Юридическая консультация

Алименты на других членов семьи: юридические нюансы, которые должен знать каждый

Когда мы слышим слово «алименты», обычно сразу думаем об удержании ребенка после развода. Но в украинском законодательстве алиментные обязательства не ограничиваются только родителями и детьми. Должен ли сын содержать больную мать? Есть ли у бабушки право на алименты от внука? Можно ли взыскать средства на содержание бывшего супруга, если один из них потерял трудоспособность? Эти вопросы звучат странно только на первый взгляд. На самом деле они вполне реальны и юридически регулируемы.

Редакция ИА «ФАКТ» обратилась к юристам, чтобы выяснить: кто имеет право на алименты в украинской семье, какие условия для этого устанавливает закон, как выглядит процедура обращения в суд и в каких случаях возможно прекращение долга содержать родственника. Специалисты объяснили, что действительно предусматривает закон и как защитить свои права в сложных семейных ситуациях.

Члены семьи связаны между собой кровными отношениями, юридическими печатями и правами и обязанностями. Алименты на ребенка – это первое, о чем думает женщина при разводе. Лишая родительских прав родителей, которым безразлично собственных детей, женщины в том числе заботятся о том, чтобы в дальнейшем, на старости лет такой папа не пришел за алиментами из ребенка в свою пользу. Следовательно, все эти обязанности общеизвестны и активно пользуются предоставленными возможностями. Но Семейный кодекс (СК) Украине содержит малоизвестные широкие массы нормы, которые могут стать сюрпризом для многих. Оказывается, по закону алиментными обязанностями связаны и другие члены семьи.

В соответствии с действующим законодательством предусмотрены следующие обязанности:

Долг бабы, деда содержать внуков. Баба, дед обязаны содержать своих малолетних, несовершеннолетних внуков, если у них нет матери, отца или если родители не могут по уважительным причинам оказывать им должное содержание, при условии, что баба, дед могут оказывать материальную помощь.

Обязанность внуков, правнуков содержать бабушку, деда, прабабушку, прадеда. Совершеннолетние внуки, правнуки обязаны содержать нетрудоспособных бабушку, деда, прабабушку, прадеда, нуждающихся в материальной помощи и если у них нет мужа, жены, совершеннолетних дочери, сына или эти лица по уважительным причинам не могут оказывать им должного содержания, при условии, что совершеннолетние внуки, правнуки.

Обязанность по содержанию братьев и сестер. Совершеннолетние братья, сестры обязаны содержать малолетних, несовершеннолетних братьев и сестер, нуждающихся в материальной помощи и если у них нет родителей, мужа, жены или эти лица по уважительной причине не могут оказывать им должного содержания, при условии, что совершеннолетние братья и сестры могут оказывать материальную помощь. Также совершеннолетние братья и сестры обязаны содержать нетрудоспособных совершеннолетних братьев и сестер, нуждающихся в материальной помощи, если у них нет мужа, жены, родителей или совершеннолетних дочери, сына, при условии, что совершеннолетние братья и сестры могут оказывать материальную помощь.

Обязанность мачехи, отчима содержать падчерицу, пасынка.Мачеха, отчим обязаны содержать малолетних, несовершеннолетних падчерицу, проживающих с ними пасынка, если у них нет матери, отца, деда, бабы, совершеннолетних братьев и сестер или эти лица по уважительным причинам не могут оказывать им должного содержания, при условии, что мачеха, отчим могут оказывать материальную помощь.

Суд может освободить отчима, мачеху от обязанности по содержанию падчерицы, пасынка или ограничить его определенным сроком, в том числе в случае:

1) непродолжительного проживания с их матерью, отцом;

2) недостойного поведения в брачных отношениях матери, отца ребенка.

Обязанность других лиц содержать ребенка. Лица, в семье которых воспитывался ребенок, обязаны оказывать ему материальную помощь, если у него нет родителей, бабы, деда, совершеннолетних братьев и сестер, при условии, что эти лица могут оказывать материальную помощь.

