Ставлення українського суспільства до біженців: соціальна дистанція та солідарність

Соціальні наслідки війни в Україні формують нову динаміку взаємин між різними групами населення, зокрема між тими, хто залишив країну через бойові дії, та громадянами, які залишилися на підконтрольних уряду територіях. Міжнародний і вітчизняний досвід показує, що конфлікти не лише руйнують фізичну інфраструктуру, а й змінюють соціальну тканину суспільства, породжуючи нові категорії людей та нові форми сприйняття один одного. Дослідники вивчили, як українці ставляться до своїх співгромадян, які виїхали за кордон, щоб зрозуміти рівень солідарності, толерантності та можливих соціальних розколів.

Загальна картина соціальної дистанції

Київський міжнародний інститут соціології провів загальноукраїнське опитування «Омнібус», яке включало запитання щодо ставлення до біженців, внутрішньо переміщених осіб, російськомовних громадян та представників інших груп.. Методом телефонних інтерв’ю (CATI) було опитано 1008 респондентів, які на момент дослідження проживали на території, контрольованій урядом України, включно з внутрішньо переміщеними особами. Опитування дозволяє оцінити соціальні настрої з високою репрезентативністю, незважаючи на обмеження, пов’язані з умовами війни.

Для оцінки готовності українців приймати представників різних категорій населення використовувалася адаптована шкала соціальної дистанції Еморі Богардуса. Респонденти мали визначити, наскільки вони готові допустити представників кожної групи у своє оточення: як членів родини, друзів, сусідів, колег по роботі, як жителів України, гостей країни або взагалі не пускати в Україну. На підставі цих відповідей визначається середня соціальна дистанція, що дозволяє оцінити рівень толерантності чи упереджень.

Середня соціальна дистанція до біженців, які перебувають за кордоном, у жовтні 2025 року дорівнювала 3,6, що практично відповідає середнім показникам соціальної дистанції до етнічних груп, зафіксованим у багаторічних дослідженнях КМІС. Це свідчить про стабільну готовність українців інтегрувати біженців у своє суспільство та підтримувати контакт із ними у різних сферах життя.

Ставлення до біженців

Опитування показало, що 47% респондентів готові допустити біженців у своє найближче соціальне оточення — як членів родини, друзів, сусідів або колег по роботі. Ще 43% погоджуються, щоб вони проживали на території України, навіть якщо не входять у найближче коло спілкування. Таким чином, загалом 89% українців демонструють толерантність і готовність прийняти біженців у своє суспільство. Лише 11% висловили негативне або ксенофобне ставлення, передбачаючи можливість не допустити біженців у країну або обмежити їх перебування лише як гостей.

Ці дані підтверджують стабільність соціальної солідарності, що проявилася ще на ранніх етапах війни. Порівняння з опитуванням вересня 2022 року показало, що суттєвих змін у ставленні до біженців не відбулося: негативна оцінка залишалася маргінальною, а домінуючою лишалася позиція прийняття та розуміння, навіть якщо враховувати окремі категорії біженців, наприклад молодих чоловіків, щодо яких частина респондентів демонструвала більший скепсис.

Порівняння з іншими соціальними групами

Для порівняння, середня соціальна дистанція до українськомовних громадян України, які не покидали країну, становила 2,4, тоді як до громадян Росії — 6,5. Це ілюструє крайні відмінності у ставленні до «своїх» та потенційно «чужих», а також підкреслює, що соціальна дистанція до біженців залишається ближчою до прийняття, ніж до категорій населення, яких сприймають як зовнішніх або пов’язаних із ворогом.

Ставлення до внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які залишили свої домівки і переїхали в інші частини країни, є ще більш толерантним: 58% респондентів готові прийняти їх у найближче коло спілкування, а середня соціальна дистанція становить 3,1. Це свідчить про високий рівень солідарності та розуміння внутрішньо переміщених осіб, незважаючи на можливі соціальні та економічні складнощі, з якими вони стикаються.

Українці, які залишилися на окупованих територіях, сприймаються складніше: 41% респондентів готові допустити їх у своє соціальне оточення, 41% погоджуються на їхнє проживання в Україні, а 9% висловлюють ксенофобне ставлення. Соціальна дистанція до цієї групи дорівнює 3,9, що свідчить про дещо більшу обережність та дистанцію, пов’язану із політичними та безпековими факторами.

Ставлення до російськомовних громадян України та громадян України російської національності демонструє найбільшу соціальну дистанцію серед оцінених груп. Середня дистанція до російськомовних становить 3,6, а до громадян російської національності — 4,3. Це відображає історично сформовані стереотипи, мовні відмінності та політичні фактори, які впливають на сприйняття цих категорій у суспільстві.

Дослідження КМІС свідчить, що українське суспільство зберігає високий рівень солідарності та толерантності до біженців, навіть за умов війни та виникнення нових соціальних категорій населення. Переважна більшість громадян готова інтегрувати біженців у соціальне оточення, дозволяючи їм проживати в Україні та брати участь у житті громади. Негативне ставлення обмежене і не є масовим явищем.

Водночас аналіз соціальної дистанції показує, що певні групи населення, зокрема ті, хто залишається на окупованих територіях, а також громадяни російської національності, сприймаються з обережністю або недовірою. Це свідчить про складність процесів інтеграції та необхідність соціологічного моніторингу для розуміння ризиків розколу та формування програм підтримки взаєморозуміння в українському суспільстві.

Ставлення до біженців, яке можна охарактеризувати як толерантне, демонструє стабільність українського соціального капіталу навіть у складних умовах, що створює основу для формування політик підтримки переселенців та розвитку соціальної згуртованості в довгостроковій перспективі.