“Справи топкорупціонерів сипляться через відкритий реєстр”: Сергій Кривонос про вимогу НАБУ обмежити доступ до ЄДРСР

Українська система правосуддя опинилася перед новим викликом — витоки інформації з судових реєстрів ставлять під загрозу ефективність розслідувань і справедливість вироків у справах топкорупції. Скандал навколо адвокатської компанії «Гарантія ваших прав», яка, за версією слідства, торгувала даними з Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР), виявив не лише конкретні злочини, а й глибокі структурні проблеми в системі доступу до судових матеріалів. Публічне обговорення зіштовхнуло дві позиції: відкрите правосуддя як запорука громадського контролю та необхідність захисту слідчої таємниці. Як на це реагує держава? Чи здатна справа «адвокатів-хакерів» стати точкою перелому? Своє бачення цієї ситуації висловив директор НАБУ Семен Кривонос.

Директор НАБУ вважає, що діяльність адвокатської групи, яку очолював Дмитро Борзих, створила величезну загрозу для всіх антикорупційних розслідувань в Україні. Він наголосив, що масштаб витоку, організованого підозрюваними, був безпрецедентним — сторонні особи отримували доступ до закритої інформації й використовували її в інтересах фігурантів справ. Це, за словами Семена Кривоноса, призводило до приховування доказів, особливо в тих випадках, коли підозрювані заздалегідь дізнавалися про заплановані обшуки. Витоки зруйнували частину досудових процесів, ідеться про десятки справ, пов’язаних із мільярдними збитками та високопосадовими особами.

Кривонос пояснив, що значна частина цієї ситуації стала можливою через прогалини в Законі «Про доступ до судових рішень». До 1 березня 2025 року авторизація в Єдиному державному реєстрі судових рішень здійснювалася лише за логіном і паролем. Це дозволяло третім особам незаконно бачити ухвали про обшуки, арешти та інші слідчі дії, що автоматично заносилися до відкритого реєстру. За його словами, будь-хто, хто мав логін, міг бачити стратегію слідства, що є абсолютно неприйнятним.

Він переконаний: такий стан речей є несумісним з ефективною роботою антикорупційних органів. Тому НАБУ наполягає на зміні законодавства й обмеженні доступу до судових рішень принаймні на етапі досудового розслідування. Ця справа, наголосив Кривонос, має показати суспільству масштаби витоку й потребу системних змін. Він також прокоментував порівняння нинішнього інциденту з торішньою справою Юрія Голика, коли, за підозрами, інформація з НАБУ потрапила на Банкову. За його словами, порівнювати ці два випадки недоречно, бо масштаби та способи витоку суттєво відрізняються. Поточна ситуація, на його думку, є значно серйознішою й системнішою.

Кривонос звернув увагу на те, що витік інформації може статися з різних причин. Одне джерело — це людський чинник: від випадкової помилки до недоброчесної поведінки. Інше — широке коло суб’єктів, які беруть участь у розслідуванні: експерти, аудитори, банки, Держфінмоніторинг. Він визнає, що жоден орган не може гарантувати повної герметичності.

Щодо чуток про «своїх людей» у НАБУ, які нібито допомагали організатору витоків, Кривонос заявив, що це лише розмови. Він підтвердив, що один із фігурантів мав спільне професійне минуле з детективами НАБУ, однак це не доводить наявність змови. За його словами, якщо детективи відчувають потенційний конфлікт інтересів — наприклад, через знайомство з фігурантом — вони добровільно повідомляють про це, і їх виводять із групи.

Водночас Кривонос визнав, що теоретично можливі випадки, коли працівники передають дані третім особам. Він наголосив, що це найскладніша частина роботи НАБУ: виявлення таких осіб потребує великого досвіду, оскільки вони добре маскуються. Проте він запевнив, що антикорупційне бюро системно протидіє цим ризикам.

