Проблема вивезення дітей під час війни: Дмитро Лубінець про небезпеки та необхідність змін у законодавстві
В умовах війни питання вивезення дітей за кордон стало однією з актуальних і болючих проблем. Випадки, коли один із батьків вивозить дитину без згоди іншого, зокрема, отримали назву “батьківського кіднепінгу”. Це стосується не лише фізичного переміщення дитини, але й обмеження іншого батька у можливості спілкуватися з нею та брати участь у її вихованні. Повномасштабна війна створила передумови для екстрених рішень у сфері переміщення дітей задля їхньої безпеки, але одночасно призвела до зловживань, що завдають шкоди правам дітей. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець наголошує на необхідності суттєвого перегляду законодавства, щоб забезпечити захист інтересів і безпеку українських дітей у цих надзвичайних умовах.
Чому законодавство потребує змін
Дмитро Лубінець звертає увагу на проблеми, з якими стикаються українські родини через чинні правила, що дозволяють одному з батьків вивозити дитину без згоди іншого. Коли дитину вивозить мати, а батько, якому обмежено виїзд через мобілізацію або інші причини, лишається в Україні, виникає ситуація, коли він не тільки не може брати участь у вихованні, а й позбавлений права на комунікацію. Після початку повномасштабного вторгнення уряд дозволив один із батьків вивозити дітей без нотаріальної згоди іншого, щоб швидко евакуювати неповнолітніх із небезпечних територій. Це рішення виправдане умовами війни, але зараз воно стало причиною численних сімейних конфліктів, коли один із батьків свідомо використовує цю норму для перешкоджання контакту дитини з іншим батьком.
Вивезення дітей у зони окупації та індоктринація
За даними Лубінця, ситуація ускладнюється тим, що деякі батьки з проросійськими поглядами вивозять дітей не лише до безпечних країн, але й на тимчасово окуповані території України чи навіть до Російської Федерації. На цих територіях дітей навмисно інтегрують у російське середовище, надаючи їм російське громадянство й нав’язуючи проросійські наративи. Дітям намагаються прищепити антиукраїнські цінності та переконання, а через вікову залежність вони часто не мають змоги цьому опиратися. Лубінець акцентує увагу на тому, що це вже не просто особиста сімейна справа, а питання національної безпеки, оскільки йдеться про майбутнє українських дітей та їхню ідентичність.
Офіс омбудсмана отримує звернення від неповнолітніх, яких вивезли до Росії проти їхньої волі. Наприклад, один із таких випадків завершився поверненням дитини на підконтрольну територію лише після досягнення нею повноліття. До цього вона була змушена майже два роки жити в умовах примусової індоктринації, не маючи можливості повернутися до України.
Що вже зроблено, а що потребує перегляду
Зміни до законодавства, прийняті 29 березня 2022 року, надали можливість одному з батьків вивозити дитину без згоди іншого, що було виправдано в умовах негайної евакуації. Однак тепер, коли війна триває понад рік, такі спрощені умови спричиняють численні правові та особисті конфлікти. Дмитро Лубінець вважає, що чинне законодавство потребує термінового перегляду. Зокрема, слід повернути обов’язкову згоду другого з батьків або запровадити інші механізми для запобігання зловживанням.
Проблема ускладнюється й тим, що Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією 24 лютого 2022 року. Це означає, що Міністерство юстиції, яке виступає центральним органом щодо виконання Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, не має можливості юридично сприяти поверненню дітей з Росії.
На сьогодні єдиний правовий спосіб повернути дитину через звернення до відповідних органів Росії за процедурою, передбаченою міжнародними конвенціями. Однак через війну цей механізм практично не діє. Офіс омбудсмана наразі опрацьовує 155 звернень щодо сприяння поверненню дітей на підконтрольні Україні території, і 36 з них стосуються дітей, у яких виникли спірні цивільно-правові відносини між батьками.
Дмитро Лубінець наголошує на необхідності захисту прав дітей та внесення термінових змін у законодавство. Він підкреслює, що чинні спрощення щодо вивезення дітей за кордон стали інструментом для реалізації політичних маніпуляцій та ідеологічного впливу, що підриває національну безпеку України. Повернення до обов’язкової згоди другого з батьків або пошук нових правових механізмів є необхідним кроком для захисту українських дітей та їхнього майбутнього в умовах війни.
