Спадкування майна є важливим процесом, особливо коли мова йде про права дітей. У ситуаціях, коли дитина є спадкоємцем, питання оформлення спадщини вимагає особливої уваги, оскільки тут вступають в силу юридичні нюанси, створені для захисту інтересів неповнолітніх. Дітям часто належить право на частку спадкового майна, але ця процедура не завжди є простою: вона може включати поділ майна, особливі правила щодо управління ним до повноліття, і навіть ситуації, коли права дитини порушуються іншими спадкоємцями або через необізнаність батьків.
Юристи адвокатського об’єднання “Репешко і партнери” прокоментували основні правила та особливості спадкування майна дітьми, які юридичні аспекти важливо враховувати, і які кроки слід зробити, щоб максимально захистити права дітей на спадщину. Їх поради допоможуть розібратися в ключових питаннях і зрозуміти, як зробити так, щоб процес спадкування став максимально прозорим та безпечним для неповнолітніх.
Неправильно оформлене спадкове право може обернутися для дитини тривалими труднощами, включаючи судові розгляди чи втрату прав на належне їй майно. Щоб забезпечити правовий захист дітей у спадкових питаннях, важливо знати всі ключові аспекти спадкування, права та обов’язки опікунів, а також механізми, які допоможуть уникнути юридичних пасток.
Одним з головних моментів, з якого потрібно почати розглядати дане питання, це види спадкування. Адже саме від цього залежить, хто саме та що отримає у спадщину. Спадкування буває дох видів:
- за законом
- за заповітом
За загальним правилом спадкування йде за законом, але як що особа склала заповіт – тоді саме він регулює питання отримання спадщини. При чому заповіт може бути складений яка на усе майно, так й на його частину. В останньому випадку все те що не охоплено заповітом буде спадкуватися за законом.
Необхідно пам’ятати, що незалежно від того, на кого у шлюбі записано майно, воно все одно є спільною власністю подружжя. Виключення складають ситуації коло таке майно придбано за особистий кошт. Отже, якщо дружина, на яку записано три квартири, придбані у шлюбі, вважає, що після смерті чоловіка дочка від попереднього шлюбу нічого не отримає – помиляється. Можливо доведеться звернутися до суду, аби довести свої права, але “півтори квартири” дочка отримає цілком законно.
Спадкування за законом
При спадкуванні за законом головним є черги спадкування. Їх декілька, але у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі – зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Дітьми-спадкоємцями є:
- діти, народжені у зареєстрованому шлюбі. Тут особливих питань не має, такі діти спадкують і як перша черга за законом і у разі наявності заповіту, за правом на обов’язкову частку (загальні підстави спадкування).
- діти, народжені поза шлюбом, але головною умовою для таких дітей необхідно аби в свідоцтві про народження померлий чи померла були зазначені батьком дитини або є рішення суду про встановлення батьківства. Тоді вони мають право на усе, що й діти з пункту вище;
- усиновлені діти. Тут мається на увазі наявність рішення суду про усиновлення та внесення відповідних змін в актовий запис про народження дитини. В цьому випадку вони теж спадкують як за законом і мають на обов’язкову частку в спадщині при заповіті.
- дитина, народжена в майбутньому. Право на спадкування мають не лише діти, які були живі на час смерті спадкодавця, але й ті діти, які були зачаті за життя спадкодавця та народилися після його смерті. При вирішенні питання, кого слід вважати такою дитиною, застосовується правило, відповідно до якого дитиною померлого вважається особа, котра народилася протягом не більш як 10-місячного строку після його смерті.
У разі, якщо дитина народилась після смерті чоловіка, з яким жінка була у шлюбі, то відповідно вона буде автоматично записана на чоловіка. У разі, якщо жінка народила поза шлюбом, то необхідно через суд доводить, що саме померлий є батьком дитини. Але такі діти спадкують також на загальних підставах.
