Порятунок під обстрілами: як українські лікарі пересаджували дітям серце, печінку і нирки під час повітряної тривоги

Четвертий рік в Україні точиться війна, яка щодня ставить під загрозу найцінніше — людське життя. Проте навіть в умовах постійної загрози ракетних ударів та бомбардувань медики продовжують працювати, не зупиняючись ні на годину. Найгостріше відчувається цінність порятунку тоді, коли мова йде про дітей — найбільш уразливу категорію пацієнтів, чиє життя залежить від своєчасної та точної медичної допомоги. У лікарнях, які перебувають у зоні потенційної небезпеки, лікарі щоденно рятують життя маленьких пацієнтів. Один з таких випадків, що стався в ніч на 10 липня в Києві, вражає своєю відвагою, точністю та професійністю. Саме тоді, коли російські ракети летіли на столицю, у медичних операційних точилися інші — безшумні, але не менш драматичні бої за життя.

У ніч на 10 липня, під час чергової масованої атаки російських військ на Київ, в дитячій лікарні «Охматдит» та в Інституті серця проводили одразу три трансплантації дітям. У столиці лунали вибухи, горіли житлові квартали, але хірургічні бригади не мали права чекати завершення обстрілів. Серце не може чекати.

Про перебіг цих складних операцій повідомили медики. Розпочалося все з термінової трансплантації серця. Директор Інституту серця Борис Тодуров сам доправив орган на операцію — відео, де він везе донорське серце на тлі пожежі за вікном, зняте близько третьої години ночі, швидко облетіло соцмережі. За його спиною — клуби диму від влучань дронів-камікадзе та уламків ракет, попереду — операційна, де на серце чекала 12-річна дівчинка.

“Печінка й нирки можуть зберігатися поза тілом певний час — до 6 і 10 годин відповідно. А от серце не може бути поза тілом більше трьох годин. Саме тому Борис Тодуров одразу вирушив з серцем до пацієнтки. Ми тим часом розпочали трансплантацію печінки та нирок”, — пояснив лікар-трансплантолог Національної дитячої спеціалізованої лікарні “Охматдит” Олег Годік.

Донором стала чотирирічна дівчинка, у якої була констатована смерть мозку. Її батьки дали згоду на пересадку всіх трьох органів — серця, печінки та обох нирок. Це був надзвичайно складний і водночас відповідальний момент для лікарів, адже від кожної хвилини залежала якість і ефективність операцій.

Операційні в “Охматдиті” розташовані на сьомому поверсі, де є все необхідне для складних процедур: стерильне середовище, повний набір хірургічних інструментів, анестезіологічне обладнання. За словами лікарки-педіатра, трансплант-координаторки Анастасії Морозової, проводити такі операції в укритті — фізично неможливо. Підвали не обладнані відповідним чином, а головне — не дозволяють дотримати умови стерильності. Власне тому медики працювали саме в стаціонарних операційних, незважаючи на сигнали тривоги та звуки вибухів за вікном.

Всі три пересадки завершилися успішно. Печінку пересадили 16-річній дівчинці, яка терміново потребувала нового органа через критичний стан. Нирки отримав 14-річний хлопець. Серце — 12-річна пацієнтка, для якої трансплантація стала єдиним шансом на життя. Наразі всі троє дітей перебувають у реанімації під наглядом лікарів.

У ту ж ніч Київ зазнав серйозного ракетного та дронового обстрілу. Відомо про два загиблих, ще понад двадцять людей отримали поранення. Ударів зазнали вісім районів столиці. Поки рятувальники гасили пожежі й вивозили постраждалих, у стінах “Охматдиту” та Інституту серця боролися за інше — майбутнє трьох дітей, які, попри все, отримали другий шанс на життя.

Цей випадок став черговим нагадуванням про те, яку колосальну роль відіграють українські медики в умовах війни. Їхня робота є не лише професійним обов’язком, але й проявом глибокої людяності, витримки і відповідальності. І навіть у темряві повітряної тривоги вони роблять усе, щоб життя перемагало смерть.