Мобілізація чоловіків 60+ та 25-, якість підготовки і нагляд за дотриманням законності в армії: Ігор Луценко про ці процеси

Проблеми мобілізації в Україні, організація роботи в армії, залучення нових кадрів та реабілітація дезертирів — це актуальні питання, що потребують ретельного аналізу та відповідних рішень. Під час війни з Росією стає очевидним, що військова структура і методи мобілізації часто не відповідають потребам сучасної війни, а управлінські ресурси використовуються неефективно. Багато посад і завдань, які могли б виконувати цивільні, зараз закріплені за військовослужбовцями, що забирає їхні сили від бойових завдань.

На думку Ігоря Луценка, колишнього народного депутата, засновника Центру підтримки аеророзвідки, командира підрозділу ударних безпілотників “Орден Сантьяго”, вирішення цих проблем могло б значно підвищити ефективність армії та полегшити навантаження на бійців на передовій. Луценко у своєму інтерв’ю “Громадське” пропонує конкретні шляхи вирішення, які стосуються як мобілізації людей старшого віку, так і реформування армійських структур, що можуть допомогти досягти більшої ефективності в умовах війни.

За словами Ігоря Луценка, чоловіки віком понад 60 років або ті, кому ще немає 25, які звільнені від мобілізації, могли б працювати в Збройних силах України, виконуючи відносно безпечні завдання. Він зазначив, що ці чоловіки могли б виконувати організаційну роботу, не ризикуючи своїм життям. Він наголосив, що це суттєво полегшило б життя військовослужбовців, зокрема тих, хто перебуває на передовій.

Луценко підкреслив, що бухгалтерів, діловодів та інших працівників, які виконують адміністративні завдання, не обов’язково мобілізувати до лав військових. Ці люди можуть працювати в армії на цивільних посадах, виконуючи важливі організаційні завдання, що дозволило б вивільнити додаткові ресурси для бойових операцій.

“Ось у нас зараз знову нове місце дислокації. Цю всю організаційну роботу та ремонт що, повинні рядові солдати обов’язково робити? Ні. А бухгалтери у штабі чи всі ці діловоди, їм потрібно бути військовослужбовцями? Я вважаю, що ні. У такий спосіб ми б вивільнили” колосальний ресурс.

На мою думку, десь щонайменше 20-30% навіть у підрозділах, які відносно воюють, — це обслуговування самих собі й армії. Умовно кажучи, у нас на 10 осіб один діловод. А це досить розумні люди, які можуть взагалі чудово воювати. Але вони займаються паперовим валом.

У нас є частина людей, які воюють і розуміються на цьому. А є люди, які не воюють і не хочуть цього розуміти, зате керують. Потрібна якась нова хвиля людям у цій війні”, – вважає Луценко.

Він також заявив, що росіяни мають певну перевагу на Донбасі, але цю перевагу можна компенсувати залученням цивільних осіб до виконання невоєнних функцій в армії. Луценко вважає, що це дозволить підвищити рівень менеджменту в ЗСУ та позбутися старих радянських підходів, які досі зберігаються в організації армії. Луценко зазначає, що зараз у тилу знаходиться чимало людей, які не мають реальних завдань, і це змушує військових на передовій перебувати там тривалий час без належного відпочинку.

Луценко також прокоментував закон про мобілізацію, який набрав чинності 18 травня. За його словами, після ухвалення цього закону спостерігався тимчасовий приріст охочих вступити до лав ЗСУ, особливо серед тих, хто вагався, але все ж таки хотів піти на фронт. Однак цей приріст швидко знизився, і тепер необхідно шукати нові підходи для залучення людей до війська.

“Я не маю статистики щодо темпів мобілізації по всій країні. Але я можу говорити про свою соціологію, скажімо так, зі зміщеною вибіркою. Я ж теж активно займаюся залученням людей до свого підрозділу. І внаслідок дії закону з новими положеннями щодо мобілізації, що набув чинності 18 травня, на деякий час була активізація припливу людей у Збройні сили. Особливо людей, які вагалися, але так чи інакше хотіли піти у військо.

Але потім — як це швидко зросло, так швидко і спало. Тобто є певний ресурс, який ми взяли й використали. А далі потрібно брати новий рубіж якимись новими способами.
У нас є прямий ресурс — безпосередньо ті люди, які, за законом, мають воювати. І їх у рандомний спосіб, на жаль, ловлять на вулиці. Методи ніби законні, але це не планова мобілізація.

