Ризик розвитку раку та “курячі ніжки”: експерти розповіли про астронавтів NASA і як космос впливає на тіло людини

Дев’ять місяців у космосі є справжнім випробуванням для людського організму, який перетворюється  на експериментальний об’єкт. Саме з такими надзвичайними фізіологічними та психологічними наслідками зіткнулися астронавти NASA Батч Вілмор і Суніта Вільямс після свого повернення на Землю, вони провели на Міжнародній космічній станції 286 днів. Їхня місія на борту Міжнародної космічної станції тривала набагато довше за заплановане, що викликало серйозне занепокоєння медиків і науковців. Те, як змінюється людське тіло в умовах мікрогравітації, вражає уяву та змушує замислитися над реальністю тривалих космічних польотів. Експерти поділилися професійними оцінками того, що насправді відбувається з тілом людини у космосі, та розповіли, як тривалий космічний політ викликає низку серйозних, а часом незворотних наслідків для здоров’я.

М’язова атрофія та втрата кісткової маси

Як тільки капсула SpaceX Crew Dragon здійснила посадку, лікарі допомогли астронавтам вибратися і доставили їх на ношах для подальшого обстеження. Вони пройдуть курс інтенсивного медичного нагляду у Космічному центрі Джонсона у Х’юстоні.

Одним з найнебезпечніших наслідків тривалого перебування в космосі експерти називають стрімку втрату м’язової сили та щільності кісток. Через відсутність гравітації навіть за умови обов’язкових двогодинних щоденних тренувань астронавти неминуче втрачають м’язову масу. За даними вчених NASA, вже за шість місяців у невагомості людина може втратити до 50% своєї сили. Саме тому після приземлення екіпаж капсули SpaceX Crew Dragon довелося евакуювати на носилках. Люди фізично не змогли стояти на ногах.

У дослідженні Канадського університету Калгарі зазначено: астронавти втрачають від 1% до 2% щільності кісток щомісяця. Це означає, що після дев’яти місяців у космосі їхні кістки стають такими ж крихкими, як у 80-річної людини. Наслідки — остеопороз, ризик переломів та довга реабілітація. NASA підтверджує: повернення до початкового стану може тривати роки.

Зміни в розподілі рідин: “набрякле обличчя” та “курячі ніжки”

В умовах мікрогравітації рідини в організмі перерозподіляються — вони піднімаються до верхньої частини тіла. Це викликає так званий ефект “набряклого обличчя” та зменшення об’єму ніг, що в NASA називають “курячими ніжками” або “дитячими стопами”. Такий стан не лише впливає на зовнішній вигляд, а й створює ризики для здоров’я, зокрема підвищує ймовірність тромбозів. Експерти вказують, що мікрогравітація може спровокувати космічний венозний тромбоз (SVT). У деяких випадках він проходить самостійно після повернення на Землю, але іноді потребує лікування.

Зміни апетиту, втрата ваги та виснаження

Однією з серйозних проблем тривалих космічних місій є різке зниження ваги. Через зміни смакових відчуттів та постійну нудоту астронавти втрачають апетит. У вересні лікарі вже помітили, що Суніта Вільямс виглядає вкрай виснаженою. За інформацією NASA, агентство навіть намагалося стабілізувати її вагу під час місії. Попри всі зусилля, астронавти повернулися на Землю значно схудлими, що стало помітно навіть на перших фото після приземлення.

Проблеми із зором та тиском на очі

Вчені підтвердили, що мікрогравітація спричиняє серйозні проблеми з зором. Через перерозподіл рідин кров і лімфа тиснуть на очні яблука, викликаючи їхнє здавлення та деформацію. Це призводить до погіршення зору, яке може тривати до трьох місяців після повернення на Землю. В деяких випадках зміни в структурі очей можуть бути незворотними.

Атрофія серця та зниження об’єму крові

Ще один тривожний наслідок тривалих місій у космосі — зміни у роботі серця. За прикладом астронавта Скотта Келлі, який провів на МКС 340 днів, NASA встановило: навіть щоденні двогодинні тренування не рятують від серцевої атрофії. Мікрогравітація призводить до зниження загальної циркуляції рідин в організмі, серце втрачає м’язову масу, об’єм крові падає. Це серйозно знижує функцію серцево-судинної системи, і відновлення потребує тривалого часу.

Підвищений ризик розвитку раку через радіацію

Лікарі та вчені також заявили, що однією з найнебезпечніших загроз у космосі є  радіаційне опромінення. Лише за один тиждень на МКС астронавт отримує таку дозу радіації, яку на Землі набрав би за рік. Ця небезпека є чи не найстрашнішою, оскільки радіація пошкоджує ДНК та збільшує ризик розвитку раку. Рівень загрози залежить від тривалості місії — чим довше астронавт перебуває у космосі, тим більші ризики.

“Дитяча шкіра” — підвищена чутливість тіла

Ще одна маловідома, але характерна зміна після тривалих польотів — поява так званої “дитячої шкіри”. У невагомості одяг майже не торкається тіла, тому шкіра астронавтів стає гіперчутливою, як у немовлят. Після повернення будь-який контакт із тканиною викликає дискомфорт — одяг здається грубим і неприємним. Цей ефект може тривати певний час, поки організм не звикне знову до земних умов.

Погіршення когнітивних здібностей та “повільний мозок”

Вчені розповіли про нещодавні дослідження, згідно з якими навіть у космосі людський мозок не залишається без змін. Вчені проаналізували стан 25 астронавтів і встановили: у них уповільнюється час реакції, слабшає увага та робоча пам’ять. У деяких випадках ці зміни зберігаються навіть після повернення на Землю. Мікрогравітація та відсутність природних стимулів впливають на когнітивну активність, і мозок потребує часу для повного відновлення.

ОТже, 286 днів у космосі перетворили астронавтів на пацієнтів, яким тепер доведеться боротися за відновлення власного здоров’я. За офіційними даними NASA, попереду у Батча Вілмора та Суніти Вільямс мінімум 45 днів інтенсивної реабілітації під наглядом медиків у Космічному центрі Джонсона в Х’юстоні. Проте, як визнають експерти, на повне відновлення піде не один місяць, а окремі наслідки цього польоту можуть залишитися з астронавтами на все життя.