Штучний інтелект стимулює війни: Павло Дукач про технологічну перевагу та повторення історичних помилок
В останній час світ опинився в точці, де швидкість технологічного прогресу перевищує здатність суспільства осмислювати його наслідки. Штучний інтелект, який дедалі глибше інтегрується у всі сфери життя — від фондових бірж до державного управління, — створює передумови для нової хвилі глобального суперництва. Країни інвестують мільярди в розробку власних моделей, обмежують доступ конкурентів до обладнання, формують блоки і вводять санкції, керуючись тією ж логікою переваги, яка вже не раз завершувалась збройним зіткненням. Фінансовий аналітик Павло Дукач уважно стежить за цими процесами і вважає, що ШІ штовхає світ до нової конфігурації війн. Технологічна перевага стає інструментом впливу та джерелом напруги, яка може перерости у збройне протистояння.
Технологічний прорив як каталізатор глобального тиску
Дукач наголошує, що історія неодноразово демонструвала: технологічний прогрес, який розвивається швидше за соціальну адаптацію, часто призводить до потрясінь. У ХХ столітті прикладом стала електрифікація — явище, яке різко збільшило продуктивність, але водночас залишило мільйони людей без роботи. Нові верстати вбили старі професії швидше, ніж суспільство встигло навчити людей новому. Тоді це викликало паніку, масові протести та втрату довіри до змін.
Зі штучним інтелектом, підкреслює аналітик, ситуація розвивається ще стрімкіше. За перший квартал 2025 року ШІ-сегмент додав 1,2% до ВВП США. У ШІ-чипи, сервери та обчислювальні потужності вже вкладено понад $50 млрд. Ведучі компанії — NVIDIA, Google, Microsoft — фактично сформували новий розподіл технологічного впливу. ШІ вже керує 70% транзакцій на американських біржах, а загальний прогноз Goldman Sachs — $4,4 трлн внеску ШІ в глобальну економіку до 2030 року.
Технології як джерело нової конфронтації
Дукач порівнює сучасну ситуацію з періодом ядерного протистояння 1950-х років. Тоді технології стали зброєю дипломатії, а наукові досягнення — приводом для гонки озброєнь. Те саме відбувається й нині: США обмежують експорт чипів до Китаю, а Китай відповідає програмою «AI 2030», інвестуючи щороку по $30 млрд. Геополітична конкуренція в сфері штучного інтелекту перетворюється на цифрову війну.
2024 року, як нагадав експерт, світ вже побачив, наскільки ШІ може бути деструктивним. Кібератаки, які торкнулися інфраструктури трьох країн G7, коштували $2,3 млрд. У відповідь ООН розпочала розробку стандартів для ШІ. Але цього, вважає Дукач, недостатньо — бо технологія вже вийшла з лабораторій і стала доступною навіть країнам із мінімальними ресурсами.
Шанси відстаючих і нові гравці технологічного поля
Особливу увагу експерт звертає на ефект вирівнювання, який дає ШІ. Країни, які не мали шансів на військову чи економічну перевагу раніше, отримали нові інструменти. Хакери з Північної Кореї, за оцінками аналітиків, стали одними з найуспішніших у проведенні цифрових атак і змогли накопичити третій за обсягом національний біткоїн-резерв після США і Великої Британії.
Технічні обмеження, як-от доступ до літографічних машин, залишаються, але країни шукають обхідні шляхи. Чипи розробляють локально, інфраструктура масштабно копіюється, а приватні лабораторії працюють у напрямі генеративного ШІ навіть поза традиційними центрами сили. Це означає, що світ перестає бути біполярним — він стає множинним, але не стабільним.
Повторення сценаріїв: змагання замість співпраці
Експерт переконаний: ми знову опинилися на роздоріжжі, де логіка конкуренції домінує над кооперацією. Світ повторює сценарій, у якому спочатку шукає перевагу, а лише після катастрофи формулює мораль. Так було з ядерною зброєю: її масштабне застосування у Другій світовій війні змусило створити глобальні обмеження. Але ці обмеження з’явилися постфактум. У випадку з ШІ, на думку аналітика, ситуація розвивається аналогічно: лише після інцидентів на кшталт масових кібератак або технологічних конфліктів країни почнуть об’єднуватися для створення спільних рамок.
На його думку, ШІ — не просто наступний виток інновацій, а той елемент, що вже змінив баланс сил. І цей процес не зупинити. У 1900-х електрифікація дала світу титанів на кшталт General Electric. Сьогоднішній ШІ зробить це значно швидше — і значно масштабніше.
Соціальні ризики: безробіття, протест, страх
Суспільна адаптація до нової технологічної епохи також відбувається болісно. За прогнозами Світового економічного форуму, ШІ може витіснити до 92 млн робочих місць до 2030 року. При цьому створиться 78 млн нових, але вони потребуватимуть інших навичок, освіти, мобільності. У 1920-х луддити ламали верстати. У 2020-х профспілки вже вимагають регулювання ШІ, побоюючись економічного тиску й зниження ролі людини у виробничих процесах.
Дукач зазначає, що зміни відбуваються так швидко, що суспільство фізично не встигає адаптуватися. Це породжує невдоволення, політичну поляризацію, нові форми протесту, — і зрештою створює ґрунт для внутрішніх конфліктів. Саме так, підкреслює він, нові технології часто ведуть не до миру, а до загострення.
Павло Дукач зазначає, що технологічна революція — це завжди виклик. Вона розкриває потенціал людства, але одночасно демонструє його вразливість. ШІ, як і електрика чи ядерна енергія колись, стане визначальним чинником епохи. Питання лише в тому, якою буде ціна переходу. Аналітик не виключає, що конфліктів уникнути не вдасться. Вони, на його переконання, вже зароджуються — в економічних бар’єрах, у технологічних санкціях, у цифрових атаках. І лише переживши шок, світ почне формувати правила.
“Чи знаєте ви, що часто траплялося, коли технологічний прогрес розвивався швидше, ніж готовність людства до змін? Війни. Великі рубки, які вже потім своїм жахом призводили до появи гасел на кшталт “ніколи знову”. Чи зможемо ми спрямувати ШІ на благо, чи геополітична гонитва знову повторить помилки минулого, коли суперництво затьмарювало співпрацю? Думаю, спершу — друге, а вже потім — перше. Щоб злякатися ядерної зброї, світ спочатку мав побачити її застосування”, – резюмує експерт.
