Кажуть, нова мітла мете по-новому. У випадку з ініціативами, впровадженими з перших днів правління новообраним Президентом США, цей вислів варто доповнити: мете по-новому агресивно та самовладно. Зміни, які президент Трамп запровадив у федеральному уряді США, спричинили серед держслужбовців шок. У короткий термін його команда звільнила сотні працівників, і це лише початок. Трамп швидко реалізував свої передвиборчі обіцянки щодо скорочення бюрократії та усунення тих, кого вважав нелояльними до своїх цілей.
Під час перших днів його президентства у кількох відомствах відбулися радикальні зміни: у Раді нацбезпеки змусили залишити роботу понад 160 осіб, у Мінюсті на інші посади перевели десятки старших адвокатів, було звільнено керівників Берегової охорони США та TSA. Деякі урядові відомства, що займалися питаннями різноманітності, закрили, залишивши працівників без роботи. Крім того, серія виконавчих указів скасувала політику попередньої адміністрації, що додатково посилило невпевненість у середовищі держслужбовців.
Новий очільник Сполучених Штатів планує звільнити ще понад 1000 посадовців, призначених Джо Байденом. Для цього він видав указ, що спрощує процедуру звільнення держслужбовців, змінюючи їхній статус. Цей крок викликав обурення профспілок, які подали позови до суду, намагаючись захистити працівників.
Колишні співробітники Ради нацбезпеки повідомили, що відчули сильний тиск з боку нової адміністрації, яка, на їхню думку, вважала їх частиною так званої “глибинної держави”. Новий порядок створює додаткову категорію працівників, які можуть бути звільнені без особливих підстав, що ставить під загрозу роботу сотень тисяч людей.
Дії адміністрації Трампа шокували американське суспільство та істеблішмент. Менш ніж за тиждень перебування на посаді Трамп взявся не лише за реорганізацію уряду, але й за демонтаж бюрократії, яка, за його словами, стала перешкодою для реформ. Однак такі радикальні кроки розділили суспільство – від підтримки до глибокого обурення.
Серед урядовців панує атмосфера розгубленості й страху. Тисячі службовців, які раніше відчували себе захищеними системою, тепер змушені замислюватися про своє майбутнє. Як зазначив виконавчий директор профспілки федеральних службовців Стів Ленкарт, у коридорах державних установ запанувала “приголомшена тиша”. Люди бояться не лише втратити роботу, а й впевненість у стабільності своєї держави.
Профспілки б’ють на сполох, намагаючись у судах зупинити нові укази, що перекреслюють десятиліттями вибудовувані правила працевлаштування. На кону – не лише робочі місця сотень тисяч людей, а й сам принцип незалежності державної служби.
Однак серед виборців Трампа відчувається хвиля підтримки. Зокрема, нові союзники з технологічного та фінансового секторів, включаючи мільйонерів з Каліфорнії та криптовалютних ентузіастів, зібралися у Вашингтоні для святкування його повернення до влади. Радикальні реформи Тефлонового Дона сприймаються ними як довгоочікувана чистка, спосіб позбутися бюрократів, яких вони вважають “глибинною державою”. Прихильники Трампа вбачають у його діях втілення передвиборчих обіцянок і прагнення нарешті повернути контроль над урядом до рук “справжніх американців”.
У той же час опозиція не приховує обурення, звинувачуючи Трампа у спробах створити авторитарну систему, де відданість лідеру стає важливішою за компетенцію. Вони попереджають, що такі кроки не лише ослаблять держапарат, а й підірвуть демократичні цінності.
Мотивація “осушити Вашингтонське болото”
Мотивація дій Трампа ґрунтується на його передвиборчих обіцянках зламати стару бюрократичну систему та створити більш підконтрольний, ефективний уряд. Під час кампанії він неодноразово наголошував на необхідності “осушити Вашингтонське болото”, звинувачуючи багатьох чиновників у тому, що вони є частиною “глибинної держави” – невидимої мережі бюрократів, які, за його словами, саботують реформи.
Трамп обґрунтовує свої дії необхідністю позбутися чиновників, які не поділяють його бачення і є перешкодою для реалізації його політики посилення економічного зростання, зниження регуляційного тиску та забезпечення “справжньої” національної безпеки. За його словами, державна машина стала занадто громіздкою та залежною від старих політичних еліт, що робить її малоефективною і віддаленою від потреб пересічних американців.