Загалом Семен Кривонос переконаний, що викриття адвокатської групи, яка отримувала доступ до судових реєстрів, лише початок. Це сигнал про те, що систему треба змінювати в законодавчому полі, позбавляючи сторонніх осіб можливості втручатися в розслідування, де фігурують високопосадовці та великі суми. Інакше — вся антикорупційна боротьба залишиться беззахисною перед технічно грамотними маніпуляторами з грошима й зв’язками.

Семен Кривонос вважає, що діяльність групи адвокатів, які зламали систему доступу до судових рішень, виявила третій — найглибший — рівень витоку інформації. Він повідомив, що наразі паралельно з основним розслідуванням НАБУ вивчає інші випадки незаконного доступу до судових документів, таких як постанови на обшук чи арешт, і аналізує, чи мали місце витоки в окремих підрозділах у кожній справі.

Він підтвердив, що детективам зрозуміло, коли приїжджають на обшук, завжди видно, чи був фігурант попереджений. Такі випадки, за словами Кривоноса, фіксували неодноразово. Оцінка шкоди, нанесеної кільком десяткам справ, вимагає значного часу, тим більше, що вже встановлені факти компрометації електронних ключів не лише суддів, а й правоохоронців і посадовців, які зверталися до реєстру.

Кривонос зазначив, що логін і пароль — це ще не доказ умисної передачі інформації. Визначальним є використання так званого «твердого» ключа — захищеної флешки. Лише за його наявності можна точно встановити, хто саме передав доступ. Без нього довести факт порушення складно. Він також підкреслив, що судді часто доручають роботу в реєстрі своїм помічникам, що додає ще один рівень складності для встановлення відповідальності.

На його думку, впровадження авторизації через систему «Електронний суд» стало важливим кроком, але до цього існувала глобальна схема зливу інформації. Навівши приклад судді, який зробив понад 1 мільйон 174 тисячі запитів до реєстру, Кривонос наголосив: такі обсяги — не виняток, і це вже катастрофа. Він ініціював нараду з представниками правоохоронних органів, щоб представити масштаб проблеми.

Він підтвердив, що мова йде не лише про НАБУ, а про всю правоохоронну систему та всі суди. За його словами, масштаби проблеми виходять далеко за межі одного кримінального провадження. Кривонос переконаний, що злочини, скоєні групою адвокатів, — це лише верхівка айсберга. Їх вдалося задокументувати, бо вони створили автоматизовану систему збору даних. Але й інші адвокатські компанії роками використовували доступ до реєстру для несанкціонованого збору інформації.

Розповідаючи про подальші розслідування, він зазначив, що дані вказують на сотні тисяч, а подекуди й понад мільйон запитів, зроблених з використанням паролів різних посадовців. При цьому до реєстру заходили з тисяч різних IP-адрес — лише один із таких користувачів увійшов до системи з 5830 IP-адрес. Це, за його словами, вказує на системне та широкомасштабне зловживання.

Кривонос повідомив, що зібрану інформацію НАБУ передасть до кіберполіції, оскільки йдеться про системну діру в захисті, яку потрібно терміново ліквідувати. На репліку, що вся правоохоронна система загрузла у вигідних для себе витоках, Кривонос відповів, що узагальнювати не варто — у системі залишаються чесні фахівці, і тепер факт зловживань очевидний, тому реагувати доведеться всім.

Говорячи про захист від витоків, він визнав, що вирішення проблеми має відбуватися на рівні законодавця. Законодавець має або закрити реєстр, або дозволити не вносити до нього дані до завершення досудового розслідування. НАБУ підтримує варіант, коли слідчий або прокурор може винести постанову про засекречення окремого рішення. Тривалість засекречення можна чітко визначити в законі.

