Спільні російсько-іранські навчання CASAREX‑2025: що криється під обгорткою “гуманітарного порятунку” Каспійського моря

Сьогодні у Каспійському морі розпочалися триденні спільні навчання Ірану та Росії під умовною назвою CASAREX‑2025 – нібито для відпрацювання реагування на надзвичайні ситуації на воді. Однак під обгорткою “гуманітарного порятунку” криється глибша мета: військова координація двох режимів, які системно кидають виклик міжнародним санкціям і дедалі тісніше вибудовують антизахідний альянс. Це вже п’яті спільні навчання з 2019 року, які символізують зміцнення альянсу між Іраном, Росією та Китаєм.

Навчання прикриття: “Разом за безпечне Каспійське море” як ширма для бойового злагодження

Активність “Дуету ізоляції” в Каспії, що триває під гаслом “Разом за безпечне Каспійське море”, насправді стає елементом масштабної бойової взаємодії. Попри заявлену участь цивільних служб, на морських ділянках працюють бойові формування Корпусу вартових Ісламської революції (IRGC) та кораблі ВМФ РФ, які вже використовувались для запуску крилатих ракет “Калібр” по Україні.

Якщо минулорічні навчання ще містили елементи рятувальних операцій, нинішня ітерація відверто зміщується в бік військового сценарію, адже в ній містяться імітація атак дронами, участь морського спецназу, використання засобів РЕБ, радіоперешкоди, тренування захоплення суден, тобто комплекс дій, далекий від цивільного захисту.

CASAREX‑2025 проходить у період чергової ескалації в Україні: РФ знову обстрілює Донбас і енергетичну інфраструктуру, а Іран напередодні доправив чергову партію безпілотників Shahed. Участь цих дронів у навчаннях є логічним продовженням раніше укладеної угоди: у травні Москва й Тегеран підписали стратегічний 20-річний пакт, що передбачає військово-технічну співпрацю, включно з регулярними спільними навчаннями.

Каспій дедалі чіткіше перетворюється на зону бойового злагодження. Починаючи з літа 2022 року, саме з Ірану до Росії почали надходити перші бойові безпілотники Shahed, якими пізніше РФ атакувала українські міста, особливо енергетичну інфраструктуру в осінньо-зимовий період 2022 року.

Уже в листопаді того ж року стало відомо, що Кремль хоче не просто імпортувати дрони, а й налагодити їх виробництво. У місті Єлабузі (Татарстан) було створене спільне підприємство з виробництва Shahed, розраховане на 6000 одиниць на рік. Контракт між країнами оцінювався в $1,7 мільярда, з оплатою частково в золоті. Російські інженери працювали на підприємстві разом з іранськими фахівцями. Це вже не поставки, а стратегічне співробітництво, повністю інтегроване у військово-промислову систему обох держав.

Окрім самих дронів, Іран передає Росії технології їх виробництва, а у відповідь отримує допомогу в цифрових розробках, радіоелектронній боротьбі та кіберопераціях. Це обмін технологіями, який посилює обидві сторони в їхніх збройних конфліктах і підтримує стабільність авторитарних режимів.

Військове братерство КВІР і РФ: сигнал для Києва

Ще один ключовий учасник цих процесів – іранський Корпус вартових ісламської революції. Це не просто армійська структура, а мілітаризована наддержава в державі: зі своїм бюджетом, банками, нафтовими компаніями та міжнародними каналами зброєпостачання. Вони ж головні експортери дронів Shahed до РФ, що використовують спеціальні підрозділи типу Unit 700 і Unit 18000. Відправлення йде через заводи IRGC, зокрема в Семнані, під контролем Quds Force – спецпідрозділу, відповідального за операції за межами Ірану. Саме ця мережа забезпечила передачу дронів до Росії влітку 2022 року.

Слід наголосити, що КВІР – структура з величезною мережею проксі-операцій. Вони керують угрупованнями на кшталт “Хезболли”, озброюють хуситів у Ємені, ведуть підпільну активність у Сирії, Лівані та секторі Газа. Саме ці механізми використовуються тепер для поставок у Росію, лише з новим маршрутом і новими цілями.

Досвід спільних бойових дій у Москви й Тегерана вже є, зокрема в Сирії, де з 2015 року КВІР керували наземними операціями, а росіяни авіацією. “Священний союз ядерних в’язнів” створив координаційний центр на базі Хмеймім, у якому узгоджували дії, обмінювались розвідданими та прокладали маршрути руху безпілотників. У 2023 році це співробітництво перейшло в нову фазу: Росія, Іран і Сирія створили тристоронній штаб з метою витіснення США з Близького Сходу.

