Прем’єр-міністр Саксонії виступив за перегляд системи виплат соціальної допомоги біженцям
Після початку повномасштабної війни Росії проти України мільйони українців шукали захисту в Європі. Німеччина стала однією з головних країн-приймачів: уряд швидко надав українцям тимчасовий захист, доступ до житла, медицини, освіти й соціальних виплат. Проте з плином часу політична й економічна ситуація в самій Німеччині почала змінюватися, і разом з нею поступово трансформується підхід до біженців з України. Нові заяви німецьких політиків свідчать про потенційно жорсткіший курс. Особливо це стосується сфери соціальної допомоги — однієї з найбільш чутливих і водночас важливих тем для десятків тисяч українських родин.
Ініціатива з Саксонії: критика витрат і порівняння з іншими країнами
Прем’єр-міністр федеральної землі Саксонія Міхаель Кречмер виступив з ініціативою переглянути чинну систему соціальних виплат у Німеччині. У заяві, яку цитує видання t-online, він наголосив на надмірних витратах федерального бюджету: за його словами, Німеччина витрачає 47 мільярдів євро на соціальну допомогу, і ця сума є, на його думку, неприйнятною в умовах сучасної економіки.
Кречмер дав зрозуміти, що проблема стосується не лише німців, а й тих, хто приїхав у країну за захистом. Він заявив:
“Я думаю, що кожному зрозуміло, що це не може бути правильно. Ця цифра повинна бути зменшена”.
У цьому контексті він згадав про українських біженців, зауваживши, що є багато людей, які отримують державну допомогу, хоча об’єктивно в ній не потребують.
Прем’єр Саксонії зробив акцент на порівнянні з іншими країнами ЄС: у Франції, Польщі, Чехії та Нідерландах, за його словами, частка українців, які працевлаштувалися, набагато вища, ніж у Німеччині. Ця теза фактично озвучує нову політичну лінію — піддати сумніву дієвість і доцільність нинішнього формату підтримки для українських біженців.
Політична хвиля: сигнали з Баварії і Берліна
Кречмер є не єдиним високопосадовцем, який відкрито говорить про необхідність змін. Раніше прем’єр-міністр Баварії Маркус Зьодер прямо закликав скасувати для українських біженців виплату так званого “бюргергельду” (Bürgergeld) — державної допомоги, яку отримують особи, які шукають роботу або чий дохід не покриває базових потреб. За словами Зьодера, саме ці виплати стримують українців від активного пошуку роботи, оскільки вони створюють “комфортну соціальну подушку”, яка знижує мотивацію до інтеграції на ринку праці.
Його позиція є частиною ширшої дискусії, яка точиться в Німеччині останні пів року. Канцлер Фрідріх Мерц, лідер Християнсько-демократичного союзу, ще навесні анонсував запровадження жорсткіших правил отримання соціальної допомоги. Власне, його слова були прямим сигналом: у Німеччині формується політичний консенсус щодо потреби у зміні соціальної політики, зокрема у ставленні до українських біженців.
Це не поодинокий політичний сплеск. Ще за попереднього уряду, який очолював Олаф Шольц, лунали заяви про потребу активізації трудової участі українців. Канцлер закликав сотні тисяч біженців із України влаштуватися на роботу, наголошуючи на важливості інтеграції через економічну самостійність.
Новий фокус: допомога — лише для тих, хто потребує
Ключовий акцент нинішньої дискусії — не в тому, щоб позбавити українців захисту загалом, а в тому, щоб обмежити виплати тими, хто дійсно не здатен себе забезпечити. У публічному просторі зростає кількість заяв про так званих “псевдопотребуючих” — людей, які формально отримують допомогу, хоча мають змогу працювати.
На думку частини німецьких політиків, система соціальної підтримки у її нинішньому вигляді створює перекоси. Це породжує нову риторику: українців уже не сприймають лише як жертв війни — дедалі частіше вони розглядаються як економічні мігранти, які повинні виконувати обов’язки перед суспільством, яке їх прийняло. Така зміна тону неминуче впливає на громадську думку, політичні ініціативи і законодавчі пропозиції.
Аргументи Кречмера щодо рівня зайнятості українських біженців у сусідніх країнах — окрема важлива лінія дискусії. У Польщі, наприклад, частка працевлаштованих українців значно вища: багато з них були готові працювати одразу після прибуття, часто погоджуючись на некваліфіковану або сезонну роботу. У Франції та Чехії від початку діяли суворіші умови отримання соціальних виплат, що стимулювало активність на ринку праці.
У Німеччині ж ситуація інша: високий рівень виплат, доступ до медичних послуг, безкоштовне житло у деяких регіонах — все це створило умови, в яких частина біженців справді не поспішала інтегруватися економічно. Саме це тепер опинилося в центрі критики.
Що далі: загроза скорочень і вимога змін
Поточні заяви є ознакою потенційної трансформації політики у сфері інтеграції. Якщо ініціативи Зьодера чи Кречмера наберуть підтримки в парламенті або на рівні федеральних земель, українських біженців можуть очікувати нові вимоги: обов’язкова реєстрація у центрах зайнятості, перехід з Bürgergeld на базові виплати, обмеження терміну дії деяких пільг.
Формально українці залишаються під захистом Директиви ЄС про тимчасовий захист, яка діє до березня 2026 року. Проте навіть у межах цієї директиви Німеччина має право змінювати механізми соціальної підтримки, і це вже робиться на рівні дискусій та нормативних проєктів.
Отже, соціальні виплати, які ще донедавна вважалися інструментом гуманітарної підтримки, поступово перетворюються на точку політичного конфлікту. Українські біженці в Німеччині опинилися між двома реальностями: з одного боку, — потреба в безпеці й підтримці, з іншого — дедалі виразніша вимога інтегруватися, працювати, не залежати від допомоги.
