Сполучені Штати та Іран підписали меморандум про взаєморозуміння: як світові медіа оцінюють цю історичну подію
Раптове підписання меморандум про взаєморозуміння, яке передбачає припинення війни та розблокування Ормузької протоки, викликало справжню хвилю дискусій на сторінках світових видань. Поки Дональд Трамп скріплював документ своєю літерою в історичних залах Версаля, а його іранський колега Масуд Пезешкіан ставив цифровий підпис під погодженим текстом, іноземні оглядачі вже почали моделювати майбутні контури оновленої архітектури безпеки на Близькому Сході.
Перші шпальти впливових ЗМІ демонструють широкий спектр оцінок — від стриманого оптимізму щодо негайного відновлення судноплавства в Ормузькій протоці до відвертого скептицизму стосовно реальних перспектив врегулювання ядерної програми Тегерана протягом наступних шістдесяти днів. Подальший аналіз європейських публікацій дозволяє зрозуміти, які саме приховані ризики та геополітичні дивіденди вбачають закордонні аналітики у цьому сенсаційному дипломатичному кроці.
BBC News — Велика Британія. Державна медіакорпорація BBC News цитує внутрішній розкол у США через підписаний документ:
«Головна мета Трампа — запобігти “глобальній економічній катастрофі” через стрибок цін на нафту. Проте в самій Республіканській партії панує розкол. Сенатор-республіканець Білл Кессіді заявив: “Це найгірший зовнішньополітичний промах за останні десятиліття. Проблема з Ізраїлем залишається невирішеною, оскільки Беньямін Нетаньягу продовжує удари по Лівану, попри мирний план».
The Guardian — Велика Британія. Лівоцентристське аналітичне видання The Guardian публікує різку критику на адресу американської адміністрації:
«Текст 14-пунктового меморандуму свідчить про те, що адміністрація Трампа поспішила оголосити про “велику перемогу” тоді, коли лідер Хезболли Наїм Кассем уже проголосив це “тріумфом”.
Трамп пішов на компроміс у момент, коли режим в Тегерані під дією жорстких санкцій та воєнного тиску був найслабшим за останні десятиліття. Замість того, щоб дотиснути Ісламську Республіку, Вашингтон дає їй ресурси, легітимність та фінансове полегшення. Це великий прорахунок Трампа, який вже поставив під загрозу крихке перемир’я в Лівані».
Al Jazeera — Катар. Міжнародне інформаційне бюроAl Jazeera фокусується на войовничій риториці всередині Ірану:
«Падіння воєнної напруги супроводжується жорсткою інформаційною війною, де кожна сторона намагається виставити себе виключним переможцем. Якщо США не виконають своїх зобов’язань, Іран у жодному разі не виконає своїх. Наш палець залишається на тригері — заявив спікер парламенту Мохаммад-Багер Галібаф, попередивши, що Тегеран розірве меморандум, якщо США першими порушать умови зняття морської блокади».
Deutsche Welle — Болгарія. Сполучені Штати не досягли нічого з того, що планували, розпочинаючи війну з Іраном, — критикує Болгарська служба Deutsche Welle:
«Трамп розпочав цю війну з обіцянками покласти край іранському режиму, його ядерним амбіціям і ракетній програмі. Але режим як був при владі, так і залишився — і справляє враження доволі стабільного. Те саме стосується ракетної програми, а також потенційного прогресу в розвитку іранської ядерної програми: перевершити те, що вже було досягнуто у 2015 році та погоджено Бараком Обамою, вже неможливо.
У результаті США зазнають репутаційних втрат, усьому світові доведеться розгрібати економічні наслідки, а іранський народ буде змушений і надалі страждати під гнітом жорстокого та дедалі радикальнішого режиму».
Denník Postoj — Словаччина. Словацьке консервативне виданняDenník Postoj також налаштоване скептично:
«Важко сказати, де в цій війні успіх США та Ізраїлю. … Американці можуть скільки завгодно намагатися подати в позитивному світлі нинішню катастрофічную ситуацію, але ізраїльтяни, для яких цей конфлікт має екзистенційне значення, не дадуть себе ввести в оману. У Тель-Авіві вже ні для кого не є секретом, що війна з Іраном завершилася повним фіаско, і відповідальність за це лежить не лише на Дональді Трампі, а й на Біньяміні Нетаньягу».
Denník Postoj — Словаччина. Словацьке консервативне видання Denník Postoj також налаштоване скептично:
«Важко сказати, де в цій війні успіх США та Ізраїлю. Американці можуть скільки завгодно намагатися подати в позитивному світлі нинішню катастрофічну ситуацію, але ізраїльтяни, для яких цей конфлікт має екзистенційне значення, не дадуть себе ввести в оману. У Тель-Авіві вже ні для кого не є секретом, що війна з Іраном завершилася повним фіаско, і відповідальність за це лежить не лише на Дональді Трампі, а й на Біньяміні Нетаньягу».
Der Standard — Австрія. Ізраїлю не вдасться досягти такої бажаної безпеки лише військовим шляхом, — наголошує віденська газета Der Standard:
«Попри цілу низку тактичних успіхів, Ізраїль не наблизився до своєї справжньої мети, натомість завдав величезних страждань Лівану. А тепер на заваді такій політиці став ще й Трамп. Ізраїлю час зрозуміти, що він ніколи не досягне бажаної безпеки винятково завдяки військовій силі. Потрібні також серйозна дипломатія та союзники в регіоні, які були б відкритими до діалогу — у Лівані та інших арабських країнах. Для цього необхідно змінити й політику щодо палестинців».
Naftemporiki — Греція. У цій домовленості впадає в око відсутність одного дуже важливого компонента, — зауважує афінська Naftemporiki:
«В угоді, покликаній започаткувати непрості переговори щодо остаточного врегулювання, немає жодної згадки про права людини. Пам’ятаєте, що Трамп говорив на початку війни? Він обіцяв допомогу протестувальникам, закликав їх захоплювати урядові будівлі й водночас засуджував безперервні страти тих, кого ув’язнили після придушення січневих протестів. А тепер Трамп заявляє, що зміна режиму його не цікавить, а нові аятоли є цілком поміркованими людьми».
Le Quotidien — Люксембург. Наслідки війни відчуватимуться ще довго, — зазначає люксембурзька Le Quotidien:
«Ланцюги постачання виявилися не просто порушеними — вони фактично обвалилися. Нафтопереробні заводи зазнали серйозних пошкоджень. Чорне золото вже не надходитиме трубопроводами з тією швидкістю, яка була до початку конфлікту. Спочатку їх потрібно відремонтувати. Від бомбардувань постраждали також підприємства з виробництва алюмінію.
І це далеко не повний перелік, адже на регіон Перської затоки припадає 30 відсотків світових поставок добрив. Ціни на продукти, які потрапляють на наші столи, і надалі зростатимуть. На цьому тлі лише Дональд Трамп розплився в самовдоволеній усмішці, радіючи своїй “блискучій” перемозі над Іраном, тоді як усім іншим ще доведеться певний час розгрібати наслідки цієї історії».
