіян – єдиної нації, де негатив зменшився – пояснюється не зміною оцінок, а радше динамікою емоційного виснаження та політичного контексту в самій Польщі. У цьому зсуві виразно проявляються три макротренди.
- Емоційне плато після піку шоку (ефект звикання)
Польське суспільство у 2022–2023 роках переживало безпрецедентний сплеск негативних емоцій щодо Росії, який живився щоденними повідомленнями про воєнні злочини, атаки на цивільну інфраструктуру та ескалацію погроз.
З часом інтенсивність цього шоку неминуче зменшується: інформаційний потік стає «звичним», а первісна емоційна реакція – менш гострою. Це не означає появи симпатій: ставлення до росіян лишається найгіршим у рейтингу, але знижується саме “температура” реакції – різкий негатив м’яко переходить у стабільно негативне ставлення.
- Електоральний цикл як каталізатор недовіри
2025 рік у Польщі – це поствиборчий політичний цикл, коли риторика конкуренції між силами від правоцентристів до радикальної правиці все ще залишається високою.
У таких умовах питання зовнішньої політики та міграції традиційно стають інструментом мобілізації. Праві партії акцентують загрози від міграції й “перенавантаження” соціальних систем, аграрні групи – конкуренцію на ринках і транскордонні кризи, центристи – питання безпеки та раціонального перерозподілу допомоги.
У таких дискусіях майже всі сусіди Польщі стають “зручними маркерами”: від німців і українців до словаків. Це створює загальний фон недовіри та знижує рівень симпатій – не через реальні зміни в поведінці націй, а через політичне використання теми “інших”.
- Загострення конфліктів і втома від напруги у відносинах із сусідами
Падіння симпатій серед поляків найбільше торкнулося саме тих держав, із якими у Варшави останніми роками виникали гострі або затяжні напруження. У випадку України це поєднання міграційного тиску, аграрних суперечок, медійних конфліктів та загальної втоми від війни. Щодо Словаччини й Чехії негативні зміни зумовлені політичними зрушеннями та зростанням антиукраїнської, інколи проросійської риторики їхніх урядів, яка активно циркулює в польському інформаційному просторі.
Свою роль відіграють і складні трикутники у сфері безпеки та енергетики з Литвою та Угорщиною, а також хронічні суперечки з Німеччиною – від питань оборони до трактування історичної відповідальності.
У підсумку навіть традиційно близькі для поляків народи опиняються в зоні підвищеної чутливості: достатньо одного інциденту, кількох гучних заголовків або різкої заяви політика, щоб громадські настрої різко хитнулися в бік недовіри чи роздратування.
