Рада громадського контролю при НАБУ і громадськість виступили проти закону, який нівелює незалежність антикорупційних органів

22 липня 2025 року Верховна Рада підтримала скандальний законопроєкт №12414, який вносить зміни до Кримінального кодексу, однак за змістом — набагато більше. Документ, ухвалений парламентом, передбачає значне посилення повноважень Генерального прокурора та суттєве обмеження функцій Національного антикорупційного бюро України і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Реакція на це не забарилася: Рада громадського контролю при НАБУ оприлюднила відкрите звернення до президента, а в українських містах пройшли акції протесту.

Заява Ради громадського контролю при НАБУ

Рада громадського контролю при НАБУ заявила про неприпустимість підписання цього законопроєкту та закликала президента України не допустити його набуття чинності. У зверненні йдеться про серйозну загрозу для незалежності антикорупційної системи, створеної після Революції Гідності за підтримки міжнародних партнерів. На думку Ради, документ відкриває шлях до прямого втручання Офісу Генерального прокурора в роботу НАБУ та САП — аж до одноосібного закриття проваджень, зокрема і щодо топчиновників.

Висловлена Радою громадського контролю при НАБУ позиція прозвучала в умовах, коли в Україні посилилися тривожні процеси в антикорупційній сфері. Ці події свідчать про небезпечну тенденцію — послідовне згортання незалежності органів, покликаних розслідувати корупцію на найвищих рівнях. Зокрема, йдеться про масштабні обшуки, які були проведені проти детективів НАБУ. Ініціаторами цих дій стали одразу кілька силових структур — Служба безпеки України, Державне бюро розслідувань та Офіс Генерального прокурора. Одночасно в самому Бюро було розпочато позапланову перевірку щодо забезпечення режиму збереження державної таємниці.

21 липня відбулася масштабна хвиля обшуків: правоохоронні органи провели понад сімдесят слідчих дій, які торкнулися працівників НАБУ. Обшуки проводилися не лише в службових приміщеннях, а й за місцями проживання. За офіційною інформацією, наданою самим Бюро, усі ці заходи відбулися без відповідних рішень слідчих суддів. При цьому підстави для обшуків були надзвичайно строкатими й не мали системного характеру: фігурували як давні дорожньо-транспортні пригоди, так і голослівні підозри у можливих зв’язках окремих детективів із державою-агресором. Один зі співробітників НАБУ повідомив про те, що співробітники Служби безпеки України застосували до нього фізичну силу, хоча він не чинив жодного опору.

Коментуючи ситуацію, голова Ради громадського контролю при НАБУ Антон Швець підкреслив:

«Ми вважаємо неприпустимим використання правоохоронних інструментів для впливу на роботу НАБУ та САП. Їхня незалежність — це не лише питання внутрішньої політики, але й міжнародних зобов’язань України».

У той самий час Верховна Рада ухвалила законопроєкт №12414, у якому містяться зміни, що, за висновками правозахисників і представників антикорупційної спільноти, можуть надати Генеральному прокурору надмірний вплив на діяльність незалежних органів — НАБУ та САП. Зокрема, закон передбачає можливість вилучення справ з-під юрисдикції НАБУ, вплив на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, право надання обов’язкових письмових вказівок детективам Бюро, а також повноваження одноосібно закривати кримінальні провадження, навіть ті, які стосуються посадовців вищого рівня.

Удару зазнає й незалежність САП: згідно з положеннями закону, прокурори цього органу можуть втратити повноваження визначати підслідність НАБУ у виняткових випадках. Крім того, керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури може бути позбавлений можливості вирішувати спори щодо підслідності справ, а також змінювати подані апеляційні або касаційні скарги.

У заяві, яку Рада громадського контролю оприлюднила на своїй сторінці, наголошується:

«НАБУ та САП були створені, за підтримки міжнародних партнерів, як незалежні інституції, захищені від політичного впливу, – і саме такими вони мають залишатися».

Водночас представники громадянського суспільства, зокрема члени Ради громадського контролю при НАБУ, застерігають: у разі, якщо президент України все ж таки підпише цей закон, це становитиме серйозну загрозу для тієї системи противаг і стримувань, яка гарантувала інституційну незалежність антикорупційних органів від моменту їх створення після Революції Гідності.

Протест як останній аргумент

Того ж дня, 22 липня, у Києві кілька сотень громадян зібралися біля театру імені Івана Франка. Люди вийшли на вулицю, щоб висловити рішучий протест проти ухваленого парламентом закону. У руках протестувальники тримали плакати з написами: «Гроші не люблять тишу», «Народний гнів страшніше НАБУ і САП», «Ні — знищенню антикорупційної системи», «Вето на закон», «Поверніть Європу», «Ганьба». Ці гасла передавали суть розчарування та гніву, які накопичилися в суспільстві.

Серед присутніх були військові, ветерани, представники громадських організацій. Одним з організаторів акції став військовослужбовець із медичної служби «Ульф» Дмитро Козятинський. Він наголосив:

«Даний законопроєкт руйнує всі антикорупційні здобутки України 2015 року. Я воював не за те, щоб зараз наші можновладці таке приймали».

На запитання, чого він очікує, Козятинський відповів без вагань:

«Я очікую від пана президента ветування даного законопроєкту».

Київська акція не була поодинокою, подібні зібрання відбулися й в інших містах України. Люди вийшли тому, що зрозуміли: йдеться про знищення ключових механізмів стримування корупції, які Україна вибудовувала понад десять років.