Чи відповість РФ ядерним ударом на “Павутину”: оцінка військового аналітика Олексія Їжака

Останніми місяцями тема ядерної зброї знову активно обговорюється як в українському інформаційному просторі, так і на міжнародному рівні. На тлі затяжної війни Росії проти України дедалі частіше звучать заяви, в яких розглядаються не лише ризики прямої ескалації, а й ширше питання: чи може РФ застосувати ядерну зброю проти України? Публічні заяви військових експертів, аналітиків та представників влади свідчать про зростаючу готовність переосмислювати роль ядерної зброї як «останнього аргументу», який тривалий час залишався поза критикою та активною реакцією. Особливо це стало помітно після українських ударів по російських військових об’єктах, які формально входять до складу так званої ядерної тріади РФ, хоча застосовуються у звичайному озброєнні. У цьому контексті військовий аналітик експерт Національного інституту стратегічних досліджень та співзасновник Концерну оборонної інформації Олексій Їжак розклав ситуацію у кількох логічних вимірах: політичному, стратегічному та технологічному.

Російська ядерна риторика: політична логіка тиску

Після української операції «Павутина», в результаті якої було вражено стратегічні аеродроми на території Росії, з боку Кремля знову прозвучали тези про загрозу ядерній безпеці країни. Цей дискурс, за словами Олексія Їжака, не є новим, він є частиною звичної риторики РФ, яка постійно використовує тему ядерної зброї як інструмент психологічного і політичного тиску. Росія намагається створити враження, що будь-яке втручання в її війну проти України — чи то на полі бою, чи в політичному сенсі — потенційно може викликати ядерну відповідь.

Офіційна російська ядерна доктрина, затверджена указом президента РФ №355 ще в червні 2020 року, а згодом оновлена у листопаді 2024 року, формулює підстави для використання ядерної зброї максимально розмито. У цьому полягає її ключова небезпека — вона не обмежує, а навпаки, відкриває простір для будь-якої інтерпретації, зокрема в контексті конфлікту з Україною. Проте, як зазначає експерт, на практиці подібний максималізм не підтверджується: жодна інша ядерна держава, крім Росії, не підтримує такого підходу, а міжнародна спільнота не готова визнавати його легітимним.

Фактична ситуація: звичайне використання ядерних платформ

Олексій Їжак звертає увагу на те, що Росія системно застосовує зброю подвійного призначення, тобто такі ракети та авіаційні платформи, які є складовими ядерних сил, але використовуються зі звичайним зарядом. До таких систем належать «Іскандер-М», «Іскандер-К», авіаційні ракети «Кинджал», літаки Су-24М, Су-34 та стратегічні Ту-22М3. Вони регулярно використовуються в атаках по Україні. Внаслідок цього, підкреслює експерт, Росія сама ліквідовує «ядерний імунітет» цих систем, оскільки їхнє залучення в активних бойових діях позбавляє їх недоторканності.

Україна має повне право і практичну необхідність знищувати ці платформи, не зважаючи на їх потенційну ядерну здатність. Це відповідає логіці самооборони, а також — міжнародним принципам щодо застосування сили у конфліктах. Захід, у свою чергу, не має жодних підстав вважати ці удари ризикованими з точки зору ядерної ескалації. Таку позицію експерт аргументує тим, що саме Росія першою використала ці системи в бойових діях на території України, тим самим виключивши їх зі списку об’єктів, які могли б мати якийсь окремий статус.

Технічна вразливість і нова реальність для російської ядерної тріади

Поряд з політичними та правовими аргументами Їжак наводить і стратегічні. За його словами, сучасні засоби ураження, які мають українські сили, дозволяють виявляти та знищувати навіть ті об’єкти, які вважалися важкодоступними. Це стосується не лише авіації, а й мобільних ракетних систем «Тополь-М» та «Ярс». Їхня захищеність виявилася меншою, ніж вважалося раніше. Таким чином, стратегічний баланс, на який Росія покладалася десятиліттями, втрачає свою однозначність.

Експерт згадує давній аргумент Кремля про те, що наближення неядерних ударних систем НАТО до кордонів РФ створює загрозу ядерному стримуванню. Але сьогоднішні удари по російській території здійснюються не з території країн Альянсу, а з України — держави, яка захищається від збройної агресії. Відтак, теза про баланс сил або про нібито порушення стратегічної стабільності вже не має обґрунтування: уразливість російських систем доведена практично, а не лише теоретично.

Що далі: перспективи без ядерної ескалації і природний кінець російського арсеналу

Незважаючи на напруженість ситуації, Олексій Їжак не вбачає серйозних підстав для ядерної ескалації. На його думку, якщо Росія припинить агресію, змінить власну політику і утримається від ядерного шантажу, світ не буде намагатися знищити її ядерну тріаду. У такому випадку, як і багато інших радянських систем, цей арсенал просто вийде з ладу природним шляхом — через моральне і технічне старіння. За кілька десятиліть він стане непридатним до використання, якщо не буде підтримуватися і модернізуватися.

Експерт резюмує, що саме такий сценарій був би найкращим для людства. Не внаслідок катастрофи чи глобального конфлікту, а через поступове зникнення загрози, коли ядерна зброя втрачає не лише свій технічний потенціал, а й політичне значення. І головне — коли її перестають використовувати як інструмент тиску в сучасних конфліктах.