- повнолітні непрацездатні діти у разі наявності заповіту у будь-якому випадку мають право на обов’язкову частку у випадку інвалідності;
Якщо розглядати ситуацію по конкретним випадкам:
- чоловік та жінка розлучились 10 років тому, є неповнолітня дитина – спадкування дитиною йде на загальних підставах;
- жінка яка перебувала у шлюбі народила через 8 місяців після смерті чоловіка – дитина є спадкоємцем на загальних підставах;
- чоловік перебував усе життя в шлюбі з однією жінкою, але після його смерті з’явився чоловік, який стверджує, що померлий є його батьком, оскільки записаний таким в свідоцтві про народження за його особистою заявою – як що не має заповіту, то така особа буде спадкувати нарівні з усіма іншими спадкоємцями першої черги;
- чоловік та дружина всиновили дитину, жінка померла – дитина спадкує на загальних підставах як рідна;
- чоловік розлучився з першою дружиною яка залишилась з їх спільним сином-інвалідом. Чоловік одружився, в новому шлюбі народились ще діти, за заповітом він все залишив другій дружині та дітям від другого шлюбу. Дитина – інвалід від першого шлюбу має право на обов’язкову частку у спадщині навіть як що вона повнолітня.
Отже, ситуація коли після смерті чоловіка майно дружини від другого шлюбу прийдуть ділити діти від першого шлюбу, цілком реальна та законна. Щобільше, діти від коханки також мають право на майно померлого у разі як що він записаний чи визнаний їх батьком.
Слід зазначити, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, а отже у разі наявності двох дітей від першого шлюбу, двох дітей від другого шлюбу, жінки та живих батьків померлого, спадщина буде ділитися на сім рівних часток. Єдине про що потрібно пам’ятати – майно нажите подружжям під час шлюбу є їх спільною сумісною власністю. Тобто, якщо в нашому випадку у другому шлюбі чоловік та дружина придбали на приклад будинок, то ½ частина будинку буде належати дружині, а ½ чоловікові. Саме ½ частина будинку і буде спадковим майном, а кожен зі спадкоємців отримає по 1/14 частині.
Спадкування за заповітом
Зрозуміло, що за загальним правилом, на кого складений заповіт, той й спадкує майно, але є певні нюанси. Заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідальної відмови, встановленої на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку.
Таким чином, якщо хтось з батьків хоче позбавити спадщини дитину, то це не можливо, якщо:
- дитина є неповнолітньою та не досягла 18 років;
- дитина є непрацездатною у зв’язку з інвалідністю(І, ІІ, ІІІ групи);
- дитина є непрацездатною у зв’язку з віком та виходом на пенсію (потрібно дивитись пенсійне законодавство що до конкретної ситуації у рамках визначення «непрацездатності»).
Таким чином, у разі, якщо чоловік написав заповіт на дружину, а ще є троє дітей від першого шлюбу та вони неповнолітні, то кожен з таких дітей отримує по ½ частині від ¼ частини, що дорівнює 1/8 частині як що при відсутності заповіту спадкоємцями за законом були б дружина та троє дітей.
Чи може дитина відмовитися від спадщини
Якщо дитина повнолітня, то питання прийняття спадщини є цілком її рішенням – може прийняти, а може й відмовитися. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку від дня відкриття спадщини. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.
При цьому неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
Батьки (усиновлювачі), опікуни можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.
Однак хочемо наголосити, що орган опіки та піклування не дасть дозвіл на відмову від спадщини у 99%. 1% – це припущення на якусь складну екзотичну ситуацію.
Прийняття спадщини дитиною
Стаття 1270 Цивільного кодексу України зазначає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою – четвертою статті 1273 цього Кодексу. При цьому незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.
Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Дозвіл органу опіки та піклування на це не потрібен. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо воно невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна. Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України “Про міжнародне приватне право”.
Документом, який в кінці усього повинна отримати дитина, має бути Свідоцтво про право на спадщину за законом чи Свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Іноді в силу якихось обставин нотаріус не має змоги оформити спадщину та видає постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Не потрібно лякатися, це не вирок та зовсім не означає, що спадщина зникла як міраж у пустелі. В цьому випадку потрібно буде звернутися до суду та саме в судовому порядку закрити прогалини, які заважали нотаріусу оформити спадкові права.
Ми торкнулись лише загальних питань спадкування, бо про всі можливі варіанти та випадки не можливо розповісти в одному коментарі. Взагалі кожна ситуація є унікальною, хоча буває здається, що цілком схожа на іншу. Загальна наша порада – не бійтеся звертатися за консультацією до фахівців.