Потрібен чіткий план. Розуміння, кого ми найбільше потребуємо. От зараз точно потрібні РЕБівці, тобто всі, хто може працювати з радіообладнанням: програмісти, радіотехніки, інженери. Ті, хто має навички пілота. 

То, може, зробити курси й починати людей готувати хоча б на цивілці? У такий спосіб ми створюємо певний буфер, коли ця мобілізація не є таким страшним стресом.

Бо, чесно кажучи, навіть для мене це був би страшний стрес — якщо уявити 15 років тому, коли я був абсолютно цивільним, що мене хтось раптом схопив і послав на війну”, – наголосив Ігор Луценко.

Він також наголошує на необхідності перегляду підходів до тривалості служби військовослужбовців, вважаючи, що армія повинна запровадити механізм індивідуальної ротації, який дозволяв би солдатам певний час служити, а потім відпочивати. За його словами, в сучасних умовах говорити про масову демобілізацію нереалістично, тому армія має працювати з наявними ресурсами, роблячи службу для військових більш комфортною та ефективною.

Щодо проблеми з дезертирством, Луценко висловив думку, що зараз у ЗСУ понад 100 тисяч людей, які самовільно залишили свої частини (СЗЧ), що еквівалентно приблизно 20 бригадам. Він вважає, що необхідно розробити реалістичну модель роботи з такими людьми і надавати їм можливості для реабілітації та повернення до війська.

Луценко також критикує чинний закон, який передбачає амністію для перших випадків дезертирства, називаючи його неефективним. Екс-нардеп вважає, що для вирішення проблем дезертирства слід створити спеціалізовані підрозділи, де такі люди могли б приносити користь армії, і поступово робити їх бойовими юнітами. Він також наголошує, що потрібно створювати механізми поступової підготовки людей до участі у бойових діях, оскільки більшість новобранців не готові відразу вирушати на передову.

“Я вважаю, що треба придумати реалістичну модель роботи із СЗЧшниками. З них зараз можна сформувати декілька бригад, до того ж таких, що будуть приносити реальну користь на фронті. 
Можу сказати, що попит з їхнього боку на “реабілітацію” є. І треба їм дати механізми “реабілітації”. А не той “фантастичний” і “шедевральний” закон, яким прощається перше СЗЧ і який не працює. Бо там потрібно зареєструвати кримінальне провадження. ДБРівці мусять почати шити цю справу, а потім її ж припинити.

Я спростив би цей механізм і створив би спеціалізовані підрозділи. Так би мовити, допоміжні. А потім, можливо, робив би їх бойовими юнітами поступово.

Проблема ж із залученням людини у війну — десь 95% людей не готові до того, щоб зразу піти на «нуль». І нам потрібно створювати механізм для поступового, плавного залучення.

Бо що зараз відбувається? От у мене друг, киянин, його схопили, далі «учебка» 30 з чимось діб — і одразу на «нуль». Він там пробув декілька тижнів. Вижив, травма, контузія, поранення — і все, його списали. Тобто такий дуже частий зараз шлях людини-рекрута. 

На початку війни так ніхто не робив. Зараз, я так розумію, такої змоги ні за часом, ні за лініями немає. Але треба намагатися”, – каже Луценко.

Він також критикує те, що в армії немає дієвих механізмів для скарг на командирів, які порушують закон або військовий статут. Луценко вважає, що армія страждає від беззаконня і брехні, і це призводить до масових випадків дезертирства та поганого ставлення до солдатів.

“Я казав, що армія має перестати бути тюрмою для героїв. Звісно, звучить дуже радикально, і хтось, можливо, покрутить пальцем біля скроні, але я повернув би так звану військову прокуратуру. Тобто питання реформування армії потрібно зблизити з питаннями дотримання законності в самій армії. Зараз когось, хто наглядає за законністю в армії, немає.

У нас зараз немає такого, щоб можна було поскаржитися на командира, який порушує закон або статут. Тобто армія — це культура абсолютного беззаконня і брехні. І через це ми дуже програємо. Через це ось ці масові СЗЧ, через це взагалі таке ставлення до солдатів і так далі.

Так от, щоб це виправити, однією з правильних реформ було б саме повернути активний нагляд за законністю. Бо нинішнє ДБР, щоб ви розуміли, — це цивільні люди. І їх навіть можуть не пустити на територію військових частин.

Треба зробити систему оцінювання командирів за стандартом НАТО. Було б правильно почати хоча б якось збирати фідбек щодо командирів. І щоб водночас ці скарги аналізували. І щоб там сиділи люди, які придумували б системні рішення, мали всю аналітику і планували б реформи в армії”, – реюмував Ігор Луценко.