Усе це не минуле, а модель, яку застосовують і зараз. Саме Каспій може стати наступним полігоном такої координації. І нинішній CASAREX‑2025 – саме той випадок.

Для України ці навчання – не просто далекий військовий ритуал, а сигнал, як дві армії, що мають спільний бойовий досвід, готуються до майбутніх сценаріїв, що можуть включати гібридні атаки, транзит зброї через Каспій, формування тилової логістики або навіть координацію нових фронтів. І поки офіційні анонси говорять про “порятунок на морі”, насправді світ спостерігає за маневрами, у яких рятувати ніхто не збирається.

Каспій роздвоюється: як Росія та Іран формують вісь впливу, а решта шукають баланс

Іран оголосив, що запросив усі прикаспійські держави – тобто Азербайджан, Казахстан і Туркменістан, – долучитися до навчань як спостерігачів. Хто дійсно приїхав?

Азербайджан офіційно підтвердив свою присутність як спостерігач. Хоча військові кораблі не брали участі в маневрах, делегація з Баку була присутня у порту Бандар-Анзалі та на штабних нарадах. Казахстан також надсилав спостерігачів, хоча офіційних заяв не робив. Його представники були присутні під час минулорічних маневрів, ймовірно, вони продовжили цю лінію і зараз, хоч і з максимально нейтральною риторикою.

Туркменістан зберігає мовчання, як зазвичай. Він традиційно уникає втручання у безпекові питання, якщо там замішані Іран або Росія. Його мовчання радше говорить про дистанціювання, ніж про підтримку.

Хоча офіційно жодна з країн не висловила протесту, реакція виглядає стримано-недовірливою. До того ж Азербайджан ще у червні оголосив про власні спільні військово-морські навчання з Казахстаном – “Caspian Breeze”. І що цікаво, вони відбудуться в тому самому регіоні Каспію, де ірансько-російські кораблі відпрацьовують “рятувальні маневри”. Це виглядає як дипломатична відповідь: мовляв, якщо ви тренуєтесь удвох, то ми також.

Казахстан, у свою чергу, не тільки погодився на спільні маневри з Баку, а й активізував роботу з Туреччиною та ЄС у межах середньоазійських транспортних маршрутів. Він фактично демонструє, що хоче зберігати баланс і не бажає, щоб Каспій перетворився на арену впливу Росії й Ірану.

Туркменістан, як завжди, грає в “нейтралітет”, хоча бере активну участь у проєктах TRACECA та спільних енергетичних переговорах з Європою. Його мовчання не означає підтримки Росії чи Ірану, скоріше, він уникає будь-якого конфлікту, зосереджуючись на газовому експорті до Китаю й перспективі нових портів.

Чи загрожує це стабільності регіону? Так, і от чому: Росія й Іран намагаються створити “двійкову вісь впливу”, і це тривожить інших гравців. Їхнє військове партнерство в Каспії сприймається як спроба нав’язати нову конфігурацію сил. Дві країни вже давно співпрацюють у Сирії, а тепер закріплюються в Каспійському морі. Це не може не викликати реакції, принаймні оборонної.

У регіоні багато невирішених питань: розподіл шельфу (особливо між Азербайджаном, Туркменістаном і Іраном), транзит енергоносіїв (трубопроводи через Каспій), екологічна катастрофа (вчені прогнозують падіння рівня води до 9 метрів до 2100 року, що загрожує екосистемам і портам). Військове ж маневрування тільки ускладнює цей фон.

Можливі інциденти. У морі досить легко “ненароком” зайти в чужу економічну зону. А коли в регіоні діють бойові кораблі одразу двох режимів, що конфліктують із Заходом, ризики тільки зростають.

Існують і гібридні загрози. Спільні навчання можуть приховувати інші цілі – наприклад, тестування нових типів озброєнь, перевірку радіолокаційних систем, дронів, або відпрацювання прикриття транзиту нелегальних вантажів під приводом “маневрів”. Це створює напругу навіть без жодного реального бою.

І що в сухому залишку? Іран і Росія намагаються не лише створити враження сили, а й фактично перетворити Каспій на арену свого двостороннього домінування. Їм зручно це робити, адже море закрите, міжнародні норми гнучкі, а сусіди не мають особливого бажання конфліктувати. Проте навіть мовчазна реакція Казахстану й Азербайджану говорить про одне: їм не подобається те, що Каспій поволі стає “спільним морем” для Ірану та Росії. І спроби втримати баланс, проводячи спільні маневри “Caspian Breeze”,  сигналізують про те, що конкуренція на Каспії тільки починається.

Тетяна Вікторова