Обязанность падчерицы, пасынка содержать мачеху, отчима. Совершеннолетние падчерицы, пасынок обязаны содержать нетрудоспособных мачеху, отчима, если они нуждаются в материальной помощи и если они оказывали падчерице, пасынковую систематическую материальную помощь не менее пяти лет, при условии, что падчерица, пасынок могут оказывать материальную помощь. Обязанность падчерицы, пасынка по содержанию мачехи, отчима возникает, если у мачехи, отчима нет мужа, жены, совершеннолетних дочери, сына, братьев и сестер или если эти лица по уважительным причинам не могут оказывать им должное содержание.

ПОСМОТРИТЕ ЕЩЕ:  Міністерство освіти і науки України знову взялося за оновлення положення про атестацію педагогічних працівників, обґрунтовуючи цей крок необхідністю вдосконалення механізмів оцінювання вчителів. Однак, попри обіцянки покращити освітній процес, нововведення викликає в багатьох освітян сумніви та занепокоєння. Склалося враження, що замість реальної підтримки та розвитку викладацького складу, нова атестація може стати додатковим інструментом тиску на вчителів. Чи готові вчителі до нових умов? Чи справді нові правила сприятимуть підвищенню якості освіти, чи це чергова бюрократична вимога, яка зосереджується на формальностях, ігноруючи сутність педагогічної роботи? Що нового з'явилося в положенні про атестацію педагогів Міністерство освіти і науки України оновило Положення про атестацію педагогічних працівників (наказ МОН від 09.09.2022 № 805, у редакції наказу від 10.09.2024 № 1277) з метою, на думку самих урядовців, удосконалення механізму оцінювання вчителів. Згідно з новим наказом до положення було внесено такі зміни: врегульовано питання присвоєння педагогічних звань та кваліфікаційних категорій учителям, які не мають вищої освіти; визначено, що за педагогами, які переходять на роботу до інших закладів освіти на ті самі посади або переривають свою роботу, зберігаються педагогічні звання та кваліфікаційні категорії до наступної атестації" удосконалено порядок створення атестаційних комісій та визначено перелік суб'єктів, які їх можуть створювати. Зокрема, передбачено можливість створення атестаційних комісій приватними закладами освіти та/або їх засновниками; врегульовано присвоєння педагогічних звань «старший викладач», «старший учитель» і «старший вихователь». Їх присвоюють педагогам, яким за результатами попередньої атестації присвоєно (підтверджено) кваліфікаційну категорію не нижче за «спеціаліст другої категорії» (або встановлено відповідний тарифний розряд) та стаж роботи яких понад 3 роки; унормовано присвоєння таких педагогічних звань: «викладач-методист», «учитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист», «практичний психолог - методист», «керівник гуртка - методист», «старший вожатий - методист». Їх присвоюють педагогам, які працюють на відповідних посадах і які за результатами попередньої атестації мають кваліфікаційну категорію не нижче «спеціаліст вищої категорії» (або встановлений відповідний тарифний розряд), вищу освіту та стаж роботи понад 5 років; визначено, що атестаційні комісії І рівня можна створювати в закладах освіти та відокремлених структурних підрозділах, у яких є не менше 15 педагогічних працівників; врегульовано питання атестації педагогічних працівників, які мають навантаження з кількох навчальних предметів. Крім того, не лише проходження курсів професійного розвитку, а й здобуття освіти в закладі вищої, фахової передвищої освіти наступні 5 років зараховуватимуть як підвищення кваліфікації. Також відтепер у разі викладання кількох навчальних предметів педагоги самостійно обирають послідовність підвищення кваліфікації в межах загального обсягу підвищення кваліфікації (150 годин або 30 кредитів ЄКТС). Ще згідно з новим наказом після оформлення атестаційного листка про рішення комісії керівник закладу освіти має видати відповідний наказ, який є документом, що підтверджує присвоєння педагогічному працівникові кваліфікаційної категорії або педагогічного звання. Як стверджують у МОН, тепер установлено детальніші вимоги до професійної діяльності вчителів, що дає змогу об'єктивно оцінювати їхню роботу. вчителі зобов'язані регулярно проходити курси підвищення кваліфікації та брати участь у фахових семінарах, що сприяє їхньому професійному розвитку. успішність учнів стала важливим показником ефективності роботи педагога, що стимулює вчителів до покращення методик викладання. також надано більше автономії місцевим атестаційним комісіям, що дає змогу враховувати регіон, який є найбільш актуальним для них. Що про оновлення атестації думають педагоги Своєю чергою самі освітяни наголошують на зростанні бюрократичних процедур та необхідності витрачати більше часу на підготовку до такої