“Шкільна оцінка не повинна слугувати показником відповідності чи невідповідності учня певним стандартам”: заслужений вчитель України про оцінювання знань дітей

Система навчання дітей – це складний процес, і коли справа доходить до оцінювання, він стає ще більш багатогранним. Олександр Триліс, учитель фізики, заслужений вчитель України та співзасновник школи “Базис”, звертає увагу на те, що оцінки не повинні бути єдиним мірилом успішності учня. Він переконаний, що батькам не варто орієнтуватися виключно на оцінки для розуміння успішності своєї дитини. Оцінки, на його думку, – це лише один з елементів контролю, і ідеалізувати їх не слід.

Погляд Олександра Триліса на оцінювання

На думку Олександра Триліса, шкільна оцінка не повинна слугувати показником відповідності чи невідповідності учня певним стандартам.

“У кожній установі, в кожного вчителя свій стандарт, і він може змінюватися швидше, ніж батьки доберуться до школи, аби щось з’ясувати. Проте оцінка зберігає значення як інструмент упливу вчителя на учнів. Досвідчений педагог може досягти магічної результативності, просто ставлячи в одних місцях галочки, а в інших – хрестики. Зрозуміти щось, споглядаючи ці галочки та хрестики ззовні, – завдання нереальне”, – вважає Триліс.

Він підкреслює, що такого універсального стандарту немає. Згідно з його баченням, у кожної освітньої установи, і навіть у кожного вчителя можуть бути свої критерії, які можуть змінюватися набагато швидше, ніж батьки це встигають усвідомити. Триліс зауважує, що оцінка в школі лишається інструментом впливу вчителя на учнів. Досвідчений педагог може досягти значних результатів, якщо в одних місцях ставитиме галочки, а в інших – хрестики. Але збагнути, що стоїть за цими позначками, просто глянувши на них ззовні, неможливо. Лише тоді, коли вчитель сам свідомо передає інформацію батькам, можливо з’ясувати деталі. Однак навіть у такому разі можуть виникати проблеми комунікації. Наприклад, батьки запитують у вчителя: «Як там мій, усе нормально?» — але це залежить від того, що саме мається на увазі. Адже насправді успішність дитини в тому чи іншому навчальному предметі (або навіть у всіх предметах одночасно, а іноді і взагалі поза межами школи) є складною комбінацією багатьох компонентів, яку оцінка не здатна повноцінно відобразити.

Мотивація

Мотивація є одним із найважливіших аспектів у процесі навчання, зауважує Триліс. Це — основа всього іншого: якщо в учня є бажання здобувати знання, то все інше з часом теж додасться. Проте, чи можна виміряти зацікавленість оцінкою? Яким тестом це можна зробити? Більше того, мотивація має свою власну внутрішню структуру і складається з декількох елементів. Можливо, учень орієнтується на гарні оцінки або, навпаки, побоюється отримати погані. Може, він прагне уваги дорослих або схвалення (і це не одне і те ж); може, він хоче бути найкращим чи довести щось собі та іншим, або ж, можливо, його цікавить саме зміст навчального матеріалу. Іноді учень розуміє, що знання знадобляться йому в професії, до якої він прагне, а іноді буває, що навчатися просто модно. Як правило, все це переплітається, але у кожного — у своїй комбінації. Розуміння джерел мотивації критично важливе для того, щоб підтримувати й викликати інтерес до навчання, або як каже сам Триліс, «вміти зацікавити».

Швидкість сприйняття

Саме здатність швидко сприймати матеріал, зауважує Триліс, є основою оцінок у школі. Здатність відразу зрозуміти зміст завдання, зрозуміти, чого від тебе хочуть, та відповісти на запитання за обмежений час є корисною рисою у житті, і в школі вона також має значення. Є й інші якості, які не менш важливі, але вони не завжди сприяють отриманню оцінок або можуть заважати їм.

