Право на шлюб поза межами звичного: роз’яснення юристів щодо неповнолітніх і родичів

Інститут шлюбу, як і будь-яка правова конструкція, на практиці рідко виглядає так, як описано в підручнику. Формально все просто: двоє дорослих осіб добровільно подають спільну заяву, з’являються у визначений день до органу державної реєстрації актів цивільного стану, підписують документи, і з цього моменту вважаються подружжям. Проте в реальному житті ця формула часто порушується. Хтось звертається до РАЦСу, не досягши повноліття, після багаторічного фактичного співжиття, оформлюючи стосунки за дорученням із-за кордону, а дехто хоче розписатися з родичем.

ІА «ФАКТ» звернулося до юристів адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» з проханням прокоментувати найпоширеніші та нестандартні ситуації, які виникають у сфері шлюбного права. Вони надали фахову оцінку обставинам, роз’яснили правову природу кожного випадку та вказали на ризики, які важливо враховувати.

Зазвичай коли мова йде про реєстрацію шлюбу одразу виникає логічний ланцюжок: дорослі чоловік та жінка подали заздалегідь разом заяви до відділу реєстрації актів цивільного стану, у призначений час прийшли в святковому вбранні, розписалися та щасливі пішли святкувати. Однак іноді життя доволі непередбачене й трапляються доволі нестандартні ситуації, тому розглянемо найпоширеніші з них.

Право на шлюб неповнолітніх

Сімейний кодекс України (СКУ) зазначає, що право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. Шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. З цього правила існує єдине виключення – за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. В цьому питанні українське законодавство синхронізоване з міжнародним, адже  відповідно до Декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, у статті 16 якої говориться, що жінки і чоловіки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати родину. Отже, шлюб раніше 18 років можливий тільки з 16 років та тільки за рішенням суду.

Зазначимо, що заяву про надання права на укладання шлюбу може подати виключно особисто та неповнолітня особа (від 16 до 18 років), яка має бажання укласти шлюб. Якщо й наречений й наречена не досягли 18 років, то кожен з них подає окрему заяву до суду від свого імені. При цьому заява не може подаватися представником такої особи (навіть законним представником, тобто батьками чи особами, які їх замінюють). Така вимога пов’язана з тим, що заява подається до суду в порядку окремого провадження й при цьому у якості зацікавлених осіб повинні бути зазначені батьки неповнолітньої особи. Навіть якщо батьки розлучилися десять років тому. Єдине виключення – зацікавленою особою не ставиться той з батьків, хто був позбавлений відносно дитини батьківських прав.

Однак, як бути, як що батьки дитини давно розлучились та місце проживання батька не відомо, або відомо не точно? Все одно в такому випадку зазначати батька в заяві потрібно, в якості місця проживання зазначати останнє відоме його місце проживання, або місце знаходження його майна – частини квартири, земельної ділянки тощо. При цьому обов’язково в заяві необхідно зазначити те, що батьки розлучені та батько участі у вихованні дитини не приймає, а на підтвердження адреси майна надати до суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім батьків у якості зацікавленої особи потрібно також зазначити місцеву громаду  в особі служби у справах дітей, яка надасть суду свій висновок що до відповідності раннього шлюбу інтересам дитини.

Зауважимо, що надання права на шлюб особі у віці до 18 років віднесено до компетенції суду за місцем проживання заявника.

Підставами на отримання права на шлюб до 18 років є вагітність, фактичне створення сім’ї та народження дитини. Зазначений перелік підстав не є вичерпним, у кожного своя ситуація, яку необхідно викласти в заяві до суду та обґрунтувати чому саме це є підставою для надання згоди на укладання шлюбу.

Варто знати, що при поданні заяви потрібно зазначити:

• прізвище, ім’я, по батькові заявника, його місце проживання, РНОКПП та засоби зв’язку;
• прізвище, ім’я, по батькові зацікавлених осіб, їх місце проживання, РНОКПП та засоби зв’язку, а саме – батьків, особи з якою буде укладатися шлюб,
• зазначити місцеву громаду в особі служби у справах дітей на території якої проживає заявник;
• прохання надати право на шлюб;
• відомості про особу, з ким планується вступити до шлюбу (де живе, ким працю, чи навчається тощо;
• докази, що надання права на шлюб відповідає інтересам неповнолітнього заявника чи заявниці.

Крім того, до заяви додаються наступні документи:

1. копії паспортів та РНОКПП заявника та зацікавлених осіб (за наявності)
2. копія свідоцтва про народження заявника;
3. копія свідоцтва про народження особи з якою планується укласти шлюб як що вона теж неповнолітня;
4. будь-які документи, які підтверджують підстави надання права на шлюб: свідоцтво про народження дитини, довідка з медичного закладу про вагітність тощо;
5. квитанція про сплату судового збору (на 2025 рік це 605,60 грн) або докази звільнення від сплати судового збору.

Однак головними питаннями, які часто цікавить наших клієнтів в цій ситуації, є: чи потрібна обов’язкова згода батьків на шлюб? Чи не станеться так, що прийдуть до суду батько та мати й категорично будуть заперечувати проти укладання шлюбу, а суд їх одразу зрозуміє та підтримає? Ні, так це не працює! Для розв’язання питання щодо зниження шлюбного віку не потрібно отримання обов’язкової згоди від батьків неповнолітніх. Їх згода або, навпаки, заперечення проти реєстрації шлюбу неповнолітньою дитиною вирішального значення не має. Однак у всякому випадку їх позиція по даному питанню повинна бути з’ясована у судовому процесі. Головний критерій – це відповідність надання згоди на шлюб інтересам дитини.