атестації. І справді, оновлені вимоги до вчителів з кожним роком стають дедалі жорсткішими. Вчителі змушені виконувати безліч нових критеріїв, подавати масу документів і проходити складні процедури перевірок. Але чи є ці вимоги обґрунтованими? У більшості випадків вони перетворюються на додаткову бюрократію, яка не має нічого спільного з поліпшенням якості викладання. Навпаки, вчителі дедалі більше витрачають час на звіти, а не на справжній розвиток своїх учнів. Наведемо кілька коментарів, які свідчать про загальний настрій педагогів. "Проблема в тому, що керівники МОН не мають профільної педагогічної освіти та жоден із них не працював у звичайній школі. Тобто, об'єкт управління для них - terra incognito. То яких адекватних управлінських рішень ви від них хочете?», - прокоментував ситуацію екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук. Вікторія Кудінова, вчителька, користувачка Facebook: «А може викладачам проатестувати МОН, ми теж програму підготуємо, і квест 24/7 влаштуємо, а наостанок і сертифікуємо...» Ярема Романюк, вчителька, користувач Facebook: "Щороку щось змінюють. Мабуть клерки з міністерства мають показати свою «бурхливу» діяльність?" Педагог, користувач Facebook: "Велике спасибі. Торгаші директори і педради то визнають курси, то не визнають. А люди платять гроші і проходять. Це дійсно зроблено для людей!" Лариса Котляренко, користувачка Facebook: «Єдиний +, який може стати і - це присвоєння вищої категорії та звань у себе в колективі». Проте найболючішим лишається інше - попри нові вимоги, ставлення до вчителя, як до ключової фігури суспільства, не змінилося. Професія педагога, яка має бути однією з найпрестижніших у країні, досі залишається недооціненою. Вчителі, від яких очікують високих результатів та інноваційного підходу до роботи, продовжують отримувати мізерні зарплати, часто не маючи навіть базових ресурсів для якісного навчання. Не дивно, що за таких умов дедалі більше вчителів залишають професію. Мізерна зарплата, постійні вимоги, відсутність підтримки з боку влади - усе це змушує навіть найвідданіших педагогів замислюватися про зміну професії. Коли держава не цінує своїх вчителів, вона втрачає не лише кадри, а й майбутнє. Адже без компетентних і мотивованих викладачів українська освіта занурюється в прірву. Парадокс у тому, що МОН постійно висуває нові вимоги до атестації освітян, але хто протестує самих чиновників, які вигадують безглузді реформи? Хтось із них працював у школі в реальних умовах? Чи розуміють вони, що вимагають від учителя, який, окрім навчального процесу, ще змушений розв'язувати купу соціальних проблем своїх учнів і працювати без належної підтримки? Головне питання: наскільки нові правила атестації справді необхідні? МОН не пропонує конкретних рішень, як покращити умови праці вчителів чи підвищити їхню мотивацію. Натомість атестація стає своєрідним випробуванням, яке педагог змушений проходити кожні п'ять років. Але замість підтримки та розвитку фахівців, атестація перетворюється на додатковий фактор стресу. Нові критерії не враховують реальних проблем освітнього процесу: зменшення кількості учнів у класах, недостатнє фінансування шкіл, застарілі навчальні матеріали. А що буде з освітою в таких умовах за кілька років? Якщо тенденція з відтоком освітян продовжиться, українським школам просто не буде кому вчити наших дітей. Українська освіта стоїть на порозі небезпечних змін. Якщо МОН не змінить своє ставлення до вчителів, а держава не визнає важливість гідної оплати та умов праці педагогів, ми ризикуємо втратити ціле покоління якісних фахівців. Адже коли вчителі йдуть, залишаються не тільки порожні місця в школах. Залишається без підтримки і майбутнє країни. Час визнати: реформи в освіті мають починатися не з нових вимог, а з турботи про тих, хто щодня працює для дітей. Вчителі заслуговують на гідну зарплату, повагу та реальну підтримку, а не на чергові бюрократичні навантаження. Інакше атестація, яка має оцінювати професіоналізм, перетвориться на ще один інструмент тиску, який добиватиме тих, хто ще не зламався. Як змінювався процес атестації педагогічних працівників Атестація педагогічних працівників в Україні має тривалу історію, яка змінювалася відповідно до соціальних, політичних та економічних умов країни. З часом цей процес трансформувався, але його основні недоліки залишилися незмінними: підвищення вимог до вчителів без відповідної підтримки та стимулювання. Давайте розглянемо, як атестація здійснювалася раніше, що змінилося зараз і як це вплинуло на педагогів. За радянських часів атестація педагогічних працівників в Україні була формальною процедурою, яка спрямовувалася на забезпечення відповідності вчителів вимогам державної системи освіти. Атестація