Глибина сприйняття

Здатність встановлювати взаємозв’язки, простежувати віддалені наслідки, розуміти загальну картину, на думку Триліса, — це корисна риса, але вона є громіздким тягарем. Вона спонукає учня замислитися над одним завданням або питанням і, можливо, так і не дати відповіді, якої очікував учитель. Це також може означати, що на інші питання в контрольній не залишиться часу.

Стійкість отриманих знань

Ще одним важливим, проте практично ніколи не оцінюваним параметром, є стійкість знань, тобто здатність запам’ятовувати інформацію надовго. Вона практично не впливає на оцінки, тому що до контрольних іспитів попереджають заздалегідь, що дає учням час підготуватися та вкласти матеріал у короткотривалу пам’ять. Водночас запитань із тем, які вивчалися, наприклад, рік тому, майже ніколи не ставлять.

Креативність

Здатність до творчого мислення, тобто генерування ідей, знаходження неочікуваних рішень проблем і пошуку нових шляхів розвитку, є дуже важливою навичкою для сучасної людини. Проте для учня вона може виявитися перешкодою, оскільки бурхливий потік ідей може заважати педагогу, особливо якщо в нього є чіткий план уроку, а учень починає пропонувати альтернативи, відволікаючи себе та інших.

Акуратність

Ще один елемент, який впливає на оцінки, – це акуратність. Це одна з найцінніших шкільних чеснот, і вона є корисною в житті загалом. Акуратно виконані домашні завдання, охайно оформлені самостійні роботи і приємний зовнішній вигляд роботи — все це, за словами Триліса, є мрією кожного вчителя.

Зосередженість

Здатність керувати увагою, утримувати її на певному об’єкті та концентруватися є дуже потужним інструментом у навчанні та житті загалом. Однак цей навик часто приходить із віком і суперечить багатозадачності. Людина може випасти з контексту, пропустити щось важливе або навіть зіткнутися з труднощами в спілкуванні.

Комунікабельність

Спілкування у межах навчального предмета — це непросте завдання. Вміння ставити запитання, обговорювати отриману інформацію, ділитися враженнями, обстоювати та аргументувати свою думку, працювати в команді, підкорятися та керувати є важливими елементами, які, однак, дуже складно перевірити у системі ЗНО.

Ініціативність

Здатність почати щось, зробити перший крок, проявити сміливість і рішучість не надто заохочується у нашій шкільній системі. Наявні форми контролю успішності учнів не передбачають оцінювання ініціативності. Це може свідчити про те, що ця якість неважлива? Навряд. Можливо, її просто неможливо оцінити числово? Це набагато ймовірніше.

Парадокс оцінювання

Цей без претензії на повноту перелік показує, що успішність учня є багатокомпонентною характеристикою, яку практично неможливо виразити за допомогою однієї простої оцінки. Компоненти успішності можуть взаємно впливати один на одного, змінюватися з часом, іноді їхня нестача створює критичні проблеми, а іноді надмірний розвиток певних компонентів може призводити до труднощів. Повна неуспішність у якомусь одному пункті іноді взагалі не є значущою і з часом вирішується сама собою.

Триліс звертається до батьків із запитанням: про що насправді вони дізнаються, коли бачать оцінки своєї дитини? Наприклад, оцінки 10, 3, 10 і тематичну 9? За великим рахунком, така оцінка говорить майже ні про що. Детально ж це може означати дещо про стосунки учня з учителем або його вміння пристосовуватися. Олександр Триліс наводить приклад, коли оцінка 9 свідчила лише про те, що учень спокійно сидів на уроках і іноді навіть щось записував у зошит. Більшість учнів не робили навіть цього, а кілька осіб пам’ятали щось зі сказаного й отримали 10–12. Також він розповідає про ситуацію, коли 9 означало повне оволодіння курсом за чотири роки, що дозволяє учню вступити до найкращих профільних закладів, але іноді він допускався помилок у складних розрахунках.

Була ще історія про учня 4-го класу, який отримав за семестр оцінку 1 з предмета «етика». На перший погляд, це може здатися свідченням чогось жахливого, але насправді цей учень просто загубив робочий зошит з етики у перший же день занять, що не дозволило йому виконати жодного завдання за семестр.

