“Шахеди” й дрони-перехоплювачі: Павло Вернівський пояснює, чому їхнє масове застосування потребуватиме великої кількості радарів та операторів

В умовах постійної загрози з боку безпілотників-камікадзе типу Shahed, які Росія систематично запускає по українських містах і критичній інфраструктурі, Україна активно шукає нові способи протидії. Одним з перспективних напрямів захисту стали дрони-перехоплювачі — безпілотні апарати, здатні збивати ворожі цілі в повітрі. Ця технологія розглядається як більш мобільна і потенційно дешевша альтернатива ППО. Втім, ефективність такого підходу залежить не лише від технічних характеристик самих дронів, а й від складної логістики виявлення, реагування та управління. Саме на ці критичні деталі звертає увагу аналітик Павло Вернівський.

На думку аналітика, проста військова арифметика демонструє, що навіть при наявності достатньої кількості дронів, система потребуватиме значно більше супровідної інфраструктури, насамперед радарів і операторів. Він зазначає, що для виявлення “Шахеда” сьогодні використовуються ізраїльські РЛС типу “Рада”, здатні фіксувати повітряні цілі на відстані до 40 км. Це досить ефективний показник, але якщо глянути на тактичну модель дій, то вона виглядає так: система зафіксувала об’єкт, і одразу ж у повітря піднявся дрон-перехоплювач. Припустимо, його швидкість становить 300 км/год, а швидкість “Шахеда” — умовно 200 км/год. Якщо обидва рухаються назустріч, на зустріч потрібно не менше 5 хвилин. За цей час перехоплювач пролетить 25 км, а “Шахед” — 15 км. Після цього ще кілька хвилин іде на коригування траєкторії. У підсумку — орієнтовно 7 хвилин потрібно лише на знищення одного “Шахеда”.

Експерт звертає увагу на динаміку групового нападу: якщо в повітрі не один дрон, а кілька — то де в цей момент опиняється другий “Шахед”? Найімовірніше, він перебуває вже за 7–10 км від оператора. Там знадобиться ще 3–5 хвилин на друге перехоплення. А тепер уявімо, де перебуває третій “Шахед”? З великою ймовірністю він уже віддаляється від точки перехоплення. Тобто, перехоплювачеві доведеться не просто наздогнати, а переслідувати ціль — і це ще мінімум 5–7 хвилин на третю операцію.

Вернівський наголошує: у межах дії одного радару й однієї операторської станції не вдасться перехопити більше трьох “Шахедів”. Це дуже обмежує ефективність системи, якщо говорити про хвилеподібні або групові атаки.

Крім того, Павло Вернівський пояснює, що навіть у разі, якщо радіус виявлення збільшиться до 100 км, це не спрощує завдання радикально. При виявленні “Шахеда” на такій відстані, зустріч із перехоплювачем відбудеться не раніше, ніж через 12 хвилин. Далі, за логікою, другий “Шахед” на той момент буде вже ближчим до оператора, і на його перехоплення знадобиться орієнтовно 3–5 хвилин. З третім ситуація ускладнюється: він уже буде віддалятися. І тут, зазначає Вернівський, важливо розуміти ключову деталь — через тих самих 5 хвилин після виявлення цей третій “Шахед” буде вже на відстані 15 км. Його вже треба не перехоплювати фронтально, а наздоганяти.

Саме тому, наголошує аналітик, оператору знадобиться не менше 7 хвилин на погоню. Цей розрив у часі й просторі створює обмеження: перехоплення цілей у межах одного радiуса роботи радара не дає змоги ефективно знищувати більше трьох “Шахедів”, навіть за умови оперативного реагування.

Отже, підсумовує Павло Вернівський, висновок простий і незручний: навіть у найоптимістичнішому сценарії потрібна потужна розгалужена мережа радарів, а також величезна кількість операторів — людей, які безперервно стежитимуть за повітряним простором, отримуватимуть сигнали з радарів, прийматимуть рішення про зліт, керуватимуть перехоплювачами й коригуватимуть їхні дії в режимі реального часу.

Саме тому, за словами експерта, надмірний оптимізм щодо швидкого вирішення проблеми “Шахедів” лише за рахунок дронів-перехоплювачів може виявитися передчасним. Технічна й кадрова інфраструктура має вирішальне значення, а її масштабування вимагатиме серйозних інвестицій і системної підготовки.

Експерт висловлює власну думку, яка може не збігатися з позицією нашої редакції.