відбувалася за чітко встановленими стандартами, які мали мало спільного з реальними навичками та здібностями вчителів. Оцінювання здійснювалося більше для підтримання іміджу системи, ніж для поліпшення якості освіти. Процес атестації повністю контролювався державними органами. Вчителі мали проходити обов'язкову атестацію через певні проміжки часу. Атестацію проводили один раз на п'ять років, і вчителі отримували кваліфікаційні категорії, які впливали на їхню заробітну плату та статус у системі освіти. Хоча система підвищення кваліфікації існувала, вона була більше номінальною. Більшість педагогів проходили курси підвищення кваліфікації лише для виконання формальних вимог. Після здобуття незалежності Україна зберегла багато рис радянської системи атестації, але з часом намагалася впровадити певні зміни. До останніх змін система атестації залишалася бюрократичною. Як і раніше, атестація здійснювалася кожні п'ять років. Основна мета - підтвердження кваліфікаційних категорій учителів. Вчителів оцінювала спеціальна атестаційна комісія, до складу якої входили адміністрація школи, представники профспілок і місцевих органів освіти. Оцінювання проводилося на основі звітів про роботу вчителя, аналізу відвіданих уроків і документів, що підтверджують участь у семінарах і курсах підвищення кваліфікації. Атестація була пов'язана з присвоєнням кваліфікаційних категорій (спеціаліст, спеціаліст другої, першої та вищої категорій). Від категорії залежала заробітна плата вчителя. Процес залишався формальним і часто не відповідав реальній якості роботи вчителів. Бюрократизація та брак фінансування заважали створенню справжньої системи мотивації для педагогів. Часто від вчителів вимагали звітів та участі в семінарах без реальних змін у навчальному процесі. У 2023 році Міністерство освіти і науки України оголосило про нові зміни до Положення про атестацію педагогічних працівників. Зміни спрямовані на покращення якості освіти та спрощення процесу атестації, проте для багатьох вчителів вони стали додатковим тягарем. Нові вимоги привнесли в рутинну роботу вчителя ще більше навантаження. Вчителі тепер мають відповідати більшій кількості критеріїв, що стосуються як професійних досягнень, так і застосування сучасних технологій у навчанні. Важливою складовою нової системи стало оцінювання успішності учнів. Це викликало чимало дискусій, оскільки успішність залежить від багатьох чинників, на які вчитель не завжди може вплинути (соціальний стан сім'ї, матеріально-технічне забезпечення школи тощо). Вчителі тепер зобов'язані регулярно проходити курси підвищення кваліфікації та брати участь у професійних семінарах. Хоча це могло б бути позитивним аспектом, багато вчителів зазначають, що вони змушені проходити ці курси формально, без реальної можливості застосувати знання на практиці. Атестаційні комісії тепер мають більше автономії, але це також призвело до відмінностей у підходах до атестації в різних регіонах. Зі зростанням кількості критеріїв для атестації вчителі відчувають більше навантаження. Багато педагогів скаржаться на те, що вони змушені витрачати більше часу на підготовку до атестації, ніж на реальний навчальний процес. Постійний тиск через необхідність відповідати новим вимогам і забезпечувати високі результати учнів призводить до стресу та емоційного вигорання. Вчителі зазначають, що бюрократичний підхід до оцінювання їхньої роботи створює додаткові труднощі замість підтримки. Попри нові вимоги, фінансова ситуація для більшості освітян не покращилася. Зарплати залишаються низькими, а додаткові обов'язки та вимоги не супроводжуються відповідними фінансовими стимулами. Через зростаюче навантаження та відсутність належних умов багато вчителів залишають професію. Цей процес лише загострює проблему нестачі кваліфікованих педагогів в українських школах. Очевидно, що попри спроби оновлення системи атестації педагогічних працівників в Україні, більшість змін не розв'язують основних проблем, таких як низька заробітна плата, недостатня підтримка з боку держави та надмірна бюрократизація. Держава має зрозуміти, що для покращення ситуації необхідно не лише впроваджувати нові критерії, а й забезпечувати реальну підтримку освітян, зокрема фінансову, а також створювати умови для їхнього професійного розвитку, які б відповідали сучасним вимогам. Атестація педагогічних працівників за кордоном Атестація педагогічних працівників у зарубіжних країнах суттєво відрізняється від української системи та може слугувати прикладом для впровадження більш ефективних підходів до оцінювання професійної діяльності вчителів. Наприклад, у Фінляндії, яка відома своєю високоякісною системою освіти, атестація вчителів практично відсутня у звичному розумінні. У цій країні