Поради батькам від Олександра Триліса

Олександр Триліс звертається до батьків із закликом не покладатися виключно на оцінки як на спосіб контролю успіхів і проблем дитини. За його словами, це занадто вузький канал інформації, який не може охопити всі складні аспекти навчального процесу. Прагнення обмежуватися тільки покаранням за низькі оцінки та похвалою за високі є спрощеним підходом, що означає ухилення від справжньої відповідальності — від бажання дійсно сприяти розвитку дитини. Триліс підкреслює, що дитині, особливо в підлітковому віці, дуже потрібна увага батьків — жива, справжня і емоційна, адже це впливає на формування її особистості та самооцінки.

Він також додає, що потреба у взаємодії з дитиною є й у батьків, проте нерідко виникають труднощі з тим, як саме реалізувати цей контакт. Тому іноді на випадкову двійку реагують скандалом, а за «виклянчену» дванадцятку купують новий телефон. Триліс пояснює, що бурхлива реакція на оцінки є проявом природного бажання батьків емоційно відгукнутися, адже інші шляхи до встановлення контакту з дитиною можуть бути неочевидними.

Триліс радить батькам встановлювати контакт із дитиною та підтримувати інтерес до навчання. Він пропонує обговорювати навчальний матеріал, демонструючи, що ви, як батьки, цікавитеся предметом і вважаєте його важливим. Це створює в дитини мотивацію та додає впевненості. Варто показати, що ви щось розумієте в цьому предметі, але також не знаєте чогось і готові дізнаватися разом. Чесний інтерес до шкільних дисциплін — це можливість разом виконати завдання, не обов’язково для оцінки, а щоб зрозуміти, наскільки складним воно є і як дитина з ним справляється.

Триліс висловлює думку, що в старших класах могли б існувати завдання, розраховані на спільне виконання з родиною, щось серйозніше, ніж, наприклад, вироби з природних матеріалів. Він також радить батькам питати у дітей про події в школі, на уроках, про вчителів, обговорювати свої погляди. Якщо вчитель не викликає особистої симпатії, не слід підривати його авторитет в очах дитини, адже це може зашкодити їй у спілкуванні з педагогом.

Якщо дитина уникатиме спілкування або буде замкненою, що може траплятися в певні періоди розвитку, залишається варіант налагодження контакту з учителем. У деяких школах учителі зобов’язані періодично складати короткі характеристики для батьків, що відображають поточну ситуацію з навчанням. Триліс підкреслює, що навіть коротка інформація в кілька слів може дати більше розуміння, ніж безліч оцінок. Живе спілкування не піддається точному вимірюванню, проте за своїм обсягом воно набагато інформативніше. Зовнішній вигляд учителя, обстановка в класі — усе це несе значно більше інформації, ніж просто оцінки.

Триліс додає, що вчитель не може дати повний огляд за всіма параметрами успішності, але спілкування з ним дозволяє зрозуміти його ставлення до дитини, відчути наявність конфліктів чи перспектив. Також це забезпечує вчителю важливий зворотний зв’язок, допомагає йому розуміти цінності вашої родини і, можливо, впливає на його підхід до дитини в конструктивному напрямку.

Триліс визнає, що випускні та екзаменаційні оцінки мають вагу для подальшої біографії, адже учень виконує величезну роботу, опановуючи предмет, будуючи стосунки з учителем та однокласниками. На цьому шляху він відчуває і радість від успіхів, і безсилля в моменти труднощів, і це є частиною життя.

Кожне рішення в процесі навчання впливає на кінцевий результат. Однак, за словами Триліса, це не працює навпаки: знаючи оцінку, неможливо відтворити весь процес навчання. Можна передбачити, які оцінки будуть у людини, розуміючи її, але тільки за оцінками неможливо пізнати людину.

На завершення Триліс наголошує: якщо передаєте відповідальність — довіряйте, а якщо не довіряєте — не передавайте. Він підкреслює, що довіра не з’являється на порожньому місці, і тому батькам і вчителям варто разом наповнити це місце доброзичливістю, відкритістю та взаєморозумінням.