США скорочують військовий внесок у НАТО: європейські ЗМІ аналізують готовність ЄС до самостійної оборони
Скорочення американської військової присутності в Європі ще недавно здавалося скоріше предметом політичних суперечок, ніж практичного планування. Однак повідомлення про намір Вашингтона зменшити свій внесок в оборонні можливості НАТО, зокрема щодо авіації, флоту та допоміжних засобів, без яких сучасні операції альянсу важко уявити, повернули цю проблему в центр уваги. На тлі війни Росії проти України та зростання безпекових ризиків питання про те, наскільки Європа здатна компенсувати можливе скорочення американської участі, стало однією з найобговорюваніших тем в європейських медіа.
Postimees (Естонія). Депутат від правлячої ліберальної Партії реформ Естонії Еерік-Нійлес Кросс на сторінках талліннської газети Postimees висловлює занепокоєння щодо безпеки країн Балтії:
«Такий крок насамперед негативно вплине на стримування на східному фланзі НАТО. По суті, Сполучені Штати заявляють, що надалі не мають наміру брати участь у тій частині оборонного плану НАТО, яка передбачає завдання далекобійних ударів по території Росії, якщо та перетне кордон НАТО.
Росія має потенціал для завдання удару по Європі, а США скорочують свій раніше узгоджений внесок у плани НАТО, тоді як власні можливості Європи завдавати ударів звичайними озброєннями на відстань понад 2000 кілометрів поки що перебувають на стадії розробки. Найшвидшим рішенням для Європи є не очікування появи ідеальної європейської ракети, а закупівля та виробництво проміжних рішень».
La Repubblica (Італія). Невже формується новий блок НАТО під проводом Німеччини? Саме таким питанням задається римська La Repubblica:
«Політична карта Європи стрімко змінюється під впливом двох паралельних і взаємопов’язаних процесів: відходу Сполучених Штатів від Європи за Трампа та тиску з боку путінської Росії. Це веде до формування нового співвідношення сил і балансу, покликаних зміцнити оборону континенту без участі США.
Такий сценарій лише посилюється зростанням ролі збройних сил Німеччини, яка знову стає не лише економічною потугою, а й виходить на траєкторію військової держави. У дипломатичних колах підтверджують, що скорочення участі Сполучених Штатів, до якого прагнуть у Вашингтоні, буде “надзвичайно серйозним”».
Új Szó (Словаччина). Лідери Китаю та Росії можуть вважати, що зараз їм випав шанс вкотре послабити Захід, але вони можуть помилятися, — пише братиславська газета Új Szó, що виходить угорською мовою:
«Путін може завдати удару по НАТО, не чекаючи результатів проміжних виборів у Сполучених Штатах. Він розраховує на те, що Трамп не допомагатиме Європі. … Сі також не може напевно знати, коли вивільняться західні ресурси, задіяні на Близькому Сході та в Україні. Наразі вони використовуються на повну потужність. Отже, існують значні ризики, якщо обидва правителі почнуть переконувати один одного, що саме зараз настав момент для удару по Заходу. Але з огляду на те, як вони прорахувалися щодо реакції Заходу на війну проти України, можна припустити, що вони помиляться і цього разу».
HuffPost Greece (Греція). Портал HuffPost Greece пропонує такий аналіз:
«Головне питання полягає не в тому, чи переозброїться Європа. Цей процес уже розпочався. Справжня європейська дилема стосується не обсягів оборонних витрат чи нарощування військової потужності. Йдеться про те, чи готовий Європейський Союз перетворитися на демократичну політичну спільноту нового типу — силу, що поєднує економічний, технологічний, дипломатичний і стратегічний потенціал та водночас захищає базові цінності демократії, верховенства права і особистих свобод у нинішньому непередбачуваному та нестабільному світі».
La Repubblica — Італія. Колишній єврокомісар Паоло Джентілоні пише:
«Виведення американських військ із Німеччини, а можливо, також з Італії та Іспанії, може бути символічним кроком, але оборона тримається і на символах. Дні, коли всім керували американці, вже не повернуться: ностальгія — це не стратегія».
Süddeutsche Zeitung — Німеччина. Мюнхенська газета застерігає:
«П’ять тисяч менше американських солдатів у Німеччині — це ще може звучати терпимо. Але, очевидно, рішення Трампа торкнеться і американського артилерійського підрозділу, який має далекобійні ракети та крилаті ракети. Те, що Трамп тепер скасовує перекидання саме цього підрозділу після чергової годинної телефонної розмови з Путіним, можна — якщо дивитися песимістично — майже витлумачити як запрошення для Кремля».
France Inter — Франція. Оглядач П’єр Аскі коментує:
«Виведення частини з 35 тисяч американських військових, які досі розміщені в Німеччині, не змінить реальності європейської безпеки. Німеччина оголосила історичний оборонний бюджет і, як і інші європейці, готується до життя без США. Справжня загроза походить від Володимира Путіна, який може сприйняти охолодження трансатлантичних відносин як запрошення перевірити рішучість Європи».
Público — Португалія. Оглядачка Тереза де Соуза вважає повне виведення американських військ малоймовірним:
«Погрози Трампа поступово втрачають переконливість. Коли президент оголошує про виведення 37 тисяч американських солдатів, розміщених у Німеччині, загроза реальна, але її втілення забере роки. Саме з американської бази в Рамштайні, найбільшої на континенті, збройні сили США координують частину своїх операцій у Перській затоці. Також саме з військових баз у Європі США можуть проєктувати свою силу на Близький Схід і в Африку. Виведення стало б величезним автоголом, який сам Конгрес навряд чи дозволить».
De Volkskrant — Нідерланди. Оглядачка Карлейне Вос пише:
«У боротьбі за владу іранці можуть спиратися на десятиліття знань і дипломатичного досвіду, тоді як у Вашингтоні панують аматорство й зарозумілість. Трамп і його оточення досі заперечують, що через це США виглядають на світовій арені цілковито ненадійними і непередбачуваними. Але в глобальній перспективі ізоляція США вже почалася. Європа тепер зрозуміла, що залежність від США треба зменшувати і будувати нові союзи».
Polityka — Польща. Оглядач Марек Свєрчинський пише:
«У Мюнхені європейські лідери представили бачення MEGA — Make Europe Great Again — як єдиний шлях для Європи зберегти автономію в умовах зміни світового порядку. Дружній тон представника Вашингтона був сприйнятий позитивно, але без великих ілюзій. Курс на зміцнення обороноздатності Європи давно визначений і нині широко прийнятий, хоча різні гравці реалізують його з різною швидкістю. Мовою дебатів останніх десятиліть це можна назвати “оборонним союзом різних швидкостей”».
Le Soir — Бельгія. Брюссельське видання наголошує:
«Відносини Трампа і Путіна матимуть величезні наслідки для геополітичної рівноваги — від України до Близького Сходу, Африки та світової економіки. А де в цьому Європа? Перед нею стоїть великий виклик, якщо вона хоче уникнути ролі простого спостерігача.
Європа має взятися до роботи: подолати фальшиві політичні ігри, побудувати європейську оборону, перезапустити економіку, протидіяти дедалі руйнівнішим наслідкам зміни клімату, захищати демократичні цінності й утвердитися в майбутньому світі, сформованому штучним інтелектом і Big Tech. Якщо ми хочемо, щоб наша доля не залежала надто сильно від Трампа і Путіна, іншого шляху немає».