головний акцент робиться на підготовці вчителів та їхній професійній автономії. Вчителі отримують високий рівень академічної підготовки ще під час навчання у вишах, адже наявність магістерського ступеня є обов'язковою. Проте вчителі регулярно беруть участь у підвищенні кваліфікації та професійному розвитку. Водночас, немає формальної системи атестації, а оцінюється результативність навчання учнів. Своєю чергою, постійний професійний розвиток є добровільним і водночас сильно заохочується з боку держави. У США атестація вчителів регулюється на рівні штатів, тому системи можуть відрізнятися. Проте загалом процес передбачає: Регулярні огляди та оцінки. Адміністратори або старші вчителі спостерігають за уроками, оцінюють педагогічну майстерність та здатність працювати з учнями. Професійний розвиток. вчителі мають можливість проходити курси підвищення кваліфікації. Багато штатів вимагають від учителів отримання сертифікатів або ліцензій, що підтверджують їхні знання та вміння. Оцінювання на основі результатів учнів. у деяких штатах важливою частиною атестації є результати учнів на стандартних тестах. Це викликає суперечки через те, що успішність учнів залежить від багатьох факторів. Канада використовує системи оцінювання вчителів, схожі на американські, але з певними особливостями. У деяких провінціях вчителі мають проходити регулярні спостереження та оцінювання на різних етапах кар'єри. Так, вчителі-початківці проходять часті огляди та нагляд, щоб перевірити їхню здатність справлятися з навчальним процесом. Також вчителі мають періодично проходити курси підвищення кваліфікації. Як і в США, результати учнів також впливають на атестацію вчителів. У Великій Британії атестація вчителів здійснюється через систему, відому як OFSTED (Office for Standards in Education) - національного регулятора якості освіти. Атестація відбувається через нагляд та інспекції, під час яких проводиться огляд уроків. Спостерігачі можуть приходити на уроки без попередження, щоб оцінити професійну майстерність вчителя. Великий акцент робиться на результатах учнів, їхньому прогресі та рівні знань. Вчителі зобов'язані брати участь у програмах підвищення кваліфікації, і це також враховується під час атестації. Сінгапур, що входить до числа країн із найуспішнішими системами освіти, запровадив комплексну систему атестації та професійного розвитку вчителів. Усі вчителі мають проходити етапи регулярного оцінювання їхньої діяльності, засновані на таких критеріях: оцінка продуктивності - включає спостереження за уроками, самооцінку вчителів та опитування учнів; результати навчання - важливу роль відіграють успіхи учнів; професійний розвиток - вчителі мають брати участь у програмах безперервного професійного навчання, яке також враховується під час оцінювання. Як бачимо, зарубіжні системи атестації педагогів показують, що ефективність атестації часто залежить від професійного розвитку вчителів, автономії та системи підтримки. У багатьох країнах вчителі не відчувають надмірного тиску бюрократії, а процес оцінювання їхньої роботи більше спрямований на допомогу в розвитку професійних навичок, а не на покарання. Отже, українська освіта стоїть на краю прірви, і чергові нововведення МОН лише наближають її до катастрофи. Нові вимоги до атестації стали додатковим тягарем, що тисне на вчителів, виснажених бюрократією, низькими зарплатами та відсутністю реальної підтримки. Замість поліпшення умов праці педагогів, ми бачимо масовий відтік професіоналів із системи, яка їх виснажує. Питання в тому, хто завтра стоятиме перед класом, коли сьогоднішні вчителі залишають професію? Якщо не зупинити цей процес і не запропонувати реальні зміни - підвищення зарплат, зниження бюрократії, підтримка професійного розвитку, українська освіта ризикує залишитися без тих, хто її створює. Про те, що таке суспільство без освіти, вже давно висловилися відомі особистості, тож чиновникам із МОН корисно було б до них дослухатися: "Без освіти народи швидко перетворюються на слухняних рабів » - Жан-Жак Руссо. "Суспільство, яке не вкладає в освіту, готує ґрунт для власного занепаду » - Генріх Гейне. «Без освіти суспільство - це натовп, яким легше маніпулювати, ніж розвивати»- Вільям Дюбуа. "Народ, позбавлений освіти, як людина без очей » - Костянтин Ушинський. "Освіта - найпотужніша зброя, яку можна використати, щоб змінити світ. Без неї світ залишиться в ланцюгах невігластва « - Нельсон Мандела. "Темрява невігластва живить усі форми зла, а відсутність освіти живить темряву » - Томас Джефферсон. «Без освіти суспільство живе сьогоднішнім днем, не будуючи для себе майбутнього » - Джон Дьюї. "Освіта - це стражник свободи. Без неї суспільство буде обмежене рамками сліпої покори « - Джордж Вашингтон.