Про це прямо зазначає й судова практика. У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його не дійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що до участі в справі залучаються один або обоє батьків (усиновлювачів) неповнолітньої дитини, піклувальник, особа, з якою передбачається реєстрація шлюбу, а також інші зацікавлені особи. Заперечення батьків (піклувальників) щодо надання права на шлюб не є підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки головним критерієм для задоволення заяви про надання права на шлюб є встановлення судом факту про відповідність такого права інтересам заявника.

Також зазначимо, що судом надається право на укладення шлюбу з конкретною особою, дані про яку чітко зазначаються в судовому рішенні (ПІП, дата народження, РНОКПП). Це означає, що одержавши право на шлюб з певною особою, не можна зареєструвати шлюб з іншою. Якщо обставини змінилися та шлюб планується укласти з іншою особою, знов потрібно йти до суду з відповідною заявою та обґрунтуванням чому саме ця особа повинна бути подружжям, а не інша.

Слід обов’язково врахувати строки розгляду такої заяви судом. В законі не прописані якісь особливі швидкі строки розгляду таких справ, хоча всі й розуміють, що вони повинні бути розглянуті як найшвидше. Крім того, за стандартним порядком рішення суду набирає чинності впродовж 30 днів. Тому в деяких випадках потрібно обміркувати чи має сенс взагалі звертатися з такою заявою до суду чи краще декілька місяців почекати до повноліття. Остання подібна справа з якою стикалися наші адвокати тривала два з половиною місяці та ще місяць рішення суду набирало чинності.

Своєю чергою надання судом неповнолітній особі дозволу на шлюб не означає, що раз є рішення суду, то його обов’язково потрібно реалізувати. Неповнолітня особа, відносно якої судом прийняте рішення про зниження шлюбного віку, має повне право не скористатись наданим їй правом на шлюб та у будь-який момент до реєстрації шлюбу відмовитись від його реєстрації. Ніяких санкцій за це не передбачено.

Шлюб між родичами

Як не дивно, останнім часом таке питання стало виникати у зв’язку з масовою мобілізацією чоловіків та бажанням останніх якось її уникнути. Вісімдесятирічна бабуся у якості дружини, яка потребує постійного догляду, тітка з інвалідністю першої групи як наречена – а чи можливо так було?

Стаття 26 Сімейного кодексу України  зазначає чітко, що у шлюбі між собою не можуть перебувати:

• особи, які є родичами прямої лінії споріднення (батьки і діти, дідусі та бабусі та онуки, а також їхні прямі нащадки (внуки, правнуки тощо). Тобто це ті, хто походить один від одного по одній лінії;
• рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька;
• двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;
• усиновлювач та усиновлена ним дитина.

Зазначимо, що за рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним. При цьому шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

Однаке виникає питання – чи хтось перевіряє ці родинні зв’язки та чи можливо спіймати на брехні  родичів, які бажають одружитися? Ми зараз не розглядаємо моральний бік питання, нас цікавить суто юридичний аспект. Зрозуміло, що при поданні до відділу РАЦС документів людьми з однаковими прізвищами співробітники одразу запросять додаткові документи для перевірки. Тут все залежить від ступеня спорідненості та документів, які будуть надані на запит. Нічого не заважає сказати, що додаткові документи надати не можемо, бо вони втрачені. Втім потрібно пам’ятати, що  кожен відділ РАЦС підключений до різних реєстрів – про народження, про шлюб, про смерть. Отже, його співробітник може перевірити особисто будь-яку інформацію що до родинних зв’язків за зазначеними реєстрами.

Слід також зазначити, що:

• дані реєстри не завжди містять в собі повну інформацію, особливо періоду початку століття, окупованих територій, народжень та шлюбів за радянських часів в дипломатичних представництвах та консульствах за кордом;
• не містять інформації що до шлюбів та народжень на території російської федерації, республіки Білорусь та інших країн радянського союзу;
• співробітники РАЦСу не перевіряють по реєстрах кожну заяву на укладання шлюбу на предмет родинних зв’язків осіб, які бажають одружитися.

Ще одне джерело інформації – це коли хтось з зацікавлених осіб дізнається про намір укладання неприпустимого шлюбу між родичами та повідомить про це співробітників РАЦСу бажано з доказами. Навіть без доказів у співробітників виникнуть сумніви в такому випадку та вони захочуть все ретельно перевірити.

Що буде з таким шлюбом, якщо він таки був укладений? Якщо ніхто не дізнався про родинний зв’язок, а ті, хто таки знають й надалі мовчать – нічого. Якщо хтось таки хоче порушити питання про долю такого шлюбу, то тут діють наступні правила. Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтею 26 СКУ. Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою.

За заявою особи орган державної реєстрації припиняє (визнає недійсною) дію актового запису про шлюб, зареєстрований з особами, зазначеними вище. При цьому шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:

1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною п’ятою статті 26 цього Кодексу;

2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у осіб, зазначених пунктами 1, 2 наведеними вище.

Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв’язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини. Отже ситуація загалом наступна – якщо хочеться, то можна, тільки дуже обережно.