Звільнення тисяч держслужбовців, реорганізація відомств і ліквідація офісів, що зосереджувалися на питаннях різноманітності чи кліматичних змін, Трамп пояснює прагненням позбавити державу зайвих витрат і зосередитися на “реальних” пріоритетах. У своїх виступах він акцентує увагу на тому, що уряд повинен бути “компактним, мобільним і максимально лояльним до обраного курсу”.
Очевидне прагнення першої особи держави посилити контроль своєї адміністрації над держапаратом. Видаючи укази, що перекласифікують посади, він створює нові механізми звільнення нелояльних службовців. Це дає йому більше важелів впливу й дозволяє уникати опору з боку кар’єрних чиновників, які часто працюють незалежно від політичних змін.
Його дії також можна розглядати як частину ширшого прагнення реформувати уряд, надавши більше повноважень виконавчій владі. Це обґрунтовується необхідністю оперативніше реагувати на виклики часу, але водночас викликає побоювання щодо концентрації влади в руках президента.
Подібні історичні прецеденти щодо скорочення держапарату – система “спойлів” Джексона, Новий курс Рузвельта, реформи Ніксона після “Watergate”
Реформи, спрямовані на зміну держапарату, мають довгу історію в США та інших країнах. У Сполучених Штатах подібні спроби часто виникали під час великих політичних чи соціальних зрушень, коли президенти прагнули зміцнити владу чи перебудувати систему на свій лад. Теперішні дії Дональда Трампа можна розглядати саме в цьому контексті.
Так, Ендрю Джексон (1829–1837), як і Трамп, вважав себе “голосом народу” і критикував елітарну бюрократію. Він запровадив систему “спойлів” (spoils system), коли політичні посади масово передавалися його прихильникам. Це дозволило йому посилити контроль над державним апаратом, але водночас зробило уряд менш професійним і схильним до корупції.
Під час Великої депресії та Другої світової війни Франклін Рузвельт (1933–1945) розширив держапарат через Новий курс (New Deal), створивши численні нові агентства. Хоча це було зроблено для економічного відновлення, опоненти звинувачували його в концентрації влади та підриві балансу гілок влади.
Подібно до Трампа, Рональд Рейган (1981–1989) виступав за скорочення уряду, зменшення бюрократії та зниження податків. Його адміністрація ліквідувала або скоротила фінансування низки федеральних програм і регулюючих органів, що викликало дискусії про наслідки для соціальної сфери та економіки.
Після уотергейтського скандалу з Річардом Ніксоном у 1970-х суспільство вимагало більшої прозорості та незалежності держслужбовців. Були введені нові обмеження на вплив президента на бюрократію, зокрема правила щодо призначень і звільнень.
Реформи Тетчер, Сяопіна та Путіна щодо “перероздутої бюрократії” та централізації влади
Свого часу Маргарет Тетчер, як і Трамп, прагнула скоротити вплив держави та ліквідувати “перероздуту бюрократію”. Вона зменшила державні витрати, закрила численні відомства та приватизувала державні підприємства, що спричинило значні соціальні та економічні зміни.
Протягом свого чвертьвікового правління Путін зосередив контроль над російським держапаратом через централізацію влади. Він звільняв і замінював чиновників, посилюючи свій вплив на всі рівні управління. Це забезпечило стабільність його влади, але знизило незалежність інституцій.
У 1980-х Ден Сяопін реорганізував державну систему Піднебесної, зменшивши бюрократію та впровадивши ринкові реформи. Однак ці зміни здійснювалися через посилення контролю Компартії, що унеможливлювало незалежність державних структур.
Дії Трампа наразі нагадують зусилля попередніх лідерів із реформування системи, але їхня швидкість і агресивність, схоже, більше спрямовані на зміцнення особистого контролю, а не на структурні довгострокові реформи.
…Наступного разу ми розглянемо, як американські профспілки протистоять указам адміністрації Трампа, які, на їхню думку, загрожують незалежності державної служби, які ризики несуть ці кроки для функціонування державного апарату, чи можливі юридичні протидії або обмеження таких дій у майбутньому.
Тетяна Вікторова
