Ірландія поступово відмовляється від державного забезпечення житлом українських біженців
На тлі загальноєвропейських зрушень у ставленні до тимчасового захисту українців, Ірландія офіційно розпочала процес згортання житлової підтримки для тих, хто прибув у країну після початку повномасштабної війни. Цей крок озвучено як частину ширшого підходу до переосмислення політики допомоги в умовах тривалої кризи, зростання бюджетного навантаження та дедалі частіших закликів до самоінтеграції біженців у локальні системи праці й оренди.
Як Ірландія допомагала українцям на початку повномасштабної війни
З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну Ірландія зайняла чітку й активну позицію підтримки. Попри свій географічний віддалений статус, країна швидко включилася до загальноєвропейської гуманітарної мобілізації: відмовилася від візових вимог, запровадила прямі виплати, безкоштовне медичне забезпечення, освітній доступ і, що найважливіше — запропонувала масове державне забезпечення житлом.
На піку гуманітарної хвилі Ірландія надала притулок понад 60 тисячам українців, запропонувавши державне житло в готелях, студентських кампусах, гуртожитках, муніципальних об’єктах. Проте сьогодні таких осіб залишилося трохи більше 22 000, і вони проживають у приблизно 670 державних об’єктах по всій країні. Держава вже повернула 1771 ліжко-місце до студентського житлового фонду, що дозволить відновити повноцінне функціонування університетських гуртожитків з вересня. Цей жест ілюструє не лише логіку перерозподілу ресурсів, а й пріоритетність внутрішніх потреб — університетської системи, локальних громад, бюджету.
Що змінилося зараз
Про намір відмовитися від моделі довгострокового утримання українських біженців у державних житлових об’єктах офіційно заявив державний міністр з питань міграції Ірландії Колм Брофі. Про це повідомлює The Times. За його словами, уряд вже перейшов до етапу розірвання контрактів на тимчасове розміщення й планує продовжувати цю практику в найближчі місяці. Така зміна політики супроводжується риторикою про «успішну інтеграцію» українців у соціальне та економічне середовище Ірландії, що, на думку уряду, робить подальшу пряму підтримку надмірною.
Міністр заявив:
«У довгостроковій перспективі нам слід перейти до повного припинення державного забезпечення житлом для українців».
Це означає, що сама модель тимчасового захисту, яка передбачала гарантоване житло, поступово зникає з поля державних зобов’язань. Уряд Ірландії підкреслює необхідність узгодження своїх рішень із ширшими рамками Європейського Союзу, в тому числі у контексті можливого припинення дії тимчасового захисту, який нині формально діє до березня 2026 року.
Фінансова мотивація цих рішень є очевидною. Загальні витрати Ірландії на житло для українських біженців з лютого 2022 року становили 3,4 мільярда євро. У 2024 році вони сягнули 1,2 мільярда, а в поточному, 2025 році вже склали понад 736 мільйонів євро — при тому, що кількість бенефіціарів зменшується. В умовах зростаючого тиску на бюджет, уряд прагне демонструвати жорстке управління державними витратами й уникати ситуацій, які можуть бути витлумачені як «переплата» або «надмірна щедрість» щодо іноземців.
Паралельно влада посилається на «оздоровлення» ринку оренди: багато українців вже не залежать від державних програм, орендують житло самостійно, мають роботу або отримують інші джерела доходу. Проте це твердження не враховує різноманіття ситуацій: велика частина сімей залишається у вразливому становищі, особливо одинокі матері, пенсіонери, особи з інвалідністю. Скасування державної підтримки означатиме для них не стільки крок до самостійності, скільки вихід за межі мінімальної безпеки.
Таким чином, ірландська політика, яка ще недавно вважалась однією з найгуманніших у Європі, поступово набирає нових рис: замість прямих гарантій — обмеження витрат, замість централізованої допомоги — риторика інтеграції, замість відповідальності за тяглість захисту — посилання на європейські орієнтири. Це свідчить про системне згортання тієї моделі підтримки, яка виникла у 2022 році як відповідь на гуманітарну катастрофу.
Формально мова не йде про масову депортацію або різке припинення статусу, однак на практиці держава дедалі чіткіше сигналізує: тривале перебування в системі соціальної допомоги більше не буде можливим. А отже, питання виживання українців в Ірландії все більше залежатиме не від інституцій, а їхньої здатності швидко й безпомилково адаптуватися до нових умов.
