Зовсім скоро пролунає перший дзвоник, скликаючи дітей на навчання. Зараз перед батьками й досі стоїть непростий вибір: в якому віці найкраще відправляти дитину до першого класу в умовах нової 12-річної системи освіти. Батьки, педагоги та психологи активно обговорюють переваги та недоліки як раннього, так і пізнішого старту навчання. Одні вважають, що ранній вступ до школи допоможе дитині краще адаптуватися до навчального процесу, тоді як інші переконані, що зріліший вік дозволяє уникнути стресів і забезпечує більш усвідомлене сприйняття матеріалу. У сучасних умовах ця дилема стає ще актуальнішою, оскільки питання підготовки до школи часто пов’язане з соціальними та психологічними аспектами, які можуть істотно впливати на розвиток дитини.
Варто зауважити, що від цього вибору залежить не лише академічний успіх дитини, але й її соціальна та емоційна адаптація. Цей вибір також набуває ще більшої актуальності у світлі намірів Міністерства освіти та науки України ввести 12-річну систему освіти. Воно відіграло не останню роль у виникненні цієї проблеми, так і залишивши її вирішення на розсуд батьків, без конкретики.
Згідно з приписом підпункту 3 пункту 3 Закону України “Про освіту” встановлено, що навчання здобувачів освіти за програмами 12-річної повної загальної середньої освіти стартує в декілька етапів:
- початкова освіта – 1 вересня 2018 року;
- базова середня освіта – 1 вересня 2022 року;
- профільна середня освіта – 1 вересня 2027 року.
Який оптимальний вік для початку шкільного навчання
Пропозиція Міністерства освіти і науки України щодо впровадження 12-річної системи освіти має на меті покращити якість освітніх стандартів та сприяти гармонійному розвитку учнів в умовах сучасного світу. Очевидно, що ця реформа впливає на традиційний підхід до віку початку навчання.
Якщо віддати дитину у перший клас у 5 років, то закінчить вона школу у 17 років. Якщо майбутній школяр почне навчання у віці 6 років, то закінчить 12 клас у 18 років. А якщо піде до першого класу в 7 років, як було заведено при радянській системі навчання, то, взагалі, закінчить у 19 років.
Психологи, педагоги та медики розділилися у своїх поглядах щодо того, коли саме діти готові до навчання у школі. Є прихильники раннього навчання, аби дитина не втрачала марно час.
Марія Маслюк, багатодітна мати:
“Я пішла до школи в 5 років і, відверто кажучи, не шкодую про це. У садочку, де я навчалася, моїм батькам сказали, що якщо залишити мене ще на 1 рік, то мені буде сумно. Я знала всі шкільні ази, мені було б нецікаво проходити ще рік все те саме, що я вже й так знала. Батьки прислухалися до думки методистів і віддали мене до школи в 5 років. За всі 11 років навчання в школі не відчувала, що менша на рік або гірше щось знаю”.
Анастасія Березюк, психологиня:
“З 4-х років я почала думати про 1 клас, оскільки вже тоді було відомо про 12 років навчання. Я звернулась до 4-х спеціалістів: логопеда, дитячого психолога (мама-психолог не завжди може дати об’єктивну оцінку своїй дитині), репетитора з підготовки до школи та тренера зі спорту. Подібна підготовка дала свої плоди: за висновками психолога в дитячому садку нам було рекомендовано йти в 1 клас в 5 років. Та й дитина просила віддати її до школи. За результатами двох років успішність на рівні – вище середнього, поведінка усвідомлена, відповідно суттєвих мінусів я не побачила і дитина задоволена”.
Ольга Ваганова, вчителька:
“Моя думка – що раніше людина доєднається до дорослого життя, то краще. У мене не було сумнівів, що син має піти у той рік, коли йому виповниться 6, хоча на 1 вересня йому було ще 5. По-перше, Вова ходив на “підготовчі”. По-друге, у першому класі навіть домашок і оцінок немає. Тобто входження максимально плавне і комфортне. Зараз Вові 15 і він дійсно молодший на рік від більшості однокласників, але проблем йому це не створює. Я – за початок у 5 років”.
Дослідники, що підтримують такий підхід, вважають, що ранній початок навчання стимулює інтелектуальний розвиток дитини та формує всі необхідні соціальні навички.
Проте деякі експерти та батьки, стверджують, що ранній початок навчання створює надмірне навантаження на ще несформовану психіку та фізичне здоров’я дитини. Вони наголошують, що треба давати дитині можливість вільно розвиватися, поки вона не досягне того періоду, коли буде найбільш готова до організованої навчальної діяльності.
Віктор Громовий, заслужений вчитель України та редактор порталу “Освітня політика”:
“Вік не має значення. Усе залежить від готовності дитини до школи. Є дошкільнята, які готові в 6 років, а є ті, які – в 7. Часом батьки вважають, якщо дитина має певні знання, то готова до школи, але це не так. Усе залежить від рівня її фізичної зрілості. В іншому випадку на дитину чекає складне та стресове навчання”.
Інна Молчанова, мати школярки:
“Якщо під час повномасштабної війни малятко піде до школи, а потім перейде на дистанційку, то про якість освіти взагалі не йдеться. Не варто забирати дитинство. У нас можна і з 3 років “посадити дитину за парту” на навчальних курсах. Я б так не робила”.