На зауваження, що в нереформованій правоохоронній системі це може відкрити шлях до зловживань, Кривонос наголосив, що зараз мова йде про усунення корупційних ризиків у судах і правоохоронних органах, а не про обмеження прав громадян. Він заявив, що обшуки — це процесуальні дії, про які не повинна знати жодна зі сторін до їх проведення. Інакше вся кримінальна юстиція перетвориться на фарс. Щодо реакції адвокатської спільноти, яка різко критикує ідею закриття реєстру, Кривонос зауважив, що настав час зняти рожеві окуляри — реальна картина потребує реальних рішень.

Він нагадав, що законопроєкт №7033-д, ініційований головою профільного комітету Денисом Масловим, передбачає зміни, які закривають цю прогалину, однак проєкт не рухається, бо містить положення, які не підтримують деякі громадські організації. НАБУ, за словами Кривоноса, вже давно пропонувало включити обмеження доступу до судового реєстру до плану виконання зобов’язань перед ЄС. Ще до появи підозр адвокатам він піднімав цю тему на урядовому комітеті.

Окремо Кривонос визнав, що проблема експертиз є ще складнішою. Він підтвердив, що Марія Зелінська, яка очолювала Львівський НДІ судових експертиз, уже не працює. Коментувати інформацію про тиск на експертів, яким погрожували відправкою на фронт, він відмовився. Водночас він вважає, що вирішення проблеми експертиз можливе через створення незалежної експертної установи спеціально для справ НАБУ. Така установа, на його думку, має бути доступною як для сторони захисту, так і для слідчих та прокурорів. Він не бачить жодних раціональних причин для відмови від цієї ідеї.

На його переконання, Міністерство юстиції має стати флагманом реформи й запустити незалежну інституцію з власним бюджетом, зарплатами, конкурсом на керівні посади. Така структура має бути незалежною не тільки від Мін’юсту, а й від НАБУ чи САП. Її діяльність варто зосередити на великих справах, а не на дріб’язкових запитах.

Що ж до старих установ, він вважає, що настав час чесно визнати: реформа судової експертизи давно назріла. Це особливо важливо у період відновлення країни після війни, коли потрібно буде оцінювати збитки й контролювати витрати в інфраструктурних проєктах. Якщо боротьба з корупцією має сенс, реформу потрібно було розпочати вчора. На думку Кривоноса, головною перешкодою є брак політичної волі. Він вважає, що високопосадовці бояться втратити вплив на експертні установи, і саме тому блокують зміни. Водночас він сподівається, що справа адвокатів і масштаби викритої системної корупції стануть каталізатором реформ.

Він визнає, що вплив Банкової на МВС надмірний, зокрема через заступника голови ОП Олега Татарова, але водночас наголошує, що підтримка від західних партнерів триває. За його словами, посли країн G7, з якими НАБУ нещодавно зустрічалося, добре поінформовані й підтримують антикорупційні ініціативи. Але головна опора, вважає Кривонос, — це громадянське суспільство. Саме воно здатне змусити владу реагувати, тиснути, добиватися змін і контролювати процес. Він впевнений, що суспільство зможе захистити детективів НАБУ, навіть якщо ДБР відкриє кримінальні справи за заявами НААУ. Він наголошує: ДБР має право розслідувати діяльність правоохоронців, і якщо в когось є претензії — хай розслідують.

Резюмуючи, він чітко заявляє, що НАБУ має законну підслідність у цій справі й не вийшло за межі повноважень. Усі звинувачення, що НАБУ стає монополістом, він називає штучним наративом, який поширюється для ослаблення бюро. Кривонос вважає, що репутація НАБУ як структури, з якою «неможливо домовитися», — це комплімент. І якщо хтось із десяти підозрюваних невинний, то існує Вищий антикорупційний суд, який уже виніс чимало виправдувальних вироків. Він підкреслює, що НАБУ не є кишеньковою структурою, а зрілим органом, який потребує підтримки законодавця та часу для вдосконалення. Критика з боку громадськості, вважає він, є стимулом до дій, бо зрештою саме українське суспільство є головним роботодавцем для НАБУ.