Обязанность личности содержать тех, с кем она проживала одной семьей до достижения совершеннолетия. Если лицо до достижения совершеннолетия проживало с родственниками или другими лицами одной семьей, оно обязано содержать нетрудоспособных родственников и других лиц, с которыми проживало не менее пяти лет, при условии, что лицо может оказывать материальную помощь. Эта обязанность возникает, если у нуждающегося в материальной помощи нет жены, мужа, совершеннолетних дочери, сына, братьев и сестер или эти лица по уважительным причинам не могут оказывать им должного содержания.

Исходя из изложенного, алименты можно взыскать почти с любого члена семьи! Анализ судебной практики показывает, что решений о взыскании таких алиментов очень мало по сравнению с «классическими» вариантами. Учитывая уровень жизни основной массы населения, дело не в том, что не имеет лиц, которым помешали бы лишние средства, а в том, что граждане не знают о своих правах и механизмах их реализации.

Размер алиментов, взимаемых с других членов семьи и родственников на детей и нетрудоспособных совершеннолетних лиц, нуждающихся в материальной помощи, определяется в доле от заработка (дохода) или в твердой денежной сумме. Здесь, как мы видим, применяется тот же подход, что и к алиментам на содержание ребенка.

При определении размера алиментов суд принимает во внимание материальное и семейное положение плательщика и получателя алиментов. ребенка, должно быть необходимым и достаточным для обеспечения гармоничного развития ребенка и не может быть меньше 50 процентов прожиточного минимума для ребенка соответствующего возраста. Семейное древо не существует. Имея определенные данные, можно довольно долго ковырять реестры ЗАГСа и что-то найти.

Минимальный рекомендуемый совокупный размер алиментов, подлежащий взысканию с других членов семьи и родственников на ребенка, составляет размер прожиточного минимума для ребенка соответствующего возраста и может быть присужден судом в случае достаточности заработка (дохода) плательщика алиментов.

Правительство Украины установило следующие размеры прожиточного минимума на 2025 год на детей:

  • до 6 лет – 2563 грн.
  • от 6 до 18 лет – 3196 грн.

Суд может взыскать алименты как бессрочно, так и указать определенный срок, на какой именно взимаются алименты: достижение ребенком совершеннолетия, три года и т.д.

Отметим, что изменение размера алиментов из других членов семьи и родственников и освобождение от их уплаты предусмотрено в следующих случаях (неисчерпаемый перечень):

  • если материальное или семейное положение лица, уплачивающего алименты, или получающего их лица изменилось, суд может по иску любого из них изменить установленный размер алиментов или освободить от их уплаты;
  • при наличии иных обстоятельств, имеющих существенное значение. Данный пункт не распространяется на внуков, правнуков по содержанию бабы, деда, прабабушки, прадеда.

Следовательно, суд будет тщательно рассматривать каждый отдельный иск о взыскании алиментов, решая на сколько то или иное лицо обязано содержать другого члена семьи и в каком именно объеме.

Следует также отметить, что для подачи заявления в суд по поводу взыскания алиментов существует выбор – такое исковое заявление может быть подано по выбору:

  • по зарегистрированному месту нахождения истца;
  • по зарегистрированному месту нахождения ответчика.

Готовясь к данному делу, следует понимать определенные трудности, с которыми придется столкнуться. Дело в том, что суд должен предоставить полный пакет документов, который обязательно должен включать семейную/семейную связь. Частично разные свидетельства о рождении, браке и т.д. есть обычно налицо. Но речь идет и о других членах семьи, документы на которых, конечно, истцу будут не доступны. В таком случае лицу обязательно нужно обратиться с письменным заявлением в отдел ЗАГСа и указав максимально известные (или ориентировочно известные) дать попросить предоставить выписки из актовых записей о рождении, браке, разводе и т.д.

ПОСМОТРИТЕ ЕЩЕ:  Алименты и ответственность: как украинское законодательство наказывает должников. Часть 1

Если по закону возможна выдача соответствующего выписки, отдел ЗАГС это сделает. Поскольку актовая запись налицо, но получить выписку из нее вы права не имеете, то в суд вместе с исковым заявлением необходимо будет подать ходатайство о истребовании доказательств, которым просить суд истребовать в отделе ЗАГС соответствующую выписку из актовой записи, которая будет вам необходима, чтобы доказать семейную связь.

Если по каким-либо причинам нужной актовой записи налицо не нашлось вообще (уничтожен, потерян, неизвестно вообще где его искать), и вы не можете никак подтвердить свою родственную связь документами, то одновременно в исковом заявлении о взыскании алиментов нужно выставить требование об установлении факта родственных отношений, на пример: установить факт, что Петренко. В таком случае, кроме доказательств, относящихся к требованиям взыскания алиментов, нужно предоставить максимально имеющиеся доказательства подтверждающие семейное положение, включая просьбу суд допросить свидетелей.

Согласно ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора освобождаются истцы по иску о взыскании алиментов. Но если вторым требованием будет установление факта родственных отношений, то судебный сбор составит за это 605.60 грн

При отказе лица с которого взысканы алименты выплачивать их в добровольном порядке, в суде нужно получить исполнительный лист и представить его в исполнительную службу для реализации. В дальнейшем для взыскания алиментов действует тот же порядок, что и для «классических».

Следует знать, что алименты могут быть взысканы по исполнительному листу за прошедшее время, но не более десяти лет, предшествовавших предъявлению исполнительного листа к исполнению. Если по исполнительному листу, предъявленному к исполнению, алименты не взимались в связи с розыском плательщика алиментов или в связи с его пребыванием за границей, они должны быть уплачены за все прошедшее время.

Задолженность по алиментам, присужденным в доле от заработка (дохода), определяется исходя из фактического заработка (дохода), который плательщик алиментов получал за время, в течение которого не производилось их взыскание, независимо от того, получен такой заработок (доход) в Украине или за рубежом. Задолженность по алиментам плательщика алиментов, который не работал на время возникновения задолженности или является физическим лицом — предпринимателем и находится на упрощенной системе налогообложения, или является гражданином Украины, получающим заработок (доход) в государстве, с которым Украина не имеет договора о правовой помощи, определяется исходя из средней заработной платы.

При этом в случае возникновения задолженности по вине лица, обязанного уплачивать алименты по решению суда или по договоренности между родителями, получатель алиментов имеет право на взыскание неустойки (пени) в размере одного процента суммы неуплаченных алиментов за каждый день просрочки от дня просрочки уплаты алиментов пени, но не больше 100 процентов задолженности. Размер неустойки может быть уменьшен судом с учетом материального и семейного положения плательщика алиментов.

С учетом материального и семейного положения плательщика алиментов суд может отсрочить или рассрочить уплату задолженности по алиментам. По иску плательщика алиментов суд может полностью или частично освободить его от уплаты задолженности по алиментам, если она возникла в связи с его тяжелой болезнью или иным обстоятельством, имеющим существенное значение.

В целом рекомендуем активно пользоваться предоставленными законом возможностями, ведь ничто так не укрепляет семью, как вложенные в нее средства.

 

Один комментарий

  1. Сімейний адвокат Скрябін Олексій Миколайович, доктор юридичних наук, професор.:

    Професійний коментар надає сімейний адвокат, доктор юридичних наук, професор Олексій Миколайович Скрябін — https://advokat-skriabin.com/
    Публікація справедливо привертає увагу до однієї з найнезрозуміліших, але юридично обґрунтованих норм Сімейного кодексу — обов’язку щодо аліментів між іншими членами сім’ї. Часто при слові «аліменти» люди уявляють лише утримання дітей після розлучення, але українське законодавство передбачає значно ширшу систему сімейних обов’язків: від бабусь і дідусів до повнолітніх внуків, братів, сестер, падчерок і навіть осіб, з якими заявник проживав однією сім’єю. Такі випадки виникають на практиці рідше, але вони цілком реально розглядаються судами за відповідними правилами.
    Важливо розуміти, що виникнення обов’язку виплачувати аліменти вказаним категоріям осіб можливе лише за наявності трьох юридичних складових:
    1. нетрудоздатність або потреба в матеріальній допомозі отримувача,
    2. відсутність інших обов’язних утримувачів (батьків, дітей тощо),
    3. реальна спроможність платника надавати таку допомогу.
    Однією з частих проблем є саме правильне оформлення документів та позову, оскільки суд звертає увагу не лише на факти родинних стосунків, а й на їх доказову базу, яка повинна бути належно підтверджена офіційними документами або іншими допустимими доказами. У цьому контексті вигідно скористатися професійною юридичною підтримкою, яка допоможе підготувати позовну заяву та супровідні документи з урахуванням усіх процесуальних вимог. Детальніше про комплексний супровід подібних справ читайте тут: Аліменти «під ключ» — https://advokat-skriabin.com/zamoviti-poslugu-onlajn/alimenty-pid-klyuch/
    Судова практика у справах про аліменти між іншими членами сім’ї (у тому числі утримання бабусь, внуків, братів і сестер) демонструє, що звернення до суду можливе і має перспективу за належного обґрунтування. Водночас суди ретельно аналізують реальну потребу заявника і матеріальні можливості платника, що справедливо і відповідає принципам справедливості.
    Крім того, аліменти можуть бути стягнуті не лише у вигляді чіткого фіксованого розміру, а й у формі частки від доходу платника — підхід, аналогічний до аліментів на дитину. Це дозволяє гнучко адаптувати рішення суду до конкретних обставин справи.
    У підсумку, аліментні вимоги щодо інших членів сім’ї — це реально працюючий механізм захисту прав непрацездатних і нужденних осіб, але він вимагає правильного юридичного оформлення та доказової стратегії. Тому в складних сімейних ситуаціях звернення до адвоката суттєво підвищує шанси на позитивне рішення суду.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Похожие статьи

Вернуться к началу