Наталія Піка, мати школяра:
“В 5 чи 6 років діти не готові до навчання. Ні морально, ні фізично. Вони не готові сидіти за партою кілька годин і слухати вчителя.”
Зарубіжний досвід
Згідно з аналізом освітніх систем країн Європейського Союзу, у європейських країнах повна загальна середня освіта триває:
- не менше 12 років – у 19 країнах;
- 13 років – у 17 країнах;
- 14 років – у 2 країнах.
Лише учні в Україні, Азербайджані, Білорусі та Росії досі перебувають на 11-річній системі навчання, а право вирішувати з якого віку йти дитині до школи, з 6 чи 7, належить батькам. Вірменія, Грузія та Молдова вже перейшли на 12-річну систему навчання. Діти в школах Австрії, Німеччини, Нідерландів, Франції, Португалії, Бельгії, Греції та Албанії йдуть до школи у віці 6 років та навчаються 12 років.
У Великій Британії та США діти починають навчатися у 5-6 років, що відповідає рекомендаціям ЮНЕСКО. Тривалість навчання у Об’єднаному Королівстві становить 13 років, а у США – 12 років.
Найдовше навчаються у Ірландії – цілих 15 років, правда, і стартують у навчанні маленькі ірландці теж раніше від усіх – у віці 4 років. У Північній Ірландії школярі теж ідуть у 4 роки до першого класу, але навчаються 14 років. А от у Швеції, Норвегії та Фінляндії вік початку шкільного навчання становить 7 років. До речі, саме Фінляндія демонструє один з найкращих показників у світі за рівнем освіти.
Початкова освіта у різних країнах триває по-різному – від 4 до 7, а інколи, навіть, до 8 років. В тих країнах, де школярі починають навчання з 5 років дошкільна освіта є обов’язковою та фінансується державою. Навчання з п’ятирічками проводиться у ігровій формі з дотриманням вимог та правил, де учні вчаться контролювати свій емоційний стан, набувають соціальних та побутових навичок і тим самим отримують підготовку до початкової школи.
Ексміністерка Лілія Гриневич зауважує, що для початку шкільного навчання дитина має досягти певного рівня зрілості. Також вона вказує на важливість встановлення тривалості навчання 12 років:
“У Європі й багатьох провідних освітніх системах світу – в країнах, які мають, відповідно, кращий рівень якості підготовки людського капіталу, – навчаються в школі до 18-ти, а деколи й до 19-ти років. Тому що у 18 років людина є більш підготовленою і зрілою до наступного вибору і самостійності”.
Переваги та недоліки впровадження 12-річної системи освіти
Чим раніше діти розпочнуть навчання у школі, тим більше викликів постане перед освітянським суспільством. Адже, треба адаптувати шкільну програму під певний вік. Очевидно, що програма для 7-річок важча, ніж для 6-річок, а тому, для 5-річок має бути спрощеною і поготів. 5-річки мають бути психологічно підготовленими до процесів навчання. А для забезпечення цього фактично потрібна дошкільна освіта, що за новою реформою стане частиною власне початкової школи. Отже, потрібні будуть додаткові кошти на створення підготовчої ланки. Виникає питання: чи є наразі така можливість у Міністерства освіти і науки в умовах війни?
Варто також відмітити, що оскільки тривалість навчання за кордоном більша, ніж в українських школах, то і навчальне навантаження учнів теж різниться. Водночас, рівень набутих знань та компетентностей майже однаковий. Ймовірно, що українські школярі зазнають невиправданого надмірного навантаження. Отже, 12-річна система освіти все ж таки дасть можливість таке навантаження зменшити внаслідок збільшення тривалості навчання.
Віддаючи дитину до школи, слід звертати увагу на її індивідуальні особливості: зацікавленість у знаннях, поведінку в соціумі, навіть, фізичні параметри. Якщо ці показники на задовільному рівні, то витративши певні фінансові ресурси на підготовку, можна таку дитину відправити у перший клас у 5 років. Взагалі, побоювання деяких батьків, що дитина може втратити час, перебуваючи на навчанні стільки років цілком справедлива.
Анастасія Березюк, психологиня:
“Я неодноразово чула від молоді: “Я багато часу витратив на навчання в школі і ВУЗі, а міг би будувати свій бізнес”. І я з ними згодна, бо тут арифметика проста: в 6(7) років до школи, 12 років навчання, 6 років на магістратурі дорівнює 24(25) роки – вік дорослої людини, в якої пройшли кращі молоді роки і активна фаза креативних ідей”.
Отже, суперечливість ідеї про найкращий вік для вступу до першого класу свідчить про те, що універсального підходу тут бути не може. Кожна дитина є унікальною, і те, що підходить одній, може бути зовсім неприйнятним для іншої. У сучасних умовах, коли освітня система зазнає значних змін, особливо важливо враховувати індивідуальні особливості дітей, їхній рівень зрілості та готовність до навчання. Остаточний вибір завжди має бути прийнятий із урахуванням інтересів і потреб дитини, а не лише вимог системи. Педагогічні рекомендації, досвід батьків і власні спостереження – усе це має допомогти у прийнятті виваженого рішення, яке забезпечить дитині успішний і щасливий